про відмову у відкритті провадження
02 червня 2009 року. №2-а-7741/09/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви Управління Пенсійного фону України у Володарському районі Київської області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 19995 грн. 15 коп.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду .
З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість (недоїмку) по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за2008 рік в сумі 16655 грн. 87 коп. таза лютий та березень 2008 року у розмірі 3339 грн. 28 коп. Сума зобов'язань по страховим внескам, яку просить стягнути позивач, визначена відповідачем самостійно, відповідач отримав вимогу позивача про сплату недоїмки та не оскаржив її в установленому порядку. Таким чином вимоги позивача не оспорюються відповідачем і є узгодженими.
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону , вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимоги про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним
органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу виконавчої служби.
Частина 3 ст. 106 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є імперативною нормою , яка встановлює обов'язок територіального органу Пенсійного фонду звернутися до державної виконавчої служби у разі , якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку , а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
Вимога про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) , що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України від 21.04.1999 p. №606-XIV «Про виконавче провадження».
Державна виконавча служба здійснює примусове виконання рішень на підставі виконавчих документів, визначених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 9 ч.2 ст.3 вказаного закону, до переліку виконавчих документів віднесено рішення інших державних органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Однак, частина третя ст. 106 Закону України від 09.07.2003 р. №1058- IV містить положення, згідно з яким орган Пенсійного фонду також (окрім державної виконавчої служби) має право звернутись до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Проте, таке право Пенсійного фонду не є безумовним і повинно реалізовуватися його територіальними органами з урахуванням положень, встановлених іншими законодавчими актами.
Стаття 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією суддів, що визначена ст.. 124 Конституції України є здійснення правосуддя.
Адміністративні суди, відповідно до ст.3 та ст. 4 КАС України , здійснюють правосуддя в адміністративних справах - переданих на вирішення адміністративного суду публічно-правові спори, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа. Враховуючи передбачену законом обов'язковість для виконання законних вимог суб'єкта владних повноважень, адміністративно-правовий спір, як правило, пов'язується з оспорюванням чи оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин з боку юридичних чи фізичних осіб .
Категорія спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у ч. 1 ст. 17 КАС України, але основу правил визначення компетенції адміністративного суду складає категорія «публічно-правового спору».
Так, згідно з пунктом 4 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Таке право завжди пов'язується практичною необхідністю в обмеженні прав, свобод чи законних інтересів фізичних або юридичних осіб за вимогою
суб'єкта владних повноважень , коли суб'єкт владних повноважень без рішення суду не може реалізувати визначену законом компетенцію.
Системний аналіз положень ч.3 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у поєднанні з положеннями ч.1 ст. 17 КАС України дає підстави стверджувати, що територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутись до суду лише за наявності спору зі страхувальником відносно суми нарахованих страхових внесків.
Відсутність спору виключає необхідність у здійсненні правосуддя , а повноважень, наданих законом органам Пенсійного фонду достатньо для звернення його вимоги до примусового виконання без судового рішення.
Наведені вище обставини виключають можливість розгляду справи за позовом Управління Пенсійного фону України у Володарському районі Київської області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості Київським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 18, ст. 107, ст. 109, ст. 181, ст. 160, ст. 165 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом Управління Пенсійного фону України у Володарському районі Київської області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву із усіма додатками повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги , якщо вони не були подані у встановлені строки . У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.