Справа № 2а -740/2010
10 лютого 2010 року м. Сімферополь
Суддя Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя АР Крим про стягнення недоотриманої щомісячної надбавки дітям війни, -
встановив:
Позивач у листопаді 2009 року звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача протиправними, поновити строк на звернення до суду; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності із ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; стягнути з відповідача недоотриману надбавку за період з 01 січня 2006 року по 31 серпня 2009 року у сумі 4553грн.; судові витрати покласти на відповідача. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни у розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач просив справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя АР Крим у судове засідання не з'явився, надав суду заперечення на позовну заяву, в яких також просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до категорії дітей війни, як це визначено у ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.17 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст.6 вказаного Закону.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймав.
Таким чином у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджено не було.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2007 році - частиною 3 статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Частиною третьої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15 березня 2007 року встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.
Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Частиною четвертою статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року (з часу ухвалення вищевказаного рішення Конституційним Судом України) й на теперішній час діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ",
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 гр., з 1 жовтня - 498 грн.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 06.11.2009 року №1715-IV з 01 листопада 2009 року установлено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 573 гривні.
Таким чином, з урахуванням викладеного та рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007 та від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги позивачеві буде становити у:
- 2007 році: липень - вересень (410,06 грн. х 30%) х 3 місяців = 369,00 грн.; жовтень-грудень (415,11 грн. х 30%) х 3 місяця = 373,59 грн., всього 742, 59 грн.;
- 2008 році: травень - червень (481,00 грн. х 30%) х 2 місяці = 288,60 грн.; липень-вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн.; жовтень - грудень (498,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 448,20 грн., всього 1170,60грн.;
- 2009 році: січень-серпень(498,00 грн. х 30%) х 8 місяців = 1195,20грн..
Судом встановлено, що позивачу було перераховано, з 01.01.08р. до 31.03.08р. - 47 грн. х 3 міс. = 141,00 грн., з 01.04.08р. до 30.06.08р. - 48,10 грн. х 3 міс.=144,30 грн., з 01.07.2008р. до 30.09.2008р. - 48,20 грн. х 3 міс.=144,60 грн., з 01.10.2008р. до 31.12.2008 р., - 49,80 грн. х 3 міс. = 149,40 грн., з 01.01.2009 р. до 31.08.2009 р. - 49,80 грн. х 8 міс. = 398,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, при цьому ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як встановлено судом, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007 було офіційно опубліковано 27.07.2007 року, позивач до суду звернувся тільки 13.11.2009 року.
Таким чином, позивач пропустила річний строк звернення до суду у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за період 2007р. Безспірних доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
На підставі наведених вище доводів, наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Увалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за можливе через положення частини 2 статті 11 КАС України та з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, вийти за межи заявлених позовних вимог для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та ухвалити рішення щодо покладення обов'язку на відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 листопада 2008 року (в межах річного строку, передбаченого ст.99 КАС України, з урахуванням того, що нарахування допомоги здійснюється за повний місяць) по 31 серпня 2009 року (в межах вимог) у розмірі 996,00 грн.
Що стосується вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними, то вони не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів вини відповідача у несплаті щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вони діяли у межах своїх повноважень і у способи, що передбачені законами України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у частині задоволених вимог в сумі 1,70 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 99-100, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати і виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну соціальну грошову допомогу, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 листопада 2008 року по 31 серпня 2009 року у розмірі 996,00 (дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок .
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Київський районний суд м. Сімферополя в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: