Справа № 2а-644/10/2570
06 квітня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бородавкіної С.В.
при секретарі - Андрушко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач 15.02.2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, ЧМВ УМВС України в Чернігівській області і просить визнати протиправною відмову УМВС в реалізації його права на відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням, скасувати наказ УМВС України в Чернігівській області № 197 о/с від 05.11.2009 року, поновити його на посаді дільничного інспектора міліції Деснянського відділу міліції Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату фактичного поновлення.
В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі та пояснив, що восени 2009 року у зв'язку з напруженістю в роботі та постійною відсутністю дома в його сім'ї почали виникати сварки та склалася дуже напружена атмосфера. Також з незрозумілих підстав до нього погіршилось відношення з боку керівництва - до нього безпідставно придиралися та вимагали написати заяву про звільнення за власним бажанням. Після чергової вимоги написати рапорт, знаходячись в пригніченому стані, він написав рапорт про звільнення та віддав його керівнику. Через деякий час відносини в сім'ї налагодились, він зрозумів, що прийняв поспішне рішення про звільнення. У зв'язку з цим 26.12.2009 року подав на ім'я начальника УМВС України в Чернігівській області рапорт про відкликання попереднього рапорту від 16.10.2009 року.04.02.2010р. отримав письмову відмову в задоволенні рапорту від 26.12.2009р. Наказ про звільнення від 05.11.2009р. вважає неправомірним, оскільки рапорт від 16.10.2009р.був поданий під тиском керівництва ЧМВ, відсутні поважні причини, які б перешкоджали виконанню ним службових обов'язків, рішення було прийнято до закінчення 3-х місячного терміну, протягом якого він прав відкликати рапорт. Тобто відповідачі порушили п.п.24, 64, 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР. На стягненні середнього заробітку не наполягає. Вважає, що строк для звернення до суду ним не пропущено, оскільки він скористався досудовим порядком вирішення спору.
Представники УМВС України в Чернігівській області, ЧМВ УМВС України в Чернігівській області позовні вимоги не визнали та пояснили, що наказ про звільнення ОСОБА_1 був виданий 05.11.2009 року за № 197 о/с, з яким позивач був ознайомлений 09.11.2009 року, про що свідчить особистий підпис. Якщо в рапорті не вказана дата звільнення та наявність поважних причин начальник може звільнити працівника в будь-який термін протягом 3-х місяців. Після видання вказаного наказу, проведення відповідних розрахунків та видачі трудової книжки позивач вже не мав статусу працівника органу внутрішніх справ. Більш ніж через місяць після вказаних подій громадянин ОСОБА_1 звернувся до УМВС з рапортом від 26.12.2009 року про відкликання рапорту від 16.10.2009 року. Проте варто зазначити, що рапорт є окремою і специфічною формою документу, що може бути поданий лише атестованим співробітником ОВС. ОСОБА_1 на момент подання вказаного документу таким співробітником вже не був. Він мав право звернутися до УМВС України з заявою про прийняття на службу на загальних засадах. Крім того, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовом для оскарження як він вважає незаконного звільнення, що є підставою для відмови в позові.
Свідки (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) пояснили, що позивач не мав наміру звільнятися з роботи, оскільки йому завжди подобалась його робота, постійно скаржився на упереджене відношення з боку керівництва ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, однак не розповідав з яких причин.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.
Встановлено, що позивач проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції Деснянського відділу міліції Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області.
26.10.2009 року ОСОБА_1 на ім'я начальника УМВС України в Чернігівській області подав рапорт про звільнення його з посади за власним бажанням.
05 листопада 2009 року наказом начальника УМВС України в Чернігівській області № 197 о/с старший лейтенант міліції ОСОБА_1 був звільнений в запас за п.64 «ж» (за власним бажанням). З наказом позивач був ознайомлений 09.11.2009 року.
26.12.2009 року ОСОБА_1 подав рапорт про відкликання поданого рапорту від 16.10.2009 року з проханням поновити його на службі в органах внутрішніх справ. Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 22.01.2009р. позивачу було відмовлено в проханні, оскільки він наказом № 197 о/с від 05.11.2009 року звільнений зі служби.
Стаття 18 Закону України "Про міліцію" встановлює, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією України та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно п. 64 п. "ж" Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно п. 68, 69 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу провадиться начальниками, яким таке право надане Міністром внутрішніх справ.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що начальник органу внутрішніх справ має право на прийняття наказу про звільнення позивача з посади за наявності подання рапорту про звільнення за власним бажанням в будь-який час протягом 3-х місяців з дня подання рапорту, суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 з посади відповідачі діяли в межах своєї компетенції, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про звільнення, відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову позивача про визнання відмови протиправною, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Відповідно до ч. 2, ст. 99 КАС України для звернення громадян до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими Законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до суду.
Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходженням, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними Законами.
У разі, коли ці Закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суд повинен виходити із строків звернення до суду, визначених ч.1, ст. 233 КЗПП України.
Оскільки Законом України «Про міліцію» не передбачено строк звернення до суду, позивач мав звернутись до суду з позовом у місячний строк з дня звільнення.
Таким чином позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про поновлення його на службі.
Поважних причин пропуску такого строку суду не навів.
Враховуючи, що судом не встановлено фактів порушення прав позивача відповідачами при звільненні, а також те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, суд відмовляє в задоволенні позову з підстав пропущення строку.
Керуючись ст.160-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову в повному обсязі виготовлено 12.04.2010 року.
Суддя Бородавкіна С.В.