Справа № 2а-253/10/2570
23 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Маруфенко О.С.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Шпетного С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1048 про стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення,
02 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 1048 про стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення в розмірі 37193,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що він проходить службу в Збройних Силах України з червня 2001 року на посаді юрисконсульта полку. За час проходження військової служби він отримував грошове забезпечення в розмірах, визначених наказами Міністра оборони України «Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» від 05.03.2001 року № 75, «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України»від 26.05.2003 року № 149, «Про введення в дію Інструкції про розміри і порядок виплати надбавки військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» від 06.03.1995 року № 50. 11.12.2001 року видано Указ Президента України «Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів» за № 1207, яким передбачено, що починаючи з 01.12.2001 року керівникам державних органів провести відповідні підвищення грошового забезпечення працівникам юридичних служб. У зв'язку з тим, що ні Міністром оборони України, ні командиром в/ч А 1048 відповідні підвищення не були враховані позивач звернувся до суду з позовом про визнання права на отримання збільшеного грошового забезпечення за період з 01.12.2001 року по 06.04.2006 року. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.10.2007 року визнано право ОСОБА_1 на отримання збільшеного грошового забезпечення та зобов'язано в/ч А 1048 виплатити заборгованість по збільшеному грошовому забезпеченню в розмірі 59621,87 грн.
Однак, несвоєчасна виплата збільшеного грошового забезпечення, тобто затримка їх виплати терміном більше одного місяця порушує його права і відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 21.01.2001 року № 159 він має право на компенсацію за втрату частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків його виплати в сумі 37193,00 грн.
02 березня 2010 року позивачем подано заяву про внесення доповнень до позовної заяви, якою просить визнати неправомірними дії командира в/ч А 1048, стосовно невиплати йому компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення в розмірі 37193,00 грн., стягнути з в/ч А 1048 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у розмірі 37193,00 грн. та стягнути з в/ч А 1048 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у розмірі 37193,00 грн. зі статті «грошове забезпечення». Також позивач вважає, що ним не порушено строк звернення до суду, оскільки обчислення строку для звернення до адміністративного суду повинно проводитись не раніше дати винесення Деснянським районним судом м. Чернігова рішення по справі № 2-а-578/07, яким було визнано його право на отримання заборгованості по грошовому забезпеченню, тобто 01.10.2007 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивач безпідставно пропустив річний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що він знав про порушення його прав ще в 2007 році, однак ніяких дій не вчиняв. Також зазначив, що розрахунок компенсації в/ч А 1048 не надавався, а проведений капітаном ОСОБА_1 особисто, що ставить під сумнів правильність розрахунків в довідці. Згідно послужного списку та наказів командира капітан юстиції ОСОБА_1 з 21.07.2001 року по 03.06.2004 року проходив військову службу у в/ч А 1414. Враховуючи те, що позивач з 21.07.2001 року по 03.06.2004 року не проходив військову службу у в/ч А 1048, а військові частини А 1414 та А 1048 є окремими юридичними особами, то командир в/ч А 1048 не може нараховувати та виплачувати компенсацію за втрату частини доходів внаслідок порушення строків виплати за період з 21.07.2001 року по 03.06.2004 року.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира в/ч А 1048 від 04.06.2004 року № 110 з 05.06.2004 року зарахований до списків особового складу військової частини (а.с. 5).
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.10.2007 року по справі № 2-а-578/07, яка набрала законної сили 11.10.2008 року, визнано право ОСОБА_1 на отримання збільшеного грошового забезпечення та зобов'язано в/ч А 1048 виплатити заборгованість по збільшеному грошовому забезпеченню за період з 01.12.2001 року по 06.04.2006 року в розмірі 59621,87 грн. (а.с. 7-9).
Згідно довідки в/ч А 1048 ОСОБА_1 виплачено 59621,87 грн. 22.02.2008 року (а.с. 129).
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і грошове забезпечення.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Згідно пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни у гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і грошове забезпечення.
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1427, компенсація провадиться власником або уповноваженим ним органом у зв'язку з порушенням встановлених термінів виплати нарахованої, але не виплаченої своєчасно заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, передбачено, що індексації підлягають грошові кошти громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Згідно розрахунку компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення під час проходження військової служби в Збройних Силах України компенсація за період з 01.12.2001 року по 06.04.2006 року, яка підлягає виплаті становить 37193,00 грн. (а.с. 97-111).
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під час проходження служби позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, про розмір якого знав, про що свідчать його особисті підписи в роздавальних відомостях в/ч А 1048 за період з червня 2004 року по березень 2006 року (а.с. 153-176) та довідка в/ч А 1414 за період з серпня 2001 року по травень 2004 року (а.с. 151-152).
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав ще в вересні 2007 року при поданні позовної заяви до Деснянського районного суду м. Чернігова про визнання права ОСОБА_1 на отримання збільшеного грошового забезпечення та зобов'язання в/ч А 1048 виплатити заборгованість по збільшеному грошовому забезпеченню за період з 01.12.2001 року по 06.04.2006 року в розмірі 59621,87 грн.
Однак, звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом тільки 02.10.2008 року, про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії суду на титульному аркуші позовної заяви, тобто через рік та один місяць.
В розумінні статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України датою подання адміністративного позову в даному випадку, слід вважати дату реєстрації позовної заяви в канцелярії суду.
Суд не бере до уваги посилання позивача як на підставу не пропущення ним строків звернення до суду його пояснення стосовно того, що він, після набрання законної сили постанови Деснянського районного суду м. Чернігова, звертався з усною заявою до командира в/ч 1048 в порядку Закону України «Про звернення громадян» з вимогою про виплату йому компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та не отримавши відповіді звернувся до суду, оскільки позивачем не доведено факту такого звернення.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Поважних причин пропуску такого строку суду не навів.
У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач наполягає на відмові в задоволені позову на цих підставах, а позивач не зазначив жодних причин пропущення такого строку і клопотання про його поновлення не заявляв, відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що зазначені обставини є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А 1048 про визнання права на отримання компенсації та її стягнення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складання та підписання повного тексту постанови -30 березня 2010 р.
Суддя О.Є. Ткаченко