Справа № 2а-12538/09/2570
27 січня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Маруфенко О.С.,
позивача ОСОБА_1.,
представника відповідача Клименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
28 грудня 2009 року ОСОБА_1. звернулась з адміністративним позовом до військової частини А 2622 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно до 10.03.2000 р. відповідно до довідки № 22 в сумі 805,43 грн. та зобов'язання командира військової частини А 2622 видати недоотримане речове майно, в період з 11.03.2000 р. по 25.07.2009 р. відповідно до довідки № 22 на суму 4489,46 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що звільнений з військової служби, за час проходження якої, відповідно до норм законодавства, його повинні були забезпечувати речовим майном за рахунок держави, однак його не було повністю забезпечено. При звільнені позивач отримав від відповідача довідки № 22 на отримання грошової компенсації. Позивач не міг отримати майно з причин його відсутності у відповідача.
Позивач в судовому засіданні уточнив свої позовні вимоги та просив визнати бездіяльність командира військової частини А 2622, стягнути грошову компенсацію за не отримане речове майно до 10.03.2000 р. в сумі 805,43 грн. та за період з 11.03.2000 р. по 25.07.2009 р. на суму 3684,03 грн. відповідно до довідки № 22, яку підтримав та просив задовольнити. Вважає, що строк звернення до суду не пропущений.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити в задоволені позову, оскільки дію норм законодавства, якими передбачене грошова компенсація замість речового майна, зупинено. Крім того, Державним бюджетом України на 2009 рік не передбачено видатків на грошову компенсацію замість речового майна. Також просив застосувати строк звернення до суду відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає наступне.
Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 24.07.2009 р. № 145 ОСОБА_1. звільнена з військової служби.
Позивач проходила військову службу у військовій частині А 4507, яка відповідно до Директиви Командувача військ Північного оперативно-територіального командування № Д-30/1/03 від 15.01.1996 р. знаходиться на речовому забезпеченні при військовій частині А 2622.
Відповідно до довідки речової служби військової частини А 2622 від 24.07.2009 р. № 22 позивач має право на отримання 805,43 грн. компенсації замість належного до видачі речового майна до 10.03.2000 р. та 3684,03 грн. компенсації замість належного до видачі речового майна за період з 10.03.2000 р. по 25.07.2009 р.
Згідно статі 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011 (далі Закон України № 2011), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 Закону України № 2011 (в редакції, що діяла до 01.01.2007 р.) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань. Перелік посад, що їх можуть займати офіцери, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону України № 2011 Кабінетом Міністрів України 22.07.1998 р. прийнято постанову № 1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час», яка діяла до 28.10.2004 р.
Порядок забезпечення військовослужбовців речовим майном на момент звільнення позивача з військової служби у запас здійснювалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 р. № 1444 (далі - Постанова КМУ № 1444).
Відповідно до пункту 27 Постанови КМУ № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено з 11.03.2000 р. дію частини 2 статті 9 Закону України № 2011, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 р. № 328 (який набрав чинності з 01.01.2007 р.) статтю 9 Закону України № 2011 викладено в новій редакції та доповнено статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетним в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», тому судом не може бути застосовано частину 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка і передбачає можливість отримання грошової компенсації замість речового майна.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у відповідності до законодавства.
Стосовно клопотання представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про своє порушене право з моменту отримання ним довідки про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас від 24.07.2009 р. № 22, а тому суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання нею вказаної довідки при виключені її з відповідних списків, тобто з 25.07.2009 р.
Позивач подав до суду позовну заяву 28.12.2009 р., тобто позивачем не пропущено строк, встановлений для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1. до військової частини А 2622 не підлягають задоволенню як необґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А 2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Ткаченко
Дата складання та підписання повного тексту постанови -03 лютого 2010 р.