Справа № 2-а-1719
2010 року
19 березня 2010 року м. Сімферополь
Суддя Київського районного суду м. Сімферополя Можелянський В.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про поновлення процесуального строку, визнання дій противоправними, зобов'язання до перерахування щомісячної державної соціальної допомоги , стягнення недоотриманої соціальної допомоги,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим з вимогами про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду, визнання дій противоправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та стягнення недоотриманої соціальної допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни та у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя не здійснює їй зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, у зв'язку з чим за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року утворилась заборгованість по недоотриманій соціальній допомозі у розмірі 5939 грн. 20 коп.
Позивачка надала заяву, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутністю та за відсутністю представника відповідача у порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутністю у порядку письмового провадження. Представник відповідача надав заперечення до позову, у яких просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що позивач пропустив строк для звернення до суду з неповажних причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася 29 червня 1941 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, що підтверджується паспортом серії ЕЕ № 617392, пенсійним посвідченням № 128858 від 25 січня 1996 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальній захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік було зупинено.
Проте, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року п. 17 ст. 77 виключено та ст. 110 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальній захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, що передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року при обрахунку підвищення пенсії дітям війни застосовується мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ч. 3 ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Ч. 3 ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15 березня 2007 року встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", збільшений на 1 %, а саме: з 01 квітня 2007 року 410 грн. 06 коп. (406 грн. + 04 грн. 06 коп.), з 01 жовтня 2007 року 415 грн. 11 коп. (411 грн. + 04 грн. 11 коп.).
П. п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, а саме встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ч. 4 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімально пенсії за віком.
З огляду на викладене, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року при обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2008 року - 470 грн., з 01 квітня 2008 року - 481 грн., з 01 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18 листопада 2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18 листопада 2004 року.
Представник відповідача у запереченні на позов просить при прийняті постанови застосувати положення відносно пропуску строку звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Ч. 2 ст. 99 КАС України встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка звернулася до суду з позовом 23 лютого 2010 року, тобто з порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Суд вважає причини пропуску строку звернення позивачки до суду неповажними, оскільки вона повинна була дізнатися, що її право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік порушено з моменту оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007; за 2008 рік - з моменту оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
При таких обставинах суд відмовляє позивачці у задоволенні позовних вимог за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 22 лютого 2009 року у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Таким чином, оскільки п озивачка звернулася до суду з позовом 23 лютого 2010 року, підлягають задоволенню її вимоги про зобов'язання відповідача до перерахунку недоотриманої соціальної допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 23 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплаченої відповідачем соціальної допомоги .
Суд вважає, що вимоги позивачки про визнання дій відповідача по несплаті щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними задоволенню не підлягають, оскільки відповідач здійснював свої повноваження на підставі законодавчих актів, що діяли на час прийняття відповідних рішень.
Оскільки позивачка обрала такий спосіб захисту своїх порушених прав, як звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на її користь недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни у конкретно визначеній грошовій сумі, а суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування соціальної допомоги, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тобто необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.
При таких обставинах, оскільки судове рішення має бути наслідком правового регулювання, суд відмовляє позивачці в задоволенні позовних вимог про зобов'язання призначати та здійснювати виплату соціальної допомоги у майбутньому.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп.
На підставі Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік", рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-р/2007, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 11, 94, 99, 100, 104, 160-163, 167 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про поновлення процесуального строку, визнання дій противоправними, зобов'язання до перерахування щомісячної державної соціальної допомоги , стягнення недоотриманої соціальної допомоги - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 23 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року у відповідності до діючого законодавства з урахуванням виплаченої відповідачем соціальної допомоги.
Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до колегії суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АР Крим протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: