27 березня 2020 року
Київ
справа №200/6995/19-а
адміністративне провадження №К/9901/8011/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 200/6996/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
23.03.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019.
З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення або доказів своєчасного звернення до суду із апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 09.07.2019 подано 30.12.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2019 відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 28.10.2019 у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що не подання апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю сплати судового збору є об'єктивною причиною пропуску такого строку та дає підстави для його поновлення.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДПС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 12.02.2020 ГУ ДПС подало клопотання, в якому просило поновити строк на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше апеляційну скаргу було подано в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто. До заяви додано документу про сплату судового збору.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки обставини які вплинули на затримку сплати судового збору при поданні апеляційної скарги зумовлені, окрім відсутності належного фінансування, зміною ставок судового збору. Разом з тим, судовий збір був сплачений податковим органом одразу після відповідних надходжень до бюджету, а пропуск строку при повторному звернені є незначним, отже наявні правові підстави для поновлення пропущеного строку. Крім того порушення порядку оподаткування створює загрозу економічним інтересам держави, зокрема перешкоджає, акумулюванню та використанню податкових платежів, що може призвести до неможливості фінансування державних видатків. Звертає увагу, що право на судовий захист входить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Сама собою сплата судового збору суб'єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 200/6996/19-а.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду