Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа № 820/2752/17
адміністративне провадження № К/9901/48663/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/2752/17
за позовом Північно-східного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" про зобов'язання виконати вимогу
за касаційною скаргою Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів"
на рішення Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року, постановлене головуючим суддею Біленським О.О. та
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сіренко О.І., суддів: Перцової Т.С., Жигилія С.П.,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
1. Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" (далі - відповідач, КП «КВПВ»), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати усунути виявлені порушення законодавства, які зазначені у пункті 8 та 9 вимоги від 18.04.2017 №20-06-25/2759 в установленому законом порядку.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ревізією відповідача встановлені фінансові порушення, які відображені в акті ревізії від 03.04.2017 № 06-12/4. Даний акт посадові особи КП «КВПВ» відмовились підписувати, про що складено акт відмови від підпису від 07.04.2017 № 1. На підставі пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Директору КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» направлено вимогу від 18.04.2017 № 20-06-25/2759 щодо усунення виявлених порушень в строк до 19.05.2017. До теперішнього часу залишаються не усунутими фінансові порушення, відображені в пунктах 8 та 9, що не призвели до збитків. Вимога від 18.04.2017 № 20-06-25/2759 є обґрунтованою, винесеною на підставі, в межах повноважень, в порядку та спосіб, що передбачені законодавством України, та спрямована на виконання функцій, покладених Законом на органи державного фінансового контролю. З огляду на наведене, Північно-східний офіс Держаудитслужби, відповідно до покладених на нього завдань, вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме: звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження та використання активів.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. На виконання п.1.2.4.3 Плану контрольно-ревізійної роботи Північно - східного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2016 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КП «КВПВ» за період з 01.08.2013 по 30.11.2016.
4. Ревізію проведено з 29.12.2016 по 27.03.2017 у відповідності до питань, визначених програмою ревізії, з відома директора КП «КВПВ» Аббасова Ф. С . та головного бухгалтера підприємства Мануйлової Н.І. Другий примірник програми ревізії вручено директору КП «КВПВ» Аббасову Ф.С. під підпис 29.12.2016.
5. Ревізією встановлені фінансові порушення, що відображено в акті ревізії від 03.04.2017 № 06-12/4, який посадові особи КП «КВПВ» відмовились підписувати, про що складено акт відмови від підпису від 07.04.2017 № 1 ( том 1 а.с.13 - 21, 22- 23).
6. 18 квітня 2017 року на підставі пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" на адресу відповідача КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» позивачем направлено вимогу № 20-06-25/2759 щодо усунення виявлених порушень в строк до 19.05.2017 ( том 1 а.с. 24 - 32).
7. У пункті 8 цієї вимоги вказано, що в порушення вимоги статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 1 порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, в 2013-2016 роках підприємством не проводилася обов'язкова індексація грошових доходів громадян. В результаті чого, працівникам підприємства не нараховано індексації грошових доходів на загальну суму 2 653 649,26 грн, що призвело до недоотримання фінансових ресурсів працівниками підприємства на зазначену суму. На дату складання акту ревізії залишалася недонарахованою і не виплаченою працівникам підприємства на зазначену суму. На дату складання акту ревізії залишалася недонарахованою і не виплаченою працівникам підприємства індексація заробітної плати працівникам за 2015-2016 роки на загальну суму 2 344 837, 12 грн.
8. У пункті 8 цієї вимоги вказано, що в порушення вимог статті 1 і статті 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх термінів виплати», пункту 2 і пункту 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, пункту 5.9 умов Колективного договору КП «КВПВ» на 2013-2015 роки, працівникам КП «КВПВ» не нараховувалася і не виплачувалася компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх термінів виплати.
9. В акті ревізії, зазначено, що в порушення вимог статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» ( зі змінами) та пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, в 2013-2016 роках підприємством не проводилась обов'язкова індексація грошових доходів працівників. В результаті чого, працівникам підприємства не нараховано індексації грошових доходів на загальну суму 2653649,26 грн. ( в тому числі за період з 01.08.2013 по 31.12.2013 - 638,44 грн., за 2014 рік - 308173,70, за 2015 рік - 1998512,35 грн., за 11 місяців 2016 року - 346324,77 грн.
9.1. Дані порушення допущено з вини колишнього директора підприємства ОСОБА_4 та теперішнього директора підприємства Аббасовим Ф . С . , якими не видавались накази про проведення індексації грошових доходів працівників підприємства. Пояснення колишнім директором підприємства ОСОБА_4 не надані в зв'язку зі звільненням. Обґрунтованого пояснення щодо даного порушення директором підприємства Аббасовим Ф.С. не надано.
9.2. Внаслідок даного порушення працівниками підприємства недоотримано фінансових ресурсів на загальну суму 2653649,26 гривень.
9.3. Зазначене порушення призвело до заниження у формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» собівартості реалізованої продукції за 2013 рік на суму 0,64 тис. грн., за 2014 рік на суму 308,17 тис. грн., за 2015 рік на суму 1998,51 тис. грн., за 2016 рік на суму 346,32 тис. грн. та, відповідно, до заниження у рядку 2355 «Чистий збиток» чистого збитку за 2013 рік на суму 0,64 тис. грн. і за 2014 рік на суму 308,17 тис. грн., до завищення у рядку 2350 «Чистий прибуток» чистого прибутку за 2015 рік на суму 1998,51 тис. грн. і за 2016 рік на суму 346,32 тис. грн., що є порушенням ч.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996- XIV, п.4 р.І НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
9.4. Під час ревізії порушення усунуто частково. Відповідачем донарахована та виплачена індексація заробітної плати працівникам за 2013 - 2014 роки на загальну суму 308812,14 грн.
10. Крім того, у квітні 2017 відповідачем донарахована і виплачена індексація заробітної плати працівникам підприємства за 2015 рік на суму 162293,52 гривень.
Залишаються не відшкодованими за цим порушенням кошти у загальному розмірі - 2182543,60 гривень.
11. В частині порушення відповідачем статті 1 та статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх термінів виплати» в акті ревізії встановлено, що дане порушення допущено з вини колишнього директора КП «КВПВ» ОСОБА_4 , яким не видавались накази (розпорядження) щодо нарахування і виплати працівникам підприємства компенсації втрат, пов'язаної з порушенням термінів виплати заробітної плати. Пояснення колишнім директором підприємства ОСОБА_4 не надані в зв'язку зі звільненням.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, позов Північно-східний офіс Держаудитслужби задоволено.
12.1. Зобов'язано КП «КВПВ» усунути виявлені порушення законодавства, які зазначені у пунктах 8 та 9 вимоги від 18.04.2017 № 20-06-25/2759 в установленому законом порядку.
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що по суті виявлених ревізією порушень відповідач не заперечував, що такі порушення мали місце.
14. Вимога від 18.04.2017 № 20-06-25/2759 є обґрунтованою, винесеною на підставі, в межах повноважень, в порядку та спосіб, що передбачені законодавством України, та спрямована на виконання функцій, покладених Законом на органи державного фінансового контролю, станом на час розгляду справи відповідачем порушення не усунуті та пункти 8, 9 вимоги не виконані.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
15. 23 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «КВПВ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року та на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
15.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами порушені норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судами не досліджено зібрані у справі докази, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим фактичним обставинам і матеріалам справи, при винесенні рішення неправильно застосовані норми матеріального права.
15.2. Скаржник наголошував на тому, що головний державний аудитор Гузеватий Г.В. у ході ревізії КП «КВПВ» вийшов за межі основних питань ревізії, встановлених затвердженою Програмою ревізії, своїми протиправними діями присвоїв собі повноваження Держінспекції України з питань праці Міністерства соціальної політики України, та не маючи на це повноважень та компетенції, провів аудит і ревізію з питань дотримання законодавства України про працю, соціальних питань та державного соціального страхування КП «КВПВ». Звертав увагу, що питання індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати належить виключно до повноважень Державної інспекції України з питань праці щодо перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю.
15.3. Скаржник указував, що судом при розгляді питання компенсації втрати частини доходів працівників підприємства не взято до уваги, що підприємством така компенсація не була нарахована та виплачена через відсутність достатніх грошових коштів через несвоєчасне відшкодування з бюджету витрат на оплату послуг з вивезення побутових відходів, наданих споживачам м. Харкова, що користуються пільгами за соціальною ознакою та яким призначено субсидії, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку та журналами проводок за 2013-2015 роки.
15.4. Також скаржник акцентував увагу, що відповідачем було порушено терміни проведення ревізії, оскільки посадові особи останнього фактично знаходилися на території підприємства 66 робочих днів, замість 30 робочих днів, як це передбачено чинним законодавством.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Пасічника С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П. від 03 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
17. У зв'язку з унесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Пасічника С.С. у розгляді справ категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв'язку із змінами, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року №81/0/78-20, здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за результатом якого визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
19. 29 травня 2018 року до Верховного Суду від Північно-східного офісу Держаудитслужби надійшов відзив на касаційну скаргу, у яких відповідач вказує на безпідставність її доводів та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
19.1. В обґрунтування своїх заперечень щодо знаходження на території КП «КВПВ» посадових осіб Північно-східного офісу Держаудитслужби після закінчення проведення ревізії та під час її зупинення, відповідач вказував, що ці доводи були оцінені судами попередніх інстанції та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
19.2. Щодо зобов'язання КП «КВПВ» усунути виявлені порушення законодавства, які зазначені в пунктах 8 та 9 вимоги від 18.04.2017 № 20-06-25/2759, відповідач указував, що пунктом 4.2 Програми ревізії КП «КВПВ» від 28.12.2016, яка складена згідно з примірною програмою ревізії, яка затверджена наказом Державної аудиторської служби України від 14.09.2016 № 80, питання нарахування заробітної плати працівникам підприємства перевіряються у складі перевірки законності здійснення та достовірності відображення в обліку підприємства витрат. У свою чергу зауважували, що питання достовірності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві та відображення заборгованості по заробітній платі та виплати компенсацій віднесено до повноважень органів державного фінансового контролю.
19.3. Офіс наголошує, що повним виконанням пунктів 8 та 9 вимоги від 18.04.2017 № 20-06-25/2759 стане факт здійснення коригування та відображення у бухгалтерському обліку КП «КВПВ» зазначеної заборгованості.
19.4. Також відповідач повідомив, що Північно-східним офісом Держаудитслужби про виявлені порушення законодавства про працю листом від 14.04.2017 № 20-06-25/2750 повідомлено Головне управління Держпраці у Харківській області. За результатами розгляду зазначеного листа останнім надано відповідь, що на момент надання відповіді немає можливості провести відповідні перевірки.
Позиція Верховного Суду
Джерела права й акти їх застосування
20. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні у спірному періоді визначалися Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-XII).
21. За приписами частини першої статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
22. Відповідно до статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
23. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частини друга статті 2 Закону № 2939-XII).
24. Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (частина перша статті 4 Закону № 2939-XII).
25. Пунктами 1, 7 статті 10 Закону № 2939-XII визначено право органу державного фінансового контролю , зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
26. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік (стаття 11 Закону № 2939-XII).
27. Порядок інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органам, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 № 550 (в редакції, чинній на момент проведення ревізії, далі - Порядок № 550).
28. Відповідно пункту 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
29. Згідно частини 2 статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
30. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
32. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
33. Згідно частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
34. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
35. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
37. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
38. Згідно частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
39. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
41. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що Північно-східний офіс Держаудитслужби на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII звернувся до суду про зобов'язання КП «КВПВ» усунути виявлені порушення законодавства, які зазначені у пункті 8 та 9 вимоги від 18.04.2017 № 20-06-25/2759 в установленому законом порядку. При цьому суди виходили з того, що ця вимога є законною та обґрунтованою, винесеною на підставі, в межах повноважень, в порядку та спосіб, що передбачені законодавством України, та спрямована на виконання функцій, покладених Законом на органи державного фінансового контролю. Оскільки станом на час розгляду справи зазначені у цій вимозі порушення не усунуті відповідачем, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
42. Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд приходить до таких висновків.
43. Доводи КП «КВПВ» стосовно порушення посадовими особами відповідача терміну проведення ревізії були оцінені судами попередніх інстанцій та були відхилені ними через недоведеність та відсутність доказів. Матеріалами справи ці висновки судів не спростовуються.
44. Суди попередніх інстанцій відхилили за безпідставністю доводи КП «КВПВ» про те, що позивач, не маючи на це повноважень та компетенції, провів аудит і ревізію з питань дотримання законодавства України про працю, соціальних питань та державного соціального страхування відповідача.
45. Верховний Суд вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що перевірка питань нарахування заробітної плати працівникам правомірно була перевірена аудиторами у складі перевірки законності здійснення та достовірності відображення в обліку підприємства витрат у межах основних питань, зокрема, пункту 4.2 Програми ревізії КП „КВПВ" від 28.12.2016, тобто у межах наданих повноважень та згідно визначених програмою ревізії завдань.
46. Суди обґрунтовано не взяли до уваги доводи КП «КВПВ» щодо відсутності коштів на проведення індексацій та компенсацій, належних працівникам підприємства, оскільки ця обставина в будь-якому випадку не звільняє роботодавця здійснювати відповідні нарахування та належним чином відображати такі нарахування у своєму бухгалтерському обліку.
47. В акті ревізії встановлено, що порушення, відображені у пункті 8 та 9 вимоги, мали системний характер та призвели до заниження у формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» собівартості реалізованої продукції за 2013 рік на суму 0,64 тис. грн., за 2014 рік на суму 308,17 тис. грн., за 2015 рік на суму 1998,51 тис. грн., за 2016 рік на суму 346,32 тис. грн. та, відповідно, до заниження у рядку 2355 «Чистий збиток» чистого збитку за 2013 рік на суму 0,64 тис. грн. і за 2014 рік на суму 308,17 тис. грн., до завищення у рядку 2350 «Чистий прибуток» чистого прибутку за 2015 рік на суму 1998,51 тис. грн. і за 2016 рік на суму 346,32 тис. грн., що є порушенням ч.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996- XIV, п.4 р.І НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
48. На підставі наведеного Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо перевищення аудиторами своїх повноважень та вихід за межі основних питань, визначених програмою ревізії, як таких, що не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду.
49. Інші доводи та аргументи скаржника у касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
50. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.
51. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
52. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
53. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
54. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
55. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів попередній інстанції відсутні.
56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
57. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" залишити без задоволення.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 820/2752/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду