Справа № 369/2356/20
Провадження № 2-о/369/102/20
Іменем України
03.03.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
за участі секретаря Середенко Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Києво-Святошинський районний відділ Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київський області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Свою заяву обґрунтовував тим, що йогодочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до заінтересованої особи щодо оформлення паспорта громадянина України в зв'язку з непридатністю для подальшого використання. В ході розгляду її заяви-анкети, Києво-Святошинським РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області листом її було повідомлено про прийняте рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України, згідно постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 (в редакції постанови КМУ від 26.10.2016 р. №745 ) пункту 100, підпункту 3. Так, у листі зокрема зазначено, що при оформленні паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено, що громадянами України є: особи які на момент набрання чинності цим Законом проживали в Україні, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних переконань, релігійних переконань, роду і характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України. Таким чином ОСОБА_1 проживав в Україні станом на 13.11.1991. З метою підтвердження факту проживання ОСОБА_1 на дату, з якою законодавець пов'язує належність до громадянства України, дочці запропонували звернутися до відповідного органу реєстрації для отримання даних щодо прописки ОСОБА_1 в Україні станом на 13.11.1991 року.
Виконуючи пропозицію щодо звернення до відповідного органу реєстрації для отримання даних щодо прописки, заявник звернувся за місцем постійного проживання до Шпитьківської сільської Ради і отримав довідку Шпитьківської сільської Ради від 30.01.2020 року, де зазначено, що він постійно проживав на житловій площі ОСОБА_3 з січня 1989 року по 2000 рік. Зазначив, що не має можливості одержати документи, що посвідчують факт його прописки на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року, з якою законодавець пов'язує належність до громадянства України у позасудовому порядку, тому змушений звернутися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення. Факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, та на 13 листопада 1991 року підтверджується довідкою Шпитьківської сільської Ради від 30.01.2020 року, де зазначено, що він постійно проживав на житловій площі свого брата ОСОБА_3 з січня 1989 року по 2000 рік. А факт постійного проживання його брата в с. Шпитьки підтверджується наказом директора радгоспу № 99 від 22.04.1988 року та рішенням виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради народних депутатів від 19.04.1988 року №42, в яких зазначено, що його брат купив будинок в АДРЕСА_1 і за будинковолодінням закріплена земельна ділянка. Депутат Шпитьківської сільської ради склав акт, в якому зазначив, що заявник постійно проживав з січня 1989 року по 2000 рік в будинку свого брата ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . А з 10.04.2001 року заявник є власником даного житлового будинку з надвірними будівлями на підставі договору дарування. Також факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, та на 13 листопада 1991 року підтверджується закордонним паспортом громадянина України, який виданий 30.10.1991 року Міністерством закордонних справ УРСР.
Просив врахувати, що з 11.06.1991 року по 08.04.1997 року він працював в МП "Гудес" на посаді директора магазину; з 15.10.1995 року працює директором фірми" Гудфорт", сплачує державі податки, що підтверджується трудовою книжкою;
постійно проживаючи в Україні він придбав нерухомість, а саме: 28 липня 1997 року став власником приміщення магазину в АДРЕСА_3 ; 18.08.2008 року придбав квартиру АДРЕСА_4 ; 10.10.2001 року ДАI МВС УВС Києво-Святошинське видало йому посвідчення водія.
Заявник зазначив, що факт його проживання в Україні з січня 1989 року став в подальшому підставою для отримання ним паспортів громадянина України. Він був документований паспортами громадянина України: 09.04.1997 року та 04.05.2007 року, які були видані Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області. 17.11.2004 року отримав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1.
Заявник зазначив, що встановлення вказаного факту його постійного проживання на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) має юридичне значення - для отримання громадянства і паспорта громадянина України.
Просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: село Аревік Ахурянського району, Вірменія, РНОКПП НОМЕР_1 , на території України в с. Шпитьки, Києво-Святошинського району, Київської області, на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заяву підтримали та просили задоволити.
Заінтересована особа - Києво-Святошинський районний відділ Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київський області в судове засідання не з'явилась. Звернулась до суду з листом, в якому просила розглянути справу без її участі.
Суд, вивчивши заяву, заслухавши вступне слово представника заявника, допитавши свідка та дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, щодочка заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася з заявою-анкетою №4051143 від 28.10.2019 року до заінтересованої особи у даній справі - Києво-Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київський області, щодо оформлення нового паспорта громадянина України в зв'язку з непридатністю старого для подальшого використання.
Однак, листом їй було повідомлено про прийняте рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України, згідно постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 (в редакції постанови КМУ від 26.10.2016 р. №745) пункту 100, підпункту 3, так як нею не надано підтвердження факту проживання її батька ОСОБА_1 на дату, з якою законодавець пов'язує належність до громадянства України, а саме його прописки в Україні станом на 13.11.1991 року.
В зв'язку з відсутності прописки ОСОБА_1 в Україні станом на 13.11.1991 року він звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - його постійного проживання на території України в с. Шпитьки, Києво-Святошинського району, Київської області, на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Крім того, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України "Про громадянство України"(13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Вирішуючи питання встановлення належності до громадянства України, слід керуватися, крім Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року, також Указом Президента України від 27 березня 2001 року N 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Так, відповідно до положень Закону України "Про громадянство України" і Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи.
Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» регламентовані випадки належності до громадянства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Пунктом другим цієї норми Закону встановлено, що особи, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.
Відповідно до пункту 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.
У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Відповідно до пункту третього частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 із змінами і доповненнями, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року встановлено, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
При цьому, поняття постійного (безперервного) проживання на території України визначено статтею 1 Закону України "Про громадянство України", якою безперервним (постійним) проживанням в Україні визнається проживання на території України особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік 180 днів.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що факт постійного проживання заявника на території України в с. Шпитьки, Києво-Святошинського району, Київської області, на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) підтверджується наступними доказами:
- копією довідки Шпитьківської сільської Ради №73 від 30.01.2020 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживав на території Шпитьківської сільської Ради в АДРЕСА_1 , з січня 1989 року по 2000 рік;
- копією акту депутата Шпитьківської сільської Ради від 29.01.2020р., з підписами сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 з січня 1989 року по 2000 рік дійсно постійно проживав в будинку свого брата ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копією довідки малого підприємства "Гудес" від 08.04.1997р., в якій зазначено, що ОСОБА_1 працює в МП "Гудес" на посаді директора магазина з 11.06.1991р.;
- копією наказу №99 від 22.04.1988р. радгоспу "Шпитьківський";
- копією рішення виконкому Шпитьківської сільської Ради від 19.04.1988р. №42;
- копією трудової книжки ОСОБА_1 із записом за №17 про те, що він з 11.06.1991р. прийнятий на роботу директором магазина №1 Малого підприємства "ГУДЕС";
- копією свідоцтва про власності на приміщення магазину видане МП "ГУДЕС" в особі директора МП "ГУДЕС" ОСОБА_1 від 28.07.1997р.;
- копією договору дарування від 10.04.2001р., згідно якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- копіями закордонних паспортів ОСОБА_1 від 30.10.1991р., від 02.03.2012р. та від 12.04.2018р.;
- копіями паспортів громадянина України від 09.04.1997р. від 04.05.2006р. на ім'я ОСОБА_1 ;
- копією посвідчення особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою від 17.11.2004р. на ім'я ОСОБА_1 ;
- копією посвідчення водія від 10.10.2001р. на ім'я ОСОБА_1 ;
- копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.01.2009р. та витягу про реєстрацію права власності від 02.03.2009р.;
- копіями свідоцтва про право власності від 27.11.2015р. та витягу з Держреєстру речових прав від 27.11.2015р.
Факт постійного проживання ОСОБА_1 в Україні в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області у вищезазначений період також підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявник ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) дійсно постійно проживав на території України в АДРЕСА_1 , а тому наявні підстави для задоволення заяви в порядку, передбаченому ст.ст. 315-319 ЦПК України. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявник у інший спосіб не може довести даний факт родинних і зазначені обставини перешкоджають подальшій реалізації його прав у визначений законом спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом.
Відтак, сплачений при звернені до суду з заявою про встановлення фактів судовий збір не відшкодовується за рахунок іншої сторони.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 293, 294, 315-319 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: село Аревік Ахурянського району, Вірменія, РНОКПП НОМЕР_1 , на території України в с. Шпитьки, Києво-Святошинського району Київської області, на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 03 березня 2020 року.
Суддя