№ 201/14128/17
провадження 2/201/125/2020
27 березня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно і поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 26 вересня 2017 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно (автомобіль) та поділ майна подружжя, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач у своїй позовній заяві та з представником посилаються на те, що з 23 листопада 1996 року перебували в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від цього шлюбу і спільного мешкання мають двох спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина Кравченко Нікіту Юрійовича12 грудня 2001 року народження . Стосунки в сім'ї складалися добре, мають спільне майно, спільне господарство, кошти та інш.. За час шлюбу в 24 травня 2011 року придбали автомобіль Шевроле Авео, який було оформлено та зареєстрована на відповідача ОСОБА_2 .. Вказаний автомобіль є їх спільною власністю, вони придбані на їх спільні кошти в період шлюбу і вони з чоловіком цією квартирою спільно користувалися. Але згодом їх стосунки погіршилися, стало питання про розлучення, в червні 2017 року позивач звернувся з позовом до суду і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року їх шлюб було розірвано. Стало питання про умови виховання спільних дітей, поділ майна та інш.. Стосовно порядку і умов виховання та утримання дітей вони визначилися, а стосовно поділу майна вони не визначилися, оскільки вказане майно зареєстроване на відповідача. Вважає вказане протиправним, оскільки цей автомобіль спільний, порушені і його права та закон, оскільки він не може належним чином в повній мірі користуватися вказаним своїм майном, автомобілем. Зараз автомобілем повністю користується відповідачка і він не заперечує проти цього при умові виплати йому половину вартості вказаного автомобіля. Звернувся до відповідача з питанням переоформлення вказаного майна, визначення їх часток власності на нього, але отримав відмову. В добровільному порядку питання не вирішено. Просив визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (сторін) вказане майно (автомобіль), виплатити йому грошову компенсацію його права власності на Ѕ частину вказаного автомобіля, задовольнивши уточнений позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. В зверненні до суду фактично погодилася з позовом та викладеними в ньому обставинами та не заперечувала проти задоволення цього позову і розгляду справи за її відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.
З'ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню за наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 з 23 листопада 1996 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу і спільного мешкання мають двох спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження . Стосунки в сім'ї складалися добре, мають спільне майно, спільне господарство, кошти та інш.. За час шлюбу в 24 травня 2011 року придбали автомобіль CHEVROLET AVEO 2011 року випуску, світло-сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 24 травня 2011 року та зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 від 24 травня 2011 року, цей автомобіль було оформлено та зареєстрована на відповідача ОСОБА_2 .. Вказаний автомобіль є їх спільною власністю, вони придбані на їх спільні кошти в період шлюбу і вони з чоловіком цією квартирою спільно користувалися. Але згодом їх стосунки погіршилися, стало питання про розлучення, в червні 2017 року позивач звернувся з позовом до суду і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року їх шлюб було розірвано. Стало питання про умови виховання спільних дітей, поділ майна та інш.. Стосовно порядку і умов виховання та утримання дітей вони визначилися, а стосовно поділу майна вони не визначилися, оскільки вказане майно зареєстроване на відповідача. Вважає вказане протиправним, оскільки цей автомобіль спільний, порушені і його права та закон, оскільки він не може належним чином в повній мірі користуватися вказаним своїм майном, автомобілем. Зараз автомобілем повністю користується відповідачка і він не заперечує проти цього при умові виплати йому половину вартості вказаного автомобіля. Звернувся до відповідача з питанням переоформлення вказаного майна, визначення їх часток власності на нього, але отримав відмову. В добровільному порядку питання не вирішено. Обставини позову підтверджуються також письмовими документами і матеріалами справи. Для упорядкування документів і вирішення питань з майном позивач вимушений звертатися до суду з цими позовними заявами. Суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом в судовому засіданні дійсно встановлено, що
позивач ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 з 23 листопада 1996 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу і спільного мешкання мають двох спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження . Стосунки в сім'ї складалися добре, мають спільне майно, спільне господарство, кошти та інш.. За час шлюбу в 24 травня 2011 року придбали автомобіль CHEVROLET AVEO 2011 року випуску, світло-сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 24 травня 2011 року та зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 від 24 травня 2011 року, цей автомобіль було оформлено та зареєстрована на відповідача ОСОБА_2 .. Вказаний автомобіль є їх спільною власністю, вони придбані на їх спільні кошти в період шлюбу і вони з чоловіком цією квартирою спільно користувалися. Але згодом їх стосунки погіршилися, стало питання про розлучення, в червні 2017 року позивач звернувся з позовом до суду і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року їх шлюб було розірвано. Стало питання про умови виховання спільних дітей, поділ майна та інш.. Стосовно порядку і умов виховання та утримання дітей вони визначилися, а стосовно поділу майна вони не визначилися, оскільки вказане майно зареєстроване на відповідача.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно роз'яснень, викладених у п. 23 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана квартира придбана у період шлюбу і за спільні кошти сторін, а тому відповідно до ст. ст. 60, 61, 63 СК України, має правовий режим спільного сумісного майна.
Відповідно до п. 30 цієї ж постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Матеріалами справи підтверджується, що спірне майно - названий автомобіль зараз оформлені і знаходяться в володінні відповідача, чим порушені права позивача та закон.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини 4, 5 ст. 71 СК України).
Також, відповідно до п. 25 даної постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4 та 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Грошової компенсації позивач чи відповідач на депозитний рахунок суду не вносили.
В зв'язку з спільним придбанням автомобіля на підставі договору купівлі-продажу, відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку. Дане майно є їх спільно нажитим майном, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ст. 63 СК України дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Цей поділ зафіксований в позовах і уточненнях до них, поясненнях в судовому засіданні.
Згідно ст. 73 СК України встановлено, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Статтею 41 Конституції України визначеного кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що спірний автомобіль зареєстрований, оформлений та знаходиться у володінні відповідача, цей автомобіль на цей час є неподільною річчю кожне окремо, суд вважає за можливе задоволення позову.
Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом прав спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України при вирішенні спору, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд приходить висновку про рівність часток сторін у спірному майні слід розподілити, визначивши по Ѕ ідеальній частці за кожним з них. Пунктом 30 цієї ж постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року передбачена рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.
До компетенції ж суду відноситься захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Отже, суд не є органом, який встановлює правовідносини між сторонами, а є органом судочинства, що вирішує спори у встановлений законом спосіб.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника чи членам його сім'ї.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки у співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно звіту про оцінку автомобіля сторін № 2456 - 2901 від 29 січня 2019 року вартість вказаного автомобіля складає 87 200 грн., отже Ѕ частина цієї вартості складає 43 600 грн., яку і потрібно стягнути з відповідача на користь позивача.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідача в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
Не може суд прийняти до уваги можливу незгоду відповідача з певними положеннями позову, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджена. Вимоги позову уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити і визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 автомобіль CHEVROLET AVEO 2011 року випуску, світло-сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 24 травня 2011 року та зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 від 24 травня 2011 року, в порядку розподілу спільного майна вказаного подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ вартості їх спільного автомобіля CHEVROLET AVEO 2011 року випуску, світло-сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 24 травня 2011 року та зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 від 24 травня 2011 року в сумі 43 600 грн., в порядку розподілу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 вказаний автомобіль CHEVROLET AVEO 2011 року випуску, світло-сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 24 травня 2011 року та зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 від 24 травня 2011 року, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 352 грн. 40 коп..
Таким чином вимоги позовної заяви про визнання права спільної сумісної власності на майно і поділ майна подружжя в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 321, 328, 365, 368, 372, 392 ЦК України, ст. 17, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 74 СК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 автомобіль CHEVROLET AVEO 2011 року випуску, світло-сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 24 травня 2011 року та зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 від 24 травня 2011 року.
В порядку розподілу спільного майна вказаного подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ вартості їх спільного автомобіля CHEVROLET AVEO 2011 року випуску, світло-сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 24 травня 2011 року та зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 від 24 травня 2011 року в сумі 43 600 грн.
В порядку розподілу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль CHEVROLET AVEO 2011 року випуску, світло-сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 24 травня 2011 року та зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля САЕ № НОМЕР_4 від 24 травня 2011 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 352 грн. 40 коп..
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 27 березня 2020 року.
Суддя -