Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа № 824/2436/15-а
провадження № К/9901/12810/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Маренича І.В. від 12 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчака В.Ю. від 12 квітня 2016 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С., треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, АТ «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо невключення до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відомостей про банківські вклади ОСОБА_1 за договорами № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року та № 300131/20684/370-14 від 12 квітня 2014 року;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» шляхом надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 за договорами № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року в сумі 18000,00 грн та нарахованих відсотків в сумі 979,60 грн, та № 300131/20684/370-14 від 12 квітня 2014 року в сумі 5000,00 грн та нарахованих відсотків в сумі 291,60 грн;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» включити ОСОБА_1 до III черги кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із вимогами за договором № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року в сумі 18979,60 грн та договором № 300131/20684/370-14 від 12 квітня 2014 року в сумі 5291,60 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо невключення до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відомостей про банківські вклади ОСОБА_1 за договорами № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року та № 300131/20684/370-14 від 12 квітня 2014 року.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» шляхом надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 за договорами № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року в сумі 18000,00 грн та нарахованих відсотків в сумі 979,60 грн, та №300131/20684/370-14 від 12 квітня 2014 року в сумі 5000,00 грн та нарахованих відсотків в сумі 291,60 грн.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» включити ОСОБА_1 до III черги кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із вимогами за договором № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року в сумі 18 979,60 грн та договором № 300131/20684/370-14 від 12 квітня 2014 року в сумі 5291,60 грн.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку, з наданням необхідних документів на підтвердження своїх вимог та в межах установленого законом строку звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про включення до загального реєстру вкладників, а тому відповідач безпідставно та необґрунтовано не включив грошові вимоги ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявська О.С. звернулась із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та закрити провадження у справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 квітня 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) уклали договір № 3433/6-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 6 місяців в національній валюті, згідно умов якого клієнт вносить, а банк приймає грошові кошти в гривні на вкладний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 7000,00 грн на строк з 23 квітня 2013 року по 23 жовтня 2013 року. За час користування коштами вкладу банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 16,50%.
До договору про банківський строковий вклад (депозит) № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року укладено додаткові угоди від 22 травня 2013 року, 13 вересня 2013 року, від 14 жовтня 2013 року, 12 листопада 2013 року, 11 грудня 2014 року, 10 січня 2014 року, 11 лютого 2014 року, 12 березня 2014 року, якими збільшено суму грошових коштів на депозитному рахунку до 18000,00 грн.
12 березня 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) уклали договір-заяву № 300131/20684/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 370 днів в національній валюті, відповідно до умов якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_2 у сумі 500,00 грн на строк з 12 березня 2014 року по 17 березня 2015 року. За час користування коштами вкладу протягом строку визначеного договором банк нараховує та виплачує вкладникові проценти за ставкою 22% річних.
До договору про банківський строковий вклад (депозит) № 300131/2068/370-14 від 12 березня 2014 року укладено додаткову угоду, відповідно до якої ОСОБА_1 здійснено поповнення вкладу, у зв'язку із чим збільшено суму грошових коштів на депозитному рахунку до 5000,00 грн.
7 листопада 2014 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 11 лютого 2015 року, розірвано договір про банківський строковий вклад (депозит) № 3433/6-13 укладений 23 квітня 2013 року; розірвано договір про банківський строковий вклад (депозит) № 300131/20684/370-14 укладений 12 березня 2014 року. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 депозитний вклад за договором № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року в сумі 18000,00 грн та відсотки в сумі 979,60 грн; стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 депозитний вклад за договором № 30011/20684/370-14 від 12 березня 2014 року в сумі 5000,00 грн та відсотки в сумі 291,60 грн.
На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці видано виконавчі листи від 25 лютого 2015 року.
11 вересня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з яким з 18 вересня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Так, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» призначено Чернявську О.С.
Постановою Національного Банку України № 898 від 17 грудня 2015 року відкликано банківську ліцензію та розпочата процедура ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
На підставі рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку - заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявську О.С.
Інформація про ліквідацію банку була розміщена 23 грудня 2015 року на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua. Відомості про ліквідацію AT «Банк «Фінанси та Кредит» опубліковано у газеті «Голос України» (№ 242 (6242) від 23 грудня 2015 року).
9 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявській О.С. із заявою про включення її до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та виплати її гарантовану суму відшкодування за двома вкладами, що були розміщенні у цьому банку.
Розглянувши вказану заяву, відповідач повідомив, що судове рішення, на яке посилається ОСОБА_1 у заяві, не може розглядатися у якості підстави для задоволення клопотання про включення її до бази даних про вкладників, оскільки зазначеним судовим рішенням таке включення не передбачено.
6. Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
8. ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, в яких вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
9. Відзиву на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» не подано.
10. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
11. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 2 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
12. За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
13. Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
14. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
15. Відповідно до частини 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
16. Відповідно до частини 2 статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
17. За приписами частини 1 статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Оцінка доводів учасників справи
18. Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
19. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
20. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
21. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
22. У цій справі правовідносини стосуються невключення кредиторських вимог ОСОБА_1 до реєстру вкладників, зобов'язання внести зміни до зазначеного реєстру та включити ОСОБА_1 до III черги кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із вимогами за договором № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року в сумі 18979,60 грн та договором № 300131/20684/370-14 від 12 квітня 2014 року в сумі 5291,60 грн.
23. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
24. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
25. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
26. На Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
27. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних у наслідок ліквідації та продажу майна банку.
28. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 4 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
29. Відповідно до частини 1 статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
30. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
31. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.
32. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
33. За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
34. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 802/1538/16-а.
35. Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
36. Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
37. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
38. Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у частині 1 статті 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
39. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
40. Верховним Судом України у постанові від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 була висловлена правова позиція, яка полягає у наступному: оскільки відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства, спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
41. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16, від 13 червня 2018 року у справі № 826/21368/15, у постанові Верховного Суду, зокрема, від 31 жовтня 2018 року у справі № 822/2513/16.
42. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
43. Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду стосовно обов'язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.
44. Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
45. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15 грудня 2017 року).
46. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15 грудня 2017 року).
47. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
49. В силу положень статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 червня 2016 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни задовольнити.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачеві право на звернення протягом 10 днів з дня отримання ним цієї постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний