17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2447/19 пров. № А/857/669/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
представника відповідача Риб'як В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Осташ А.В.,
час ухвалення рішення - 12:35:10,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 10.12.2019 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби), яким просив визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2019 року № UA403000/2019/00782/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2019/00517.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що посадовими особами митниці у повній мірі реалізовані повноваження, регламентовані ст. ст. 53, 54, 55, 57 Митного кодексу України, в частині проведення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості, обґрунтованості підстав для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості імпортованого товару та картки відмови у митному оформленні митної декларації. Зокрема, суд зазначив, що у поданих до митного оформлення документах були розбіжності і позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме у наданих для митного оформлення документах містились розбіжності щодо ціни автомобіля, а також декларантом не було надано документ про оплату вартості автомобіля. Також суд вказав, що згідно із положеннями ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів. Цінова інформація, викладена в ЄАІС містить усю інформацію щодо суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів та умов їх продажу, поставки тощо. Отже, митні органи мають право на використання інформаційних ресурсів для цілей визначення митної вартості товару, які містять інформацію про вартість раніше ввезених товарів (транспортних засобів) за умови, якщо подані декларантом документи є неповними для визначення митної вартості товару, а тому сформована згідно АСАУР 105- 2, 106-2 інформація щодо вартості вказаного транспортного засобу правомірно використана митницею при обрахунку митної вартості вказаного транспортного засобу. Також суд зазначив, що інформація, яка міститься у програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, сформована за середніми цінами продажу транспортних засобів в країні придбання або провідних країнах-експортерах, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу із врахуванням відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів, а також відомостей із спеціалізованих видань, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що воно є незаконним і необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення клопотання. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу митному органу було надано всі необхідні документи. У митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем визначена за ціною договору купівлі-продажу транспортного засобу (основний метод). На думку позивача, відповідач всупереч вимогам ст. 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару, визначив таку вартість за другорядним методом (резервним). Позивач вказує, що єдиною підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало неподання банківських платіжних документів, що підтверджують вартість легкового автомобіля. Проте подані його представником договір та рахунок містять усі необхідні реквізити, відомості, які ідентифікують даний товар, ціну, за яку автомобіль продається, і дані відомості відповідають відомостям, які зазначені у акті про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та митній декларації країни відправлення. Висновок митного органу про розбіжності щодо ціни автомобіля у наданих для митного оформлення документах позивач вважає безпідставним, оскільки у договорі про придбання автомобіля і рахунку-фактурі вказано ціну 8000 євро брутто, яка складалась із 6700 євро нетто, тобто вартості самого автомобіля і 1300 євро плати організаторам аукціону, на якому автомобіль було придбано, однак відповідач не врахував і не надав належної оцінки даній обставині та відповідним поясненням декларанта. Також позивач вважає безпідставним висновок митниці про ненадання ним для митного оформлення документа про оплату вартості автомобіля (фіскальний чек, квитанція тощо), оскільки оплата здійснювалась готівкою, а її факт підтверджується рахунком-фактурою від 13.05.2019 року, який в силу положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є одним з документів, які підтверджують митну вартість товару, і в якому продавець зазначив, що отримав кошти готівкою.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, ОСОБА_1 на підставі договору від 13.05.2019 року придбав на аукціоні у Фірми «Аutomobile Ataei» (Німеччина) вживаний автомобіль марки AUDI, тип та модель - А6 Авант, номер кузова - НОМЕР_1 , країна походження - Німеччина, колір - чорний, за ціною 6700 євро.
Уповноваженою особою позивача 20.05.2019 року було подано до митного оформлення митну декларацію (МД) типу ІМ40ДЕ № UA403030/2019/009416, в якій заявлено до митного оформлення вказаний автомобіль. До митного оформлення були подані такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 13.05.2019 року; декларація про походження товару № Е В070920 від 23.04.2012 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/33022 від 15.05.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23.04.2012 року; договір про надання послуг митного брокера № ТЗ-971 від 13.05.2019 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; заява на посвідчення від 20.05.2019 року; роздруківку з інтернет-сайту від 20.05.2019 року; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів, № 0.0.1351410562.1 від 14.05.2019 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.008.67158-19 від 16.05.2019 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці 20.05.2019 року було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта листом від 24.05.2019 року додатково було надано: копію митної декларації країни відправлення № 19БЕ290406087129Е8 від 15.05.2019 року з офіційним перекладом на українську мову; рахунок-фактуру (інвойс) № 11484 від 13.05.2019 року з офіційним перекладом на українську мову. Також митницю було повідомлено про те, що інших документів щодо підтвердження митної вартості автомобіля, задекларованого за МД № UА403030/2019/009416 від 20.05.2019 року, немає.
На підставі наведеного вище Тернопільська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2019 року №UА403000/2019/000782/2 з тих підстав, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість, до митного оформлення не подано повного пакету належних документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Рішення мотивоване наступним. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв'язкуз тим, що в документах поданих до митного оформлення, наявні розбіжності, а саме: на підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення, подані рахунок-фактуру № 11484 від 13.05.2019 року та рахунок-фактуру від 13.05.2019 року б/н, у яких зазначені різні ціни продажу КТЗ; у митній декларації країни відправлення вказана ціна 6700 євро, хоча у рахунку-фактурі наявні відомості щодо вартості у розмірі 8000 євро. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що за інформацією, яка міститься на загальнодоступних Інтернет ресурсах, вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. В зв'язку із цим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено електронне повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме; платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема, висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 11050 євро.
Також відповідач за результатами перевірки митної декларації прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2019/00517
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржених рішень, зважаючи на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимог наведених норм декларант надав митному органу наявні у нього документи, що підтверджують задекларовану митну вартість ввезеного позивачем автомобіля і обраний ним метод її визначення, які описано вище.
Водночас, митниця досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. При цьому, наявність таких сумнівів має бути обґрунтованою та мотивованою та базуватися на дослідженні документів, доданих до митної декларації та підтверджують виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Митний орган має повноваження витребувати у декларанта додаткові документи, перелік яких наведений у цій нормі. Отже, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є обов'язковою умовою витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть вважатися обґрунтованими, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що саме митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Однак, всупереч наведеним вище нормам Митного кодексу України Тернопільська митниця ДФС не лише не навела обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, але й не надала доказів витребування у позивача будь-яких додаткових документів на підтвердження таких відомостей.
Також відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як описано вище, відповідач в оскарженому рішенні вказав, що його підставою була наявність розбіжностей у наданих для митного оформлення документах щодо ціни товару (автомобіля), а саме у митній декларації країни відправлення вказана ціна 6700 євро, в рахунку-фактурі від 13.05.2019 року № 11484 та рахунку-фактурі від 13.05.2019 року б/н зазначені різні ціни продажу, зокрема, наявні відомості щодо вартості товару у розмірі 8000 євро.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається із змісту цих рахунків-фактур, складених німецькою мовою, які були надані для митного оформлення разом з їх перекладами на українську мову, чітко зазначено, що загальна вартість (брутто) становить 8000 євро, з них 6700 євро ціна нетто, тобто ціна власне автомобіля, яка вказана також у митній декларації країни відправлення і задекларована уповноваженою особою позивача для митного оформлення в Україні, та 1300 євро депозит (як пояснив позивач і не заперечує відповідач, це плата за участь в аукціоні, на якому позивач ОСОБА_1 придбав автомобіль).
Отже, описані вище документи, які були надані для митного оформлення, в своїй сукупності належним чином підтверджують задекларовану вартість ввезеного позивачем автомобіля, однак цій інформації та документам митний орган не надав належної оцінки, що призвело до помилкового висновку про не підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не надав доказів оплати вартості автомобіля, колегія суддів зазначає таке.
Відповідач в даному випадку зазначає, що позивач не надав жодного з документів, передбачених ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, згідно з якою для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
В свою чергу, як описано вище, ОСОБА_1 стверджує, що факт оплати ним вартості придбаного автомобіля підтверджується відповідною відмітко продавця Фірми «Аutomobile Ataei» в рахунку-фактурі від 13.05.2019 року про отримання готівкою ціни автомобіля 6700 євро і депозиту 1300 євро.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України одним з документів, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс).
Проаналізувавши зміст наведених норм законодавства та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача про те, що описаний вище рахунок-фактура від 13.05.2019 року є належним доказом оплати ним вартості автомобіля готівкою, зважаючи, що уповноважена особа продавця Фірми «Аutomobile Ataei» однозначно вказала про отримання готівкових коштів у загальній сумі 8000 євро та чітко зазначила призначення цих коштів, а саме 6700 євро вартість власне автомобіля і 1300 євро депозит.
Будь-яких належних та беззаперечних пояснень і доказів на спростування цих обставин відповідач не надав, а також яким чином позивач міг отримати автомобіль без оплати його вартості.
А щодо посилання митного органу на ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає, що даною нормою не встановлено вичерпного переліку документів, якими підтверджується фактурна вартість товару, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, і серед перелічених конкретних видів документів (касові або товарні чеки, ярлики) передбачено можливість використання інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Щодо визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає таке.
Як описано вище, позивач визначив митну вартість товару за першим методом, тобто за ціною договору, а відповідач - за резервним.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з положеннями ст. 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, а саме, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Враховуючи зміст наведених норм законодавства та дослідивши надані сторонами письмові доказ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойсу) від 14.05.2019 року, який був поданий позивачем, в тому числі не навів жодних обставин з посиланням на подані декларантом для митного оформлення документи, у яких заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Щодо визначення митним органом митної вартості товару на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 5 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Отже, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є достатньою підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як зазначено вище, в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що воно прийняте у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком для підтвердження митної вартості, а документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР.
Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував норми п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Водночас, митну вартість товару відповідач визначив також за другорядним методом (резервним), застосування якого передбачене ст. 64 Митного кодексу України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до п. 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Також відповідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Однак, як вбачається із змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР, згідно з якою митна вартість товару має бути на рівні 11050 євро. На думку колегії суддів, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок ушкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару не містить числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. А різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Враховуючи описані вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Тернопільської митниці ДФС від 27.05.2019 року № UA403000/2019/00782/2 про коригування митної вартості товару і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2019/00517 є протиправними та підлягають скасуванню.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій від 23.10.2019 року № 0.0.1503554887.1, від 01.11.2019 року № ПН64428 та від 27.12.2019 року № ПН839793, ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви і за подання апеляційної скарги в загальному розмірі 4167,23 грн. (768,40 грн. + 898,49 грн. + 2500,34 грн.). Судовий збір сплачений в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Таким чином, оскільки апеляційний суд прийняв рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірах, встановлених законом, а саме суму судового збору в загальному розмірі 4167,23 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі № 500/2447/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2019 року № UA403000/2019/00782/2.
Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2019/00517.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (вулиця Костюшка, 1, місто Львів, код ЄДРПОУ 40330167) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНОКПП АДРЕСА_2 ) судові витрати (судовий збір) в розмірі 4167 (чотири тисячі сто шістдесят сім) гривень 23 копійки.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 27 березня 2020 року