про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 120/3678/19-а
27 березня 2020 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року позов задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши вказану апеляційну скаргу на додержання скаржником вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху, з наступних підстав: до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Водночас, у апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання щодо відстрочення сплати судового збору, посилаючись при цьому на норму частини 1 статті 133 КАС України.
Розглянувши подане клопотання щодо відстрочення сплати судового збору, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення такого, виходячи з наступного.
Особливості зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані положеннями статті 133 КАС України.
Так, частиною 1 статті 133 КАС України визначено, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Зміст цієї статті передбачає право суду, а не обов'язок на свій розсуд відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 Закону № 3674-VI передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Однак, суд зауважує, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія вказаної норми закону щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру чи звільнення від сплати.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З урахуванням вищезазначеного, можливо дійти висновку, що оплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Відтак, беручи до уваги те, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можливо забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини на які посилається апелянт, не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Водночас, суд зазначає, що у разі задоволення вказаного клопотання, такі дії можуть розцінюватися як надання певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний судовий збір.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року в справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №804/958/17, де вказано, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлене Військовою частиною НОМЕР_1 клопотання про відстрочення сплати судового збору, задоволенню не підлягає.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Із матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов майнового характеру, який подано фізичною особою.
При цьому, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня по 30 червня 2019 року встановлено у розмірі 1921 гривні.
Таким чином, сума судового збору за подання апеляційної скарги, що підлягає сплаті, становить 1152,60 гривень (768,40 грн. х 150%).
Судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами:
ОДЕРЖУВАЧ: УК у м. Вінниці/отг м. Вінниця/ 22030101
Код ЄДРПОУ: 38054707
Банк: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Р/р: UA728999980313171206081002856.
Зазначений недолік може бути усунутий апелянтом, зокрема, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України "Про судовий збір" з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Оскільки вказані судом обставини щодо невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України створюють перешкоди для відкриття апеляційного провадження, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням особі, яка подала апеляційну скаргу, строк для усунення виявлених недоліків.
Керуючись статтями 169, 295, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, що зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.
4. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Моніч Б.С.