Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
27 березня 2020 р. Справа № 520/1103/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньов О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 2566616496) , треті особи: Харківський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (вул. Пушкінська, буд. 61, м. Харків, 61024, код 07923280) визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли, треті особи: Харківський обласний військовий комісаріат, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову з боку начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2020 році;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у вигляді не видання відповідного наказу начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2020 році;
- зобов'язати начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 видати наказ начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату та виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом). житла, у 2020 році.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем позивачу було протиправно відмовлено у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2020 рік, оскільки на час проходження служби позивач постійним житлом від Міністерства оборони України не забезпечений, а тому вважає таку відмову протиправною.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки у відповідача були відсутні підстави для задоволення рапорту позивача та виплати позивачу грошову компенсацію за піднайом (найом) житла у 2020 році, оскільки позивач отримував квартиру від Міністерства оборони України у м. Харкові, а виплата грошової компенсації за піднайом (найом) житла повинна надаватися військовослужбовцям, які не забезпечувалися житлом за рахунок Міністерства оборони України, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.
Треті особи не скористалась процесуальним правом надати письмові пояснення щодо позову або відзиву.
Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вказані відповідачем доводи не мають жодного відношення до предмета спору, який вирішується в даній справі.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №520/1324/19, яке набрало законної сили, встановлено, що підполковник юстиції ОСОБА_1 , з 21.06.2004 року проходив військову службу у Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Наказом Командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 04.12.2010 р. № 657 був звільнений з військової служби у запас за пунктом “б” (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, а наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 13.12.2010 р. № 268 з 13 грудня 2010 р. був виключений зі списків особового складу Університету та залишений на квартирному обліку в Університеті для позачергового отримання житла.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.04.2016 р. № 384 відповідно до ст. ст. 20 та 23 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з офіцером запасу ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та призначено майора запасу ОСОБА_1 офіцером юридичної служби Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11.05.2016 року №92, позивача було зараховано з 11.05.2016 року до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 08.06.2017 року №76, позивача було увільнено від займаної посади та призначено на посаду заступника начальника Східного ТЮВ (м. Харків). Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.06.2017 року №113, ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено до нового місця служби, у м. Харків - до Східного територіального юридичного відділу.
Відповідно до наказу начальника Східного ТЮВ (по особовій частині) від 21.06.2017 року № 58, підполковника юстиції ОСОБА_1 з 21.06.2017 року зараховано до списків особового складу Східного ТЮВ на всі види забезпечення до Харківського ОВК.
23.12.2019 року позивач подав рапорт начальнику Східного територіального юридичного відділу полковнику юстиції ОСОБА_2 на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2020 році.
24.12.2019 року начальником Східного територіального юридичного відділу, полковником юстиції Ібрагімовим Ф.Б. було прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту у вигляді резолюції, відповідно до якої було зазначено наступне: "Враховуючи, що Ви разом з сім'єю з 4 (чотирьох) осіб у 2006 році отримували за рахунок Міністерства оборони України 4-х кімнатну ізольовану квартиру в постійне користування у м. Харкові, то в силу абзацу 4 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Ви вважаєтесь таким, що забезпечені житловим приміщенням, через що в силу наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 правових підстав виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житла, у відповідності до постанови КМУ від 26.06.2013 року № 450, НЕ МАЄ".
Вважаючи протиправною вказану відмову відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзаців 4, 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2013 р. затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень (далі - Порядок № 450), яким визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень (далі - грошова компенсація) таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби, як, зокрема, особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло.
Відповідно до п. 4 Порядку № 450 грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема, особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Положенням 7 Порядку № 450 встановлено, що виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття особи офіцерського складу, зазначеної у пункті 1 цього Порядку, у закордонне відрядження разом із сім'єю.
Таким чином, за приписами вказаних норм, у разі забезпечення військовослужбовця житловим приміщенням за місцем проходження служби, грошова компенсації за піднайом (найом) житла не виплачується.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до ордера на житлове приміщення № 2252/06 від 08.02.2006 позивач разом зі своєю сім'єю у складі дружини та двох доньок забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони - ізольованою 4-х кімнатною квартирою АДРЕСА_3 в постійне користування.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.08.2010 р. у справі 2-5224/10 ОСОБА_1 визнано таким, що відсутній у спірному житлі понад півтора роки без поважних причин, та втратив право користування жилим приміщенням.
Вказана квартира, якою позивач був забезпечений Міністерством оборони України як військовослужбовець, приватизована ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про право власності від 28.04.2012 р. № 7-12-626.
Відповідно до п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 р., забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Таким чином, Державою відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виконано свій обов'язок щодо забезпечення військовослужбовця жилим приміщенням (квартирою), що в свою чергу виключає право позивача на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла, оскільки як було зазначено вище, однією з обов'язкових умов для реалізації цього права є незабезпечення житловим приміщенням за місцем проходження служби. При цьому, позивач був забезпечений житлом саме в межах Харківського гарнізону, в якому він проходив службу.
Разом з цим, позивач втратив право користування цим житлом з незалежних від Держави причин.
Щодо доводів позивача про отримання житла у 2006 року в користування як відомчої квартири, а не у власність, суд зазначає, що приписами чинного законодавства не встановлено отримання житла саме у власність, законодавцем встановлено обов'язок забезпечити військовослужбовця житлом. Таким чином, враховуючи забезпечення позивача житлом в 2006 році, у відповідача відсутній обов'язок виплати компенсації за піднайом військовослужбовцем іншого житла.
А тому суд вважає, що приймаючи оскаржувану відмову у виплаті позивачу грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2020 році, відповідач діяв на підставі приписів чинного законодавства.
Таким чином, доводи позивача про незабезпечення його службовим жилим приміщенням є безпідставними, оскільки позивач втратив право користування наданим Міністерством оборони України житлом з незалежних від останнього причин.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо наявності у позивача всіх законодавчо встановлених умов для отримання оспорюваних виплат та надання всіх підтверджуючих документів, встановлених Постановою № 450, оскільки вказані обставини не спростовують факту виконання Міністерством оборони обов'язку щодо забезпечення позивача (військовослужбовця) жилим приміщенням (квартирою), який, відповідно до вимог чинного законодавства, здійснюється один раз протягом усього часу проходження військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судом виявлено факт відсутності у позивача порушеного права на забезпечення житлом від імені Міністерства оборони України та відсутність похідного від нього і тимчасового за дією у часі права на одержання грошової компенсації за піднайом житла у 2020 році, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 2566616496) , треті особи: Харківський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (вул. Пушкінська, буд. 61, м. Харків, 61024, код 07923280) визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 27 березня 2020 року.
Суддя О.Г. Котеньов