27 березня 2020 року Справа № 160/1656/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення відповідача, яке оформлене повідомленням № 879/0325-17 від 19.12.2019 року, та 212/с-09 від 15.01.2020 року, про відмову позивачу у врахуванні трудового стажу за періоди з 01.10.1990 - 13.10.1995, 01.08.1976 - 07.07.1981, 17.10.1995-05.11.1996 при призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати позивачу до трудового стажу періоди роботи з 01.10.1990 - 13.10.1995, 01.08.1976 - 07.07.1981, 17.10.1995-05.11.1996;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір недоплаченої пенсії з 17.10.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані періоди не враховано відповідачем до трудового стажу позивача протиправно, оскільки відомості трудової книжки додатково підтверджено відповідними архівними довідками. Крім того, орган, що призначає пенсію має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обгрунтованість їх видачі. При цьому, позивач, будучи робітком, не має можливості контролювати бухгалтерські документи, які в подальшому передавались в архівні установи. Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/1656/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.
12.03.2020 року судом отримано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
18.03.2020 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що серед документів, наданих для розгляду питання про призначення пенсії, позивачем надано архівні довідки від 17.10.2019 № 294 та від 21.11.2019 № 359.
За даними, вказаними у довідці від 17.10.2019 № 294, виданій Комунальним закладом «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської районної ради» на ім'я « ОСОБА_1 », в документах архівного фонду колгоспу «Росія» в книгах обліку розрахунків з оплати праці за 1985, 1986, 1989 роки зазначено « ОСОБА_2 -ндр В.», в 1997, 1988 зазначено « ОСОБА_1 », - «так у документах».
За даними, вказаними у довідці від 21.11.2019 № 359, виданій Комунальним закладом «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської районної ради» на ім'я « ОСОБА_1 », в документах архівного фонду колгоспу «Росія» (КСП «Росія») в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників зазначено ОСОБА_1 , в книгах розрахунків по оплаті праці зазначений з 1976 по 1978 роки «Сидоренко Сашко», в 1981 році зазначено « ОСОБА_1 », в 1996 році « ОСОБА_2 -ндр В.» - «так у документах».
Як свідчать документи, надані позивачем, у паспорті, виданому 12.03.1997 року серії АЕ № 532097, зазначено прізвище, ім'я та по-батькові українською та російською мовами відповідно: « ОСОБА_1 », « ОСОБА_3 », що має розбіжність з архівними довідками від 21.11.2020 № 359 та від 17.10.2019 № 294, виданими Комунальним закладом «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської районної ради».
Тобто, відповідач не має законних підстав для врахування загального стажу ОСОБА_1 за період роботи з 01.10.201990 по 13.10.1995.
У разі, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджують трудовий стаж, не збігається з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом, факт належності цього документа може бути встановлено в судовому порядку, однак документи про встановлення юридичного факту позивач до ГУ ПФУ не надавав.
Крім того, архівні довідки від 16.01.2020 № 12 та від 16.01.2020 № 13, видані Комунальним закладом «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської районної ради», які додані до матеріалів адміністративної справи до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області для вирішення питання про призначення пенсії не надавались та не були предметом розгляду відповідачем.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наданими позивачем документами для призначення пенсії за віком, пенсія призначена з дати набуття такого права, а саме - з 17.10.2019.
За матеріалами пенсійної справи загальний стаж роботи позивача складає 27 років 10 місяців 5 днів.
Листом № 879/0328-17 від 19.12.2019 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивач, що пенсія призначена по наданим документам згідно заяви без урахування періодів: 01.10.1990-13.10.1995 - запис про звільнення завірено печаткою УРСР, а в підтверджуючій довідці ПІБ іншої людини; 01.08.1976-07.07.1981 - печатку, якою завірено запис про звільнення, неможливо прочитати; 17.10.1995 - 05.11.1996 - печатку, якою завірено запис про звільнення, неможливо прочитати.
При цьому, позивачу роз'яснено, що в разі доопрацювання даних документів в трьох місячний термін перерахунок буде здійснено з дати права призначення пенсії.
Крім того, листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 212/С-09 від 15.01.2020 року позивача повідомлено, що за даними електронної пенсійної справи, періоди роботи не враховано до трудового стажу, оскільки підтверджуючі їх довідки не відповідають вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а саме, ім'я та по-батькові у довідках не відповідають паспортним даним.
Вважаючи вищевказані відповіді незаконними та необґрунтованим, протиправним неврахування до загального трудового стажу періодів 01.10.1990-13.10.1995; 01.08.1976-07.07.1981; 17.10.1995 - 05.11.1996, позивач звернувся до суду з позовом.
Приписами ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року №637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Разом з тим, Порядок ведення трудових книжок, у 1976 -1981 роках був урегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція 58), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналогічна норма міститься також в пункті 2.4 Інструкції № 58, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Як вбачається з копії трудової книжки, наданої до матеріалів справи, 01.08.1976 року позивач прийнятий в члени колгоспу «Росія» у якості шофера;
з 12.05.1976 по 20.06.1980 - служба в лавах Радянської армії;
07.07.1981 року - позивач звільнений з колгоспу «Росія».
Підставою для неврахування вказаного стажу позивача є печатка, якою завірено запис про звільнення, оскільки її неможливо прочитати.
Однак, відповідачем не враховано записи трудової книжки, де містяться записи про членство позивача у загальному господарстві, де вказано, що в періоди з 1976 по 1978 та з 1980 по 1981 роки позивачем виконано річний мінімум трудової участі в загальному господарстві, які завірені печатками колгоспу «Росія».
Таким чином, записи у трудовій книжці позивача підтверджують його стаж роботи з 01.08.1976 по 07.07.1981 роки.
Крім того, відомості архівної довідки № 359 від 21.11.2019 також підтверджують вказаний стаж позивача, оскільки в ній зазначено, що в документах архівного фонду колгоспу «Росія» (КСП «Росія») в книгах розрахунків по оплаті праці зазначений в 1976-1978 роки ОСОБА_4 (так в документах), в 1981 році зазначений ОСОБА_1 (так в документах).
Тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і є ОСОБА_1 , з урахуванням вищевказаних відомостей у його трудовій книжці.
Посилання відповідача на те, що відомості архівної довідки № 359 від 21.11.2019 свідчать про те, що в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників зазначено ОСОБА_1 (тобто іншу особу) суд оцінює критично, оскільки такі відомості стосуються підтвердження стажу позивача у період з 1984 по 1990 роки, однак саме цей період відповідачем до загального стажу позивача враховано.
Згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
В даному випадку, суд вважає, що печатку колгоспу «Росія» підтверджено у записах про членство позивача у загальному господарстві, що не викликає сумнівів у дійсності таких записів в трудовій книжці позивача, та не потребує підтвердження додатковими документами.
Щодо періоду з 01.10.1990 по 13.10.1995 року, підставою для неврахування стажу є те, що запис завірено печаткою УРСР, а в підтверджуючій довідці ПІБ іншої особи.
При цьому, з печатки в трудовій книжці видно, що вона проставлена Міжколгоспним будинком- інтернатом для престарілих і інвалідів.
Так, з архівної довідки № 220 від 30.11.2017 року вбачається, що вона видана ОСОБА_1 та в документах архівного фонду Верхньодніпровський міжколгоспний будинок - інтернат для престарілих і інвалідів в особових рахунках по заробітній платі значиться ОСОБА_5 -ндр Вит. (так в документах російською мовою), де з жовтня 1990 року по липень 1995 року нараховано заробітну плату.
Тобто, з наданої архівної довідки можливо встановити, що вказана заробітна плата нараховувалась ОСОБА_1 , тобто вказаний період не враховано відповідачем до загального трудового стажу позивача безпідставно.
Період з 17.10.1995 по 05.11.1996 року не враховано до стажу позивача, оскільки печатку, якою завірено підпис про звільнення неможливо прочитати.
Так, перевіривши дані трудової книжки позивача, судом встановлено, що 17.10.1995 року позивача прийнято до членів КСП «Росія» у якості слюсаря, 05.11.1996 року звільнено за власним бажанням, при цьому печатку, якою завірено запис про звільнення можливо ідентифікувати, та встановити, що печатку проставлено КСП «Росія».
Також, вказані висновки підтверджено записами про членство позивача у загальному господарстві, де вказано що у 1995, 1996 роки позивачем виконано річний мінімум трудової участі в загальному господарстві, що завірено печатками колгоспу «Росія».
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не враховано до загального трудового стажу позивача спірні періоди.
Крім того, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що вказані записи у трудовій книжці між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку із чим, посилання відповідача на те , що печатки погано видно не може бути підставою для відмови у зарахуванні вищезазначених періодів роботи до стажу.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним рішення відповідача, яке оформлене повідомленням № 879/0325-17 від 19.12.2019 року та 212/с-09 від 15.01.2020 року, про відмову позивачу у врахуванні трудового стажу за періоди з 01.10.1990 - 13.10.1995, 01.08.1976 - 07.07.1981, 17.10.1995-05.11.1996 при призначенні пенсії;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до трудового стажу періоди роботи з 01.10.1990 - 13.10.1995, 01.08.1976 - 07.07.1981, 17.10.1995-05.11.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) розмір недоплаченої пенсії з 17.10.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна