27 березня 2020 року Справа № 160/12724/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністативну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімтепломонтаж" до Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
17.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімтепломонтаж" (вул. Якова Самарського, буд. 12а, кім. 4, м. Дніпро, 49044 код ЄДРПОУ 01414583) до Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №0001121402 від 19.09.2019 року форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 357 533,75 грн.;
- №0001131402 від 19.09.2019 року форми «П» про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 200 669,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки №47843/04-36-14-02/01414583 від 23.08.2019 в частині висновків про порушення ТОВ "Коксохімтепломонтаж" норм п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України про невизначення та невідображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості у загальному розмірі 10616367,00 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2018 у сумі 7670573,00 грн. та І квартал 2019 у сумі 2945794 грн та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу на загальну суму 4218815,00 грн, в тому числі: за ІІ квартал 2018 у розмірі 767057,00 грн., ІІІ квартал 2018 у розмірі 1150586,00 грн., ІV квартал 2018 у розмірі 1150586,00 грн. та І квартал 2019 у розмірі 150586,00 грн.
Позивач вважає, що контролюючий орган невірно кваліфікував виписані позивачем на користь ТОВ «ДМЗ Комінмет», ПП «Енергія» та ТОВ «Юнітед Трейд» векселі як довгострокові, оскільки останні за своєю сутністю є короткостроковими та безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями. За наведених обставин позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019 р. №0001121402 та №0001131402 протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
15.01.2020 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року провадження в адміністративній справі №160/12724/19 зупинено до 25.02.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 поновлено провадження у справі №160/12724/19 для продовження її розгляду.
10.02.2020 судом отримано відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими та законними.
Свої заперечення відповідач мотивував тим, що підставою для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були матеріали документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Коксохімтепломонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, про що ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт перевірки від 23.08.2019 №47843/04-36-14-02/01414583 (далі - акт перевірки).
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ "Коксохімтепломонтаж" п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.2 п.140.2 ст. 140 Податкового кодексу, в частині заниження рядка 02 декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» на загальну суму 10 789 710,00 грн.
В акті перевірки зазначено, що станом на 31.03.2019 у ТОВ «Коксохімтепломонтаж» по бухгалтерському рахунку 621 «Короткострокові векселі видані» рахуються векселі, строк погашення яких - більше року.
Отже, згідно з актом перевірки на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов'язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.
Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій, відповідно.
Таким чином, ТОВ "Коксохімтепломонтаж" не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості у загальному розмірі 10 616 367,00 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.09.2019:
- №0001131402 форми «П» про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 200 669,00 грн., в результаті завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток:
за 2018 рік на 4 392 158,00 грн.,
за І квартал 2019 року на 4 808 511,00 грн.;
- №0001121402 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 357 533,75 грн. (донарахування основного платежу у розмірі 286 027,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від донарахованого податку на прибуток у розмірі 71 506,75 грн.).
В судове засідання 24.03.2020 року строни не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
За приписами ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Згідно з п. п. 20.1.4. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу, визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки
Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 16.07.2019 р. №4754, №4756, №4757, №4758 та №4759, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1 ст.75, п.77.4 та п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу, плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.07.2019 року №4027-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Коксохімтепломонтаж" та від 09.08.2019 №4770-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Коксохімтепломонтаж" - проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Коксохімтепломонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт від 23.08.2019 №47843/04-36-14-02/01414583.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.2 п.140.2 ст. 140 Податкового кодексу, в частині заниження рядка 02 декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» на загальну суму 10 789 710,00 грн.
В акті перевірки зазначено, що станом на 31.03.2019 у ТОВ "Коксохімтепломонтаж" по бухгалтерському рахунку 621 «Короткострокові векселі видані» рахуються векселі, строк погашення яких більше року, а саме:
- простий вексель серії АА №1716840, дата векселя - 13.04.2018, номінальна вартість - 16545970,00 грн, дата погашення - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2019, переданий ТОВ «ДМЗ Комінмет» в рахунок заборгованості за придбані цінні папери;
- простий вексель серії АА №2616572, дата векселя - 17.04.2018, номінальна вартість - 11917700,00 грн, дата погашення - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2019, переданий ПП «Енергія» в рахунок заборгованості за придбані цінні папери;
- простий вексель серії АА №2616574, дата векселя - 05.03.2019, номінальна вартість - 3000000,00 грн., дата погашення - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2021, переданий ТОВ «Юнітед Трейд» в рахунок заборгованості за придбані цінні папери;
- простий вексель серії АА №2616575, дата векселя - 05.03.2019, номінальна вартість - 3000000,00 грн., дата погашення - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2020, переданий ТОВ «Юнітед Трейд» в рахунок заборгованості за придбані цінні папери;
- простий вексель серії АА №2616578, дата векселя - 05.03.2019, номінальна вартість - 3286688,00 грн, дата погашення - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2020, переданий ТОВ «Юнітед Трейд» в рахунок заборгованості за придбані цінні папери.
Отже, згідно з актом перевірки на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов'язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання) повинна бути включена до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.
Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій, відповідно.
Таким чином, ТОВ "Коксохімтепломонтаж" не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості у загальному розмірі 10 616 367,00 грн., в тому числі:
за ІІ квартал 2018 у сумі 7 670 573,00 грн.,
за І квартал 2019 у сумі 2945794 грн.
та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу на загальну суму 4 218 815,00 грн., в тому числі:
за ІІ квартал 2018 у розмірі 767 057,00 грн.,
за ІІІ квартал 2018 у розмірі 1 150 586,00 грн.,
ІV квартал 2018 у розмірі 1 150 586,00 грн.,
за І квартал 2019 у розмірі 150 586,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.09.2019 №0001131402 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на 4392158 грн, за І квартал 2019 року на 4808511 грн, №0001121402 на 286027 грн податку на прибуток і 71506,75 грн штрафних санкцій.
Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
З урахуванням наведених обставин справи та за наявними документами, що містяться в матеріалах справи надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Так, пунктом 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.
Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013 № 1681 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 за № 1639/24171).
В силу норми ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
В бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 892/4185) операції з видачі векселя в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів відображається в такий спосіб: у продавця закривається дебіторська заборгованість за кредитом рахунка 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» і з'являється заборгованість, що відображається за дебетом рахунка 341 «Короткострокові векселі, отримані в національній валюті». У покупця одночасно закривається кредиторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і з'являється заборгованість по рахунку 621 «Короткострокові векселі в національній валюті».
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Пунктами 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.
Контролюючий орган у акті перевірки кваліфікував наявну кредиторську заборгованість за векселями як «довгострокові зобов'язання», у зв'язку з чим здійснив дисконтування такої заборгованості, шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання) із застосуванням П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», 12 «Фінансові інвестиції» і 28 «Зменшення корисності активів».
З аналізу вище вказаних норм права, суд дійшов висновку, про те, що зобов'язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами купівлі-продажу цінних паперів, за своєю суттю відносяться до поточних зобов'язань. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.
Водночас у розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» (далі - П(С)БО 13), затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1050/6241) зобов'язання позивача за векселями відносяться також до фінансових інструментів, а саме - фінансових зобов'язань як контрактного зобов'язання щодо: а) передачі грошових коштів або інших фінансових активів іншому підприємству; б) обміну фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
Таким чином, видана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом для отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.
Відповідно до пункту 29 П(С)БО 13 - фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
Пунктом 31 П(С)БО 13 встановлено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу, і зобов'язань за похідними фінансовими інструментами.
З аналізу вищезазначеного Положення встановлено, що П(С)БО 13 не містить визначення амортизованої собівартості фінансового зобов'язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно - правових актах.
Однак, за змістом тексту акта перевірки контролюючим органом до спірних правовідносин були застосовані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (далі - П(С)БО 12), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за № 284/4505) в частині оцінки та відображенні в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій, та п. 11 і 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів» (далі - П(С)БО 28), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №35/10315), в частині визначення формули дисконтування заборгованості за векселями.
При цьому, згідно з п.п. 3, 4, 8 і 10 П(С)БО 12 амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).
Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.
Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.
Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.
Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.
Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до Положення (стандарту) 12.
Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
В даному випадку, позивач вірно вказує на те, що якщо припустити можливість застосування порядку визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій для цілей визначення амортизованої собівартості фінансового зобов'язання, то різниця між собівартістю (номінальною вартістю) векселів позивача та договірною вартістю погашення його зобов'язання за договорами купівлі-продажу цінних паперів відсутня.
З аналізу вище зазначених норм суд дійшов висновку, що не є обгрунтованим застосування П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, оскільки зазначене Положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності та не визначає методологічні засади щодо зобов'язань.
Так, відповідачем, в абз.6 на сторінці 7 акту перевірки міститься посилання на П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», за змістом якого: теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації); майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п'яти років; якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п'яти років, та п.14 П(С)БО 28, за змістом якого ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами; за відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства; при визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
Фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості, яку, на думку контролюючого органу, ТОВ "Коксохімтепломонтаж" мало включити до складу доходу становить 10 616 367,00 грн.
Однак, суд зазначає, що фінансовим інструментом позивача в межах спірних відносин є фінансові зобов'язання, а відтак нормативні акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи не підлягають застосуванню в межах спірних правовідносин.
Крім того, Національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, відсутні будь-які роз'яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, а отже, підприємство не зобов'язане визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно, а ДФС не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.
З аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновоку, що під час проведення перевірки відповідачем не вірно застосовані Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
При цьому, та обставина, що зобов'язання за векселями позивача відображалися на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів не змінює суті самого процесу погашення векселями боргу.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Таким чином, як вбачається з вищезазначеного, пункт 7 П(С)БО 15 не визначає такий вид доходу, як дохід від дисконтування кредиторської заборгованості платником податків.
Отже, для розрахунку теперішньої вартості позики необхідно врахувати, що майбутні грошові потоки будуть включати не тільки безпосередньо погашення суми заборгованості за тілом кредиту, а й погашення відсотків за кредитом, а отже, розрахунок відповідачем теперішньої вартості позики без врахування необхідності погашення відсотків за договорами є необгрунтованим.
Враховуючи вище викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки акту перевірки щодо порушення позивачем норм підпункту 134,1.1пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а відтак, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так. у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімтепломонтаж" до Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями №8401 від 10.12.2019, №1156 від 26.12.2019 та №1158 від 09.01.2020.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімтепломонтаж" (вул. Якова Самарського, буд. 12а, кім. 4, м. Дніпро, 49044 код ЄДРПОУ 01414583) до Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0001121402 від 19.09.2019 року форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 357533,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0001131402 від 19.09.2019 року форми «П» про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9200669,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімтепломонтаж" судові витрати за сплату судового збору у розмірі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна