Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 березня 2020 р. № 520/2413/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року по справі №520/10810/19, а саме за період з 12 серпня 2019 року по 16 грудня 2019 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_5 ) середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_5 ) заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019р. по справі №520/10810/19, а саме за період з 12 серпня 2019 року по 16 грудня 2019 року у сумі 84167 (вісімдесят чотири тисячі сто шістдесят сім) гривні 98 коп.
- розглянути адміністративний позов у спрощеному позовному провадженні згідно п.2 ч. 1 ст. 263 КАС України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. витребувано у відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , дані про розмір заробітної плати за останні два місяці, які працював позивач перед звільненням, а також інформацію про фактично відпрацьований час (кількість календарних днів) позивачем за цей період, а також розрахунок середньоденної заробітної плати за останні 2 місяці перед звільненням.
На виконання вимог ухвали суду від 02.03.2020 р. відповідачем витребуванні дані не надані.
У відзиві на адміністративний позов, відповідач зазначив, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. Позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки частиною 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 по 12.08.2019р. перебував на військовій службі в Збройних Силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (надалі - в/ч НОМЕР_2 ) №152 по стройовій частині від 12.08.2019р. позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 з 12.08.2019р., але грошову компенсацію за не використану додаткову відпустку як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12.08.2019р., що передбачено п.12 ч.1 ст. 12 Закону України №3551-ХІ1 від 22.10.1993 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-XII) позивач не отримав.
У грудні 2015 року позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 02 грудня 2015 року.
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (надалі - в/ч НОМЕР_2 ) №152 по стройовій частині від 12.08.2019р., відповідачем на день виключення зі списків особового складу частини, позивачу не було здійснено нарахування та виплату компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 рр.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019р. по справі №520/10810/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 серпня 2019 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 серпня 2019 року.
23.01.2020р. військовою частиною НОМЕР_2 нараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 грошова компенсація додаткової відпустки учаснику бойових дій у розмірі 45814,96 грн.
Відповідно до абзацу 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. особа, звільнена з військової служби, на виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згоду на виключення зі списків частини без повного розрахунку позивач не давав.
Відповіджно до ч.4 ст. 161 КАС України визначено обовязок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року по справі №520/10810/19, а саме за період з 12 серпня 2019 року по 16 грудня 2019 року у сумі 84167 (вісімдесят чотири тисячі сто шістдесят сім) гривні 98 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, виникає необхідність застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справах №806/535/16 (№К/9901/1799/18) та від 01.03.2018 року №806/1899/17 (№К/9901/2433/17).
Суд зазначає, що обов'язковою умовою, визначеною ст. 117 КЗпП України для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є наявність вини работодавця.
З матеріалів справи не вбачається будь-яких обставин, що з незалежних від відповідача причин унеможливили своєчасну виплату грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивачу підчас звільнення та неможливості відповідача протистояти таким обставинам.
Згідно з п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чиним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, для визначення середньої заробітної плати використовують таку формулу:
ЗПсер = ЗПф : Рф,
де ЗПсер - середньоденна (середньогодинна) заробітна плата;
ЗПф - сума заробітної плати за фактично відпрацьовані працівником робочі дні (години) протягом розрахункового періоду та інших виплат, що включаються до розрахунку середнього заробітку і нараховані у розрахунковому періоді;
Рф - кількість робочих днів (годин), фактично відпрацьованих у розрахунковому періоді.
Невиплата компенсації є тривалим правопорушенням, з завершенням якого пов'язане право позивача на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки таке право виникає саме по день фактичного розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки по картковому рахунку позивача, днем остаточного фактичного розрахунку з позивачем є день зарахування на картковий рахунок позивача (Угода № SAMDNWFC00023047842 від 11.01.2016), на який підчас служби здійснювались нарахування грошового забезпечення, суми компенсації за невикориставну додаткову відпустку в сумі 45814,96 грн., тобто 23.01.2020 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом присудження виплати за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців за період з моменту звільнення по час фактичного розрахунку, а саме за період з 12.08.2019 року по 23.01.2020 року.
Вказаний спосіб захисту кореспондує ст. 116-117 КЗпП України.
Згідно витягів з карткового рахунку ОСОБА_1 грошове забезпечено склало:
- за червень 2019 року, за вирахуванням податків - 20488,98 грн.;
- за липень 2019 року, за вирахуванням податків - 19938,03 грн.
В сумі за два повних місяця роботи складає 40427,01 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 662,74 грн. (40427,01 грн / 61 (кількість робочих днів)).
Таким чином, сума середньомісячного заробітку, яку належить виплатити ОСОБА_1 , у зв'язку із затримкою розрахунку за період з 12.08.2019р. по 23.01.2020р. складає 109352,10 грн. (662,74 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х 165 (кількість днів затримки)).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 139, 243 - 246, 255 - 257, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_5 ) середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року по справі №520/10810/19, а саме за період з 12 серпня 2019 року по 23 січня 2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_5 ) середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року по справі №520/10810/19, а саме за період з 12 серпня 2019 року по 23 січня 2020 року у сумі 109352,10 грн. (сто девять тисяч триста пятдесят дві гривні 10 коп.).
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Державного бюджету України (Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в загальному розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя Кухар М.Д.