Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27.03.2020 р. справа №520/2520/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 25.02.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 26.02.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 13.03.2020 р.
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року; 3) зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ №649 від 22.08.2018 року.
Заявлені вимоги обґрунтовані протиправністю невиплати пенсії у повному розмірі після перерахунку з 01.01.2018р.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що Управління правомірно при перерахунку і виплаті пенсії заявника з 01.01.2018 р. у порядку виконання постанови КМУ №103 від 21.02.2018р. керувалось діючим на той час законодавством.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ., проходив публічну військову службу в системі органів цивільного захисту, звідки 11.10.2010 р. був звільнений з посади старшого інспектора ДПН окремого посту державної пожежної охорони з охорони ДП "ХМЗ ФЕД" управління з організації забезпечення пожежної безпеки на закритих об'єктах ГУМНС з показником вислуги років у 20 років.
12.10.2010 р. заявнику як військовослужбовцю у відставці була призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
У березні 2018 року Управлінням відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 було проведено перерахунок пенсії заявника з 01.01.2018р.
Після перерахунку підвищення до пенсії виплачувалось у порядку п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, а саме: протягом 2018р. у розмірі 50% підвищення, а протягом 2019р. у розмірі 75% підвищення.
Не погодившись із правомірністю діянь адміністративного органу в частині виплати пенсії у порядку постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, заявник ініціював даний спір.
Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 11.06.2019 р. по справі 206/7230/16-а(2-а/206/174/16 у спорах про призначення пенсії має застосовуватись 6-місячний строк звернення до суду.
Водночас із цим, згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 24.04.2018 р. по справі №646/6250/17 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Також згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 05.04.2019р. по справі №809/248/18 (адміністративне провадження №К/9901/53585/18) 1) інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмові у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку Держави, 2) у разі порушення органом публічної адміністрації пенсійного законодавства вимоги про виплату пенсії за минулий час, у тому числі і за рахунок непризначених чи неврахованих складових, можуть бути заявлені без обмеження будь-яким строком.
Відтак, розв'язуючи даний спір, суд з огляду на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) вважає, що пенсійні виплати (відносно етапів призначення, нарахування та виплати яких національний закон України не містить чітких критеріїв розмежування), не одержані у власність приватної особи з вини адміністративного владного органу, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тому, вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положеннями якого запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і урегульовано у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
30.08.2017р. КМУ було прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за якою відбулось збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців (далі за текстом - Постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018р.
Саме з 01.03.2018р. громадянин категорії - військовослужбовець у відставці набув суб'єктивне право на перерахунок розміру раніше призначеної пенсії з урахуванням приписів Порядку №45 та постанови КМУ №704.
Проте, 21.02.2018р. КМУ було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ №103), п.п.1 і 2 якою установлено правило перерахунку пенсії виходячи з таких складових як: оклад за посадою, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років, а датою перерахунку було визначено - 01.01.2018р.
Тобто положеннями п.п. 1 і 2 Постанови КМУ №103 була надана ретроспективна дія у часі приписам Постанови КМУ №704.
Одночасно Постановою КМУ №103 були внесені зміни і до п.5 Порядку №45, унаслідок чого під час перерахунку пенсій мали використовуватись такі види грошового забезпечення, як: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.
Тому, до 05.03.2019р. пенсійний орган цілком правомірно виконував нормативні приписи діючого рішення Уряду України.
На виконання приписів ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги правовий висновок постанови Верховного Суду від 16.10.2019р. по справі №2040/6740/18 (адміністративне провадження №К/9901/14857/19) з приводу дії у часі та наслідків втрати чинності постановою КМУ №103, у силу якого відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Отже, слід визнати безпідставними заявлені у часі до 05.03.2019 р. вимоги заявника стосовно виплати підвищення до пенсії, у зв'язку із чим позов у цій частині підлягає відхиленню.
Після втрати чинності постановою КМУ №103 (тобто з 05.03.2019р.) владний суб'єкт не мав правових підстав для продовження виплати підвищення до пенсії у розмірі 75% суми підвищення пенсії, але продовжував виплату підвищення до пенсії саме у цьому розмірі, унаслідок чого відповідні управлінські діяння з цього приводу слід визнати протиправними.
Вирішуючи спори даної категорії, суд сформував правові висновки, згідно з якими до 05.03.2019р. виплата адміністративними органами пенсій з урахуванням постанови КМУ №103 є правомірною, з 05.03.2019р.-04.09.2019р. виплата підвищення до пенсії має проводитись у 100% розмірі, у силу постанови КМУ від 14.08.2019 р. №804 з 05.09.2019р. виплата підвищення до пенсії повинна здійснюватись у розмірі 75%, вимога про виплату різниці у пенсії однією сумою заявлена наперед на не має нормативного підґрунтя, вимога про незастосування постанови КМУ від 22.08.2018р. №649 заявлена наперед та не має нормативного підґрунтя, вимоги про зобов'язання виплатити компенсацію у порядку ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підлягають задоволенню безвідносно до події проведення виплати боргу з основного платежу.
У подальшому судом виявлено, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 р. по справі №520/12325/19 викладено правові висновки, згідно з якими вимога про виплату пенсії одним платежем є передчасною та спрямована на вказівку алгоритму виконання зазначеного рішення суду, компенсація втрати частини пенсії проводиться після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 підлягає застосуванню до відносин із зобов'язання вчинити дії з виплати пенсії.
Проте, вже у постанові від 11.03.2020р. по справі №520/13178/19 Другим апеляційним адміністративним судом указано, що виплата суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою охоплюється легітимними сподіваннями на отримання пенсійний виплат, які є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Таким чином, має місце подія відступу однієї і тієї ж колегії апеляційного адміністративного суду від раніше сформульованого правового висновку з приводу умов проведення платежу на погашення боргу в різниці між сумами реально виплаченої та належної пенсій.
Окрім того, у постанові від 11.03.2020р. по справі №520/13178/19 Другим апеляційним адміністративним судом указано, що постанова КМУ від 14.08.2019р. №804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" звужує права громадян на одержання пенсії у належному розмірі; нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому в даному випадку вимоги про зобов'язання відповідача нарахування та виплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії у зв'язку з порушенням строків їх виплати є передчасними.
Оскільки рішення у спорах даної категорії за загальним правилом не підлягають касаційному перегляду Верховним Судом, то окружний адміністративний суд задля формування єдиної судової практики вважає за необхідне відкорегувати власні правові висновки до рівня відповідності із правовими висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 р. по справі №520/13178/19.
Тому, суд вважає за необхідне виходити з того, що згадана вище Постанова КМУ від 14.08.2019р. №804 не підлягає поширенню на спірні правовідносини у силу ст.22 Конституції України, а тому з 05.03.2019р. виплата підвищення до пенсії повинна проводитись адміністративним органом у 100% розмірі.
Стосовно виплати різниці у пенсії однією сумою суд виходить із того, що дана вимога (як про це і указано у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020р. по справі №520/13178/19) охоплюється легітимними сподіваннями на отримання пенсійний виплат, які є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Вирішуючи спір в частині вимоги про обтяження пенсійного органу обов'язком провести нарахування та виплату компенсації у порядку ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", суд зазначає, що відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За правилом ст.4 цього ж закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відмова від виплати компенсації може бути оскаржена у судовому порядку.
Отже, нарахування та виплата суми пенсії поставлена законом первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому в даному випадку вимоги про зобов'язання відповідача нарахування та виплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії у зв'язку з порушенням строків їх виплати є передчасними (так як борг з виплати різниці у пенсії не погашений).
Оскільки у спірних правовідносинах відсутня подія проведення пенсійним органом платежу з різниці між реально виплаченою та належною сумами пенсії, що зумовлює як відсутність періоду невиплати доходу, так і відсутність відмови пенсійного органу у виплаті компенсації втрати частини доходу, то позов у цій частині належить відхилити.
Вирішуючи спір за вимогою заявника стосовно незастосування постанови КМУ від 22.08.2018р. №649 суд відмічає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.09.2019р. по справі №440/85/19 з приводу застосування постанови КМУ від 22.08.2018р. №649: 1) відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України; 2) Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не визначено джерел виплат; 3) постанова КМУ від 22.08.2018р. №649 застосовується не до всіх судових рішень, за якими боржником є Пенсійний фонд України, а лише до рішень судів, за якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Тобто до судових рішень, за якими на Пенсійний фонд покладено обов'язок нараховувати пенсійну виплату. Натомість особливості виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд, передбачені Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", зокрема у ст.3.
Звідси слідує, що відсутні правові підстави для обтяження пенсійного органу обов'язком не застосовувати діюче рішення Уряду України нормативного характеру у випадку існування спору з приводу зобов'язання вчинити певні дії з виплати пенсії.
Суд також зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема приписів ст.129-1 Конституції України, ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначається порядок примусового виконання судових рішень, який не передбачає відповідного механізму, запровадженого Кабінетом Міністрів України.
При цьому, оскільки позивач просив застосовувати постанову Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 р. без врахування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. стосовно компенсаційних виплат, вимоги щодо яких визнані передчасними, підстав для задоволення позову в частині неврахування Постанови КМУ №649 в цій частині відсутні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) з приводу виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) з 05.03.2019р. 75% суми підвищення до пенсії, зобов'язавши здійснити з 05.03.2019р. виплату пенсії у 100% розмірі підвищення, здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.