Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27.03.2020р. справа №520/2349/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
провизнання протиправною бездіяльності, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 21.02.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 24.02.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 26.03.2020 р.
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник, ФОП, підприємець), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Харківській області у не наданні вмотивованого рішення про відмову у реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 .
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що під час реєстрації підприємницької діяльності був поданий документ про обрання спрощеної системи оподаткування, але контролюючий орган не прийняв жодного рішення за цією заявою.
Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб'єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що у зв'язку з існуванням податкового боргу підприємець не відповідає вимогам до платника єдиного податку, а заявлена вимога не спрямована на дієвий захист прав та інтересів платника.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник 29.11.2019 р. був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань у якості суб'єкта господарювання.
Як слідує, із тексту копії опису документів, що надаються державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація фізичної особи - підприємця), заявником 29.11.2019 р. окрім іншого було подано також і заяву з приводу обрання спрощеної системи оподаткування.
29.01.2020 р. заявником було подано запит про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку.
Листом від 10.02.2020 р. Управлінням в особі Східного управління у відповідь на запит заявника від 03.02.2020 р. №1 було сповіщено платника про те, що 29.11.2019 р. дійсно отримана електронна копія заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, але через наявність податкового боргу зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 62,40 грн. задоволення поданої заяви не виявилося за можливе.
Не погодившись із правомірністю такого діяння адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок реалізації владних управлінських функцій контролюючими органами у сфері податкової справи з 01.01.2011р. унормований, насамперед, приписами Податкового кодексу України.
Зокрема, п.299.3 ст.299 Податкового кодексу України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
Згідно з п.299.4 ст.299 Податкового кодексу України у випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 та підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб'єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки.
Відповідно до п.299.5 ст.299 цього ж кодексу у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Як указано в п.299.6 ст.299 Податкового кодексу України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
У силу п.п.291.5.8 ст.291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
За визначенням п.п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Звідси слідує, що протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви контролюючий орган зобов'язаний або прийняти письмову вмотивовану відмову, або зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
У спірних правовідносинах контролюючим органом не прийнято жодного із передбачених законом рішень, тобто допущена бездіяльність, котра за усіма ознаками підлягає кваліфікації у якості протиправної прийняти
Додатково суд зважає, що наявний за заявником податковий борг стосувався діяльності не фізичної особи - підприємця, а фізичної особи - громадянина, позаяк відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.
За правилом п.286.2 ст.286 цього ж кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Натомість у силу п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Доказів правомірності використання обставин існування податкового боргу фізичної особи-громадянина у межах підприємницької діяльності цієї ж самої особи контролюючий орган до суду не подав.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
У спірних правовідносинах контролюючим органом після одержання звернення заявника про застосування спрощеної системи оподаткування не було вчинено взагалі будь-якого діяння управлінського характеру, хоча закон явно, очевидно та однозначно передбачав необхідність дотримання певної процедури вирішення порушеного платником питання.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що у даному конкретному випадку контролюючий орган допустив абсолютно невмотивовану та невиправдану жодними розумними причинами бездіяльність.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, допустивши бездіяльність замість прийняття належного рішення.
Допущене владним суб'єктом порушення закону спричинило для заявника настання негативних наслідків.
Указана обставина є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині бездіяльності.
З викладених вище міркувань суд вважає допущену Управлінням бездіяльність протиправною та необґрунтованою, адже контролюючий орган не розмежував наслідки невиконання податкового обов'язку фізичною особою-громадянином та фізичною особою-підприємцем.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 р. по справі №820/2074/17.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з приводу неприйняття за заявою ОСОБА_1 від 29.11.2019 р. про застосування спрощеної системи оподаткування рішення у порядку п.299.3 ст.299 Податкового кодексу України або рішення у порядку п.299.5 ст.299 Податкового кодексу України.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.