Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27.03.2020 р. справа №520/2326/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом
ОСОБА_1
до третя особа -Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області,
проскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 21.02.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 24.03.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 26.03.2020 р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що викладене в листі від 31.01.2020 року №293/0-14 про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу. що становить 2.340,00 грн.; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 2.340,00 грн. згідно з квитанцією № 0.0.1538671615.1 від 29 листопада 2019 року.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що придбавав житло вперше, суму збору сплатив помилково.
Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області (далі за текстом - Управління, ГУ, адміністративний орган, терУПФУ), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що наразі не існує правових механізмів щодо звільнення від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які придбали житло вперше, або повернення їм сплаченого збору, зокрема, порядку підтвердження факту первинного придбання житла, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.
Третя особа, ГУДКСУ в Харківській області, письмово правової позиції по суті заявленого позову не висловив.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
29.11.2019 р. заявник у якості покупця уклав договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Матеріали справи не містять об'єктивних даних про придбання заявником житла за цим договором не вперше.
Копією квитанції від 29.11.2019 р. підтверджені обставини оплати заявником 2.340,00 грн. збору до Пенсійного фонду України за договором купівлі-продажу майна на рахунок УДКУ в Київському районі мста Харкова.
15.01.2020 р. заявник письмово звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області стосовно повернення сплаченого збору.
Листом від 31.01.2020 р. №293/О-14 владний суб'єкт, ГУ ПФУ, відповів заявнику, що підстави для повернення збору відсутні.
Вважаючи, що помилково сплачений збір підлягає поверненню, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону обраного владним суб'єктом способу поведінки у спірних правовідносинах, суд зазначає, що правовідносини з приводу сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та деталізовані приписами Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998р. №1740; далі за текстом - Порядок №1740).
Так, згідно з п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, урегульована, зокрема, приписами ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України та деталізована приписами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. №787; далі за текстом - Порядок № 787).
Правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування перелічених норм права у випадку придбання житла громадянином міститься у постанові від 13.12.2018р. по справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18) і полягає у тому, що « … в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу».
Розглядаючи справу, суд відзначає, що належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів придбання заявником житла за згаданим вище договором не вперше адміністративний орган до суду не подав.
Обставин оплати заявником суми збору у порядку п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" адміністративний орган не спростував.
Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні терУПФУ, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу вчиненого діяння.
Згідно з п.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Обов'язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб'єкта.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб'єкта, котрим для приватної особи створено новий обов'язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).
Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб'єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб'єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб'єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).
У спірних правовідносинах має місце перший з позначених випадків.
Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні владного суб'єкта на момент вчинення оскарженої відмови (які не доводили факту придбання заявником житла не вперше), суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу спірного рішення про відмову
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конститутції України при винесення рішення за письмовим зверненням громадянина про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Оскільки інших доводів, окрім відсутності правового механізму повернення коштів, владний суб'єкт в основу оскарженого рішення не поклав, а цей мотив визнаний судом юридично неспроможним, то слід вважати підтвердженим факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, що спонукає суд обтяжити владного суб'єкта обов'язком з урахуванням положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та висновків постанови Верховного Суду від 13.12.2018 р. по справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18) подати до тероргану Державної казначейської служби висновок на повернення заявникові 2340,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого за квитанцією від 29.11.2019 р.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати оформлене листом від 31.01.2020 р. №293/О-14 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання (висновок) на повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_3 ) 2.340 (дві тисячі триста сорок) грн. 00 коп. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого згідно з квитанцією від 29.11.2019р.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.