Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
27 березня 2020 р. справа №520/2714/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лук'яненко М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (картка фізичної особи платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (картка фізичної особи платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні у сумі 113195 грн. 42 коп. (сто тринадцять тисяч сто дев'яносто п'ять грн. 42 коп.) за період з 02.03.2019 року по 25.12.2019 року без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, на думку позивача, допустив протиправну бездіяльність щодо не здійснення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, призвело до порушення прав ОСОБА_1 на вільне володіння своїм майном у вигляді коштів.
Ухвалою суду від 05 березня 2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що відповідач на час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Між тим, вказав, що оскільки позивач проходив службу та одержував грошове забезпечення за рахунок держави, тобто, не знаходився в трудових відносинах з військовою частиною, то відносно нього не розповсюджуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, є необґрунтованими та такими, що на думку відповідача задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 17.08.2015 № 180 ОСОБА_1 призначена на посаду медичної сестри медичної роти.
Позивач набула статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 26 липня 2016 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2019 №1-РС ОСОБА_1 звільнена з військової служби в запас та виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.03.2019 року.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 01.03.2019 №48 позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01 березня 2019 року.
Відповідно до вищевказаного наказу позивачу проведено наступні виплати: надбавку за проходження військової службу в розмірі 65% посадового окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 110% посадового окладу з 1 по 28 лютого 2019 року та з 1 березня 2019 року; грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2018 рік за 12 календарних діб в сумі 3329 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2019 рік за 5 календарних діб в сумі 1887 грн.05 коп., грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік в сумі 11322 грн. 30 коп.; компенсацію за не отримане речове майно в сумі 10327 грн. 66 коп..
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року по справі №520/6311/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) від 12.02.2019 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення у зв'язку з призначенням на військову посаду 15.08.2016 року та переїздом в інший населений пункт. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) від 12.02.2019 року про виплату підйомної допомоги при переміщенні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 15.08.2016 року по 01.03.2019 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2016 року по 01.03.2019 року. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) від 12.02.2019 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) від 12.02.2019 року про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року по справі №520/6311/19 повернуто скаржнику.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Положеннями пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 153/2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
В свою чергу згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ закінченням проходження військової і служби вважається день виключені військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установ тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Разом з тим, а ні Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", а ні Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення військовослужбовця з військової служби.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Суд вважає за необхідне зазначити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців Збройних сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду від 30.01.2019 року у справі № 805/4523/16-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Виходячи з приписів статті 116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15.
Сторонами по справі не заперечується, що позивача 02.01.2019 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
З виписки про рух грошових коштів по картковому рахунку АТ "Ощадбанк" вбачається, що позивачу відповідачем нараховано 6050 грн. індексації грошового забезпечення.
Отже, з боку відповідача у відношенні позивача допущено несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (картка фізичної особи платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У відповідності до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 02.03.2019 року по 25.12.2019 року.
Щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (картка фізичної особи платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні у сумі 113195 грн. 42 коп. (сто тринадцять тисяч сто дев'яносто п'ять грн. 42 коп.), суд зазначає щодо позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять належним чином засвідченого розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 органу в якому перебувала на службі позивач.
Поряд із тим, суд зауважує, що при обчисленні середнього заробітку відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України та Порядку № 100 необхідно брати до уваги робочі дні, а не календарні дні.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (картка фізичної особи платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (картка фізичної особи платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 02.03.2019 року по 25.12.2019 року без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лук'яненко М.О.