Справа № 464/1033/20
пр.№ 1-кс/464/356/20
24 березня 2020 року м.Львів
Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання про арешт майна,
Слідчий Сихівського відділу поліції ГУ НП України в Львівській області ОСОБА_3 у зв'язку із досудовим розслідуванням кримінального провадження звернулася до суду з клопотанням, погодженим із прокурором Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 , про арешт майна - мобільного телефону з метою збереження речових доказів. Просить поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк для подання даного клопотання.
У судове засідання учасники кримінального провадження не з'явилися, а тому відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Слідчий просить розглядати клопотання у її відсутності та вимоги підтримує, а власник майна ОСОБА_5 , будучи повідомленим, до суду не прибув, що в силу вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного з огляду на таке.
Сихівським відділом поліції ГУ НП України в Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 18 лютого 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140070000298, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Згідно з витягом 17 лютого 2020 року близько 21.10 год працівниками патрульної поліції по вул.Вернадського зупинено ОСОБА_5 , в якого виявлено 2 поліетиленові пакети з порошкоподібною речовиною білого кольору, згортки фольги з порошкопобідною речовиною білого кольору та подрібненою речовиною темно-зеленого кольору, згортки фольги, обмотані ізоляційною стрічкою з вмістом невідомої речовини, пластикову пляшку, в середині якої нагар коричневого кольору.
У ході проведення досудового розслідування 17 лютого 2020 року проведено огляд місця події, в ході якого в ОСОБА_5 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Айфон7» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 із встановленою сім картою мобільного оператора НОМЕР_2 .
Розглядаючи питання арешту майна, слідчий суддя враховує вимоги ст.131 КПК України, згідно з якими арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що /ст.132 КПК України/:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
-може бути виконано завдання, для виконання кого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя за вимогами ст.173 КПК України повинен враховувати, зокрема:
-правову підставу для арешту майна;
-можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні /якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу/;
-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
-наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України).
Так, за вимогами клопотання слідчий за погодженням з прокурором просить накласти арешт на вилучений мобільний телефон марки «Айфон7» чорного кольору.
Надані слідчому судді докази: рапорт, протокол огляду місця події від 17 лютого 2020 року, протокол огляду предметів від 18 лютого 2020 року та постанова про визнання речовими доказами від 18 лютого 2020 року жодним чином не доводять необхідності накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_5 . Слідчим у клопотанні не обґрунтовано та не мотивовано як саме він може використати в якості доказу мобільний телефон у кримінальному провадженні за ч.1 ст.309 КК України, які обставини з використанням такого майна можливо підтвердити чи спростувати.
Встановлено, що у даному випадку арешт не забезпечить дієвість даного заходу кримінального провадження, порушить права власника майна, оскільки розумність та співрозмірність обмеження права власності у даному випадку не відповідають завданням кримінального провадження.
З урахуванням наведеного у клопотанні про арешт майна слід відмовити.
Разом з тим, посилання на ті обставини, якими слідчий обґрунтовує поважність пропуску строку для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого 17 лютого 2020 року майна - проведенням 18 лютого 2020 року слідчих дій по справі (огляду), слідчий суддя розцінює такими, що є поважними і підлягають до задоволення, оскільки підтверджуються наданими матеріалами. Відповідно до вимог ст.ст.113, 117 КПК України слід поновити пропущений (один день) з поважних причин процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170-173, 309, 369-372, 532 КПК України,
поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна.
Відмовити у клопотанні слідчого СВ Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна.
Ухвала про відмову у накладенні арешту може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1