номер провадження справи 9/201/19
16.03.2020 Справа № 910/10606/19
м. Запоріжжя
За позовом: Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108578 (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК”, код ЄДРПОУ 30105738 (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А)
про стягнення суми 548838,34 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Завгородній В.І., довіреність № 46/ЦОУ від 04.11.2019;
від відповідача: Кузнецов І.С., довіреність б/н від 03.01.2020
Національна поліція України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) у розмірі 548 838,34 грн. (266348,02 грн. пені та 282490,32 грн. штрафу) за договором №178НП від 31.05.2018 про закупівлю форменого одягу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 матеріали зазначеної позовної заяви (єдиний унікальний номер судової справи № 910/10606/19) передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Запорізької області. Постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 910/10606/19 залишено без змін. До Господарського суду Запорізької області матеріали справи надійшли 14.11.2019 (вхід. № 3414/08-07/19).
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019 справу визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 19.11.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10606/19, присвоєний номер провадження 9/201/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.12.2019. Ухвалою суду від 17.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на десять днів - до 30.01.2020 включно та відкладено підготовче засідання на 23.01.2020. Ухвалою суду від 23.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на двадцять днів - до 19.02.2020 включно, підготовче засідання відкладено на 13.02.2020. Ухвалою суду від 13.02.2020 зарито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2020. У судовому засіданні 04.03.2020 оголошено перерву до 16.03.2020.
16.03.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані, зокрема, наступним. 31.05.2018 між Національною поліцією України (покупець) та ТОВ «МІК» (постачальник) був укладений договір № 178НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) у кількості 3716 комплектів на загальну суму 4035576,00 грн. (ціна за одиницю товару - 1086,00 грн.). За змістом п. 5.1 договору постачальник зобов'язався здійснити поставку товару у кількості 3716 шт. в термін до 15.06.2018 року включно за адресою покупця у місті Києві. Однак товар був поставлений з порушенням вказаного терміну поставки, а саме: 20.08.2018 (видаткова накладна від 20.08.2018 № РН-08/20/01). 3716 комплектів товару поставлено з простроченням виконання на 66 днів. У зв'язку з чим, на підставі п. 9.2. договору позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції, а саме: суму 266348,02 грн. пені за прострочення поставки на 66 днів та суму 282490,32 грн. за прострочення понад тридцять днів в розмірі 7 % вартості товару з якого допущено прострочення. Позов обґрунтовано умовами договору, ст.ст. 20, 180, 193, 216-218, 222, 223, 230-232 ГК України, ст.ст. 526, 530, 612, 617 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. 13.06.2018 на швейному виробництві ТОВ «МІК», що безпосередньо займається виготовленням костюмів для потреб Національної поліції України, в т.ч. за договором № 178НП про закупівлю форменого одягу від 31.05.2018, з невідомих причин відбулось затоплення підвально-складського приміщення в якому саме зберігаються крій та готові вироби костюмів. В результаті чого, у зв'язку з намоканням, безповоротно втрачено готові костюми. Фахівцями товариства в оперативному порядку було проведено моніторинг наявності необхідної тканини на території України, проте станом на 14.06.2018 на території країни необхідної кількості тканини з якої виготовляється продукція не виявилося. Внаслідок підтоплення було зіпсовано частково готовий крій повного обсягу продукції із тканини арт. uniform 230, колір темно-синій, виробництва Texprotect Sp.z.o.o Poland, Kalisz. Застосування тканини іншого виробника в даному випадку неможливе, оскільки одночасне використання тканин різних виробників (використання готового незіпсованого крою та нового із іншої тканини) призведе до випуску продукції із незадовільним зовнішнім виглядом (невідповідністю за відтінками, зовнішнім виглядом), що буде фактично браком та є неприпустимим. Як повідомив постачальник тканини, тканина арт. uniform 230, колір темно-синій, виробник Texprotect Sp.z.o.o Poland, Kalisz, Польша, у кількості 76000 м.п. може бути поставлена товариству не раніше третьої декади серпня 2018. Отже неможливість своєчасного виконання зобов'язання з поставки товару за договором виникло не через недобросовісну поведінку, а через поважні причини, які незалежно від волі відповідача як постачальника, і мали вплив на неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором. Після настання обставин непереборної сили, ТОВ «МІК» звернулося то Торгово-промислової палати України з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями. Відповідно до Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за № 8177 від 09.07.2018, ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що сталися у ТОВ «МІК» у зв'язку з аварією (прорив водопровідної труби) щодо поставки костюмів (сорочка, брюки) типу А за договором № 178НП від 31.05.2018. У зв'язку з цим, відповідач письмово просив позивача внести зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди з іншими строками поставки. Однак позивач не погодився на це. Відповідач, посилаючись на ст.ст. 614, 617 ЦК України зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач порушив зобов'язання з поставки товару саме внаслідок дії обставин непереборної сили, за наслідки яких ніхто не відповідає. Вина відповідача у формі умислу відсутня, як і відсутня протиправна дія чи бездіяльність. Просить у задоволенні позову відмовити.
На виконання ухвали суду від 23.01.2020, відповідачем 12.02.2020 разом з письмовим поясненням (листом) від 10.02.2020 надано до матеріалів справи, в т.ч. копії: Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; акту комісії від 13.06.2018; акту про списання товарно-матеріальних цінностей № 1 від 13.06.2018, службової записки від 20.06.2018. Зазначені докази надані на підтвердження: користування товариством приміщенням за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 2; обліку, руху та знаходження готових виробів форменого одягу у складському приміщенні за вказаною адресою; факту зберігання та зіпсування готових виробів за вказаним місцезнаходженням складу.
21.02.2020 позивачем в порядку ст. 42 ГПК України надані до суду письмові пояснення щодо доводів викладених відповідачем у письмовому поясненні (листі) від 10.02.2020. В поясненнях позивач зазначає, зокрема, про наступне. Сертифікатом ТПП України, на який посилається відповідач, не встановлено причини прориву водопровідної труби, яка знаходиться на території підвального-складського приміщення відповідача, та за стан якої несе відповідальність користувач приміщення, не встановлено факту надходження до підвального-складського приміщення виготовленого товару та факту зіпсування непоставленого постачальником товару згідно з договором. Відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про вжиття ним будь-яких заходів щодо належного утримання водопровідних труб, які знаходяться в підвально-складському приміщенні, протягом 2007-2018 років, що повністю спростовує доводи відповідача про відсутність його вини у прориві труби за стан якої він несе відповідальність. Так, згідно з п. 1.6 розділу 1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньо-будинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі. Позивач зазначає, що відповідачем у акті комісії від 13.06.2018 року вказано, що водопровідна труба, прорив якої мав місце з 12 на 13 червня 2018 року, знаходиться саме в середині підвального-складського приміщення відповідача, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 2, що свідчить про те, що прорив мав місце саме у внутрішній системі водопроводу, за стан якої відповідає відповідач. Роботи з технічного обслуговування, ремонту і реконструкції систем внутрішнього водопроводу та каналізації покладаються на спеціальні служби за договорам з власниками будівель. Власники приватних будівель повинні виконувати ці роботи за власний рахунок. Щодо підтвердження обліку, руху та надходження до підвально-складського приміщення, яке було затоплене, товару, який відповідач мав поставити позивачу, позивач зазначає про наступне. Рух товарно-матеріальних цінностей (запасів), тобто їх надходження, використання і вибуття, має оформлюватися первинними документами. Типові форми таких документів затверджені наказом Міністерства статистик України № 193 від 21.06.1996. Підприємство може використовувати і самостійно розроблені форми, узявши за основу типові. Проте самостійно розроблений первинний документ має містити всі ободкові реквізити, передбачені для первинного документа (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку). Відповідачем не надано жодного первинного документу, оформленого згідно вимог законодавства України, який підтвердив би облік, рух та надходження до підвального-складського приміщення готових комплектів товару і комплектів крою, а також документи, що підтверджують облік, рух та місце знаходження решти товару, яку постачальник зобов'язаний був поставити покупцю за період з 31.05.2018 по 15.06.2018 згідно договору. Акт комісії, акт про списання ТМЦ та службова записка не містять обов'язкових реквізитів первинних документів, а тому не є допустимими та належними доказами. Також, як зазначив позивач, відповідачем не надано доказів, які підтверджують здійснення протягом всього часу користування відповідачем приміщенням належного обслуговування, поточного та/або капітального ремонту водопровідних труб, яких відбувся прорив, а також документів, що підтверджують облік, рух та надходження до підвального складського приміщення товару. Стосовно висновку ТПП позивач також зазначив, що висновок є недостовірним доказом, який спрямований на формування хибного уявлення про обставини, які мають значення для справи. Також вказав, що висновок ТПП щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договором, спричиненого істотною зміною обставин, при вирішенні питання про звільнення від відповідальності особи, повинен враховуватись у сукупності з іншими доказами істотних змін обставин, він не має визначальної чи переважної сили.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
31.05.2018 між Національною поліцією України (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК” (Постачальник, відповідач у справі) було укладено договір № 178НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811).
Згідно з п. 1.1 цього договору, постачальник зобов'язався у 2018 році поставити покупцю костюм (сорочка, брюки) типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811), далі - товар, а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.
Загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами та ціна одиниці товару визначається у Специфікації товару (додаток № 1 до договору) та ростовці товару (додаток № 2 до договору) (п. 1.2 договору).
У Специфікації товару (додаток № 1 до договору) визначені: найменування товару - костюм (сорочка, брюки) типу (ТУ У 14.1-34045600-013:2016 (зі змінами)), кількість товару - 3716, ціна за одиницю з ПДВ - 1086,00 грн., загальна вартість товару з ПДВ - 4035576,00 грн.
За умовами п. 2.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку-еталону (зразку товару, наданого постачальником під час проведення процедури закупівлі), ТУ У 14.1-34045600-013:2016 (зі змінами) (додаток № 3 до договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.
Відповідно п. 3.1 договору ціна договору становить 4 035 576,00 грн., у т.ч. ПДВ.
Розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є видаткова накладна, підписана уповноваженими особами сторін (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов'язався здійснити поставку товару в термін до 15.06.2018 року включно, за адресою покупця у місті Києві. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
В п. 12.1 договору сторони визначили, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, товар за договором був поставлений позивачу 20.08.2018 за видатковою накладною № РН-08/20/01 від 20.08.2018.
Згідно з п. 9.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, за якою порушено провадження у даній справі, згідно з якою просить стягнути з ТОВ “МІК” штрафні санкції (пеню та штраф) у розмірі 548 838,34 грн. (266348,02 грн. пені та 282490,32 грн. штрафу) у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на 66 днів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком відповідача стало передання товару позивачу у строки встановлені договором, а обов'язком позивача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вказує позивач і підтверджується матеріалами справи, відповідачем згідно укладеного між сторонами договору поставлено позивачу товар з порушенням встановлених договором строків. Так, товар мав бути поставлений до 15.06.2018 включно (п. 5.1 договору), але був поставлений 20.08.2018 (видаткова накладна № РН-08/20/01 від 20.08.2018).
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
З частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 231 ГК України, зокрема, визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: -за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд враховує наступне.
В пункті 10.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.
До форс-мажорних обставин належать обставини визначені у частині другій ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (п. 10.2. договору).
За змістом п. 10.3., п. 10.4 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.
Як свідчать матеріали справи, 14.06.2018 відповідач звернувся до позивача з письмовим повідомленням (вих. № 0614/1801, отриманий позивачем 15.06.2018, що слідує із змісту позовної заяви та листа позивача від 03.07.2018), де зазначав, що 13.06.2018 на швейному виробництві ТОВ «МІК» з невідомих причин відбулось затоплення підвального-складського приміщення в якому саме зберігаються крій та готові вироби костюмів. В результаті настання обставин непереборної сили, у зв'язку із замоканням, безповоротно втрачено комплекти готових костюмів та комплекти крою. Причини та обставини затоплення встановлюються. ТОВ «МІК» звернулось до компетентних органів для отримання офіційного документу на підтвердження виникнення зазначених обставин. Настання вищезазначених обставин непереборної сили спричинило втрату виробів, що в свою чергу унеможливлює своєчасне виконання прийнятих на себе зобов'язань з боку товариства за договором. У зв'язку з чим, та враховуючи, що станом на 14.06.2018 на території України необхідної кількості тканини, яка мала б необхідні характеристики, немає, просило розглянути та внести зміни до договору стосовно строку поставки (збільшення строку до 27.09.2018), шляхом укладення додаткової угоди. До повідомлення позивачем було додано в т.ч. додаткову угоду до договору № 178НП від 31.05.2018 у двох примірниках.
Листом від 10.07.2018 за вих. № 0710/18 відповідач надав позивачу Сертифікат Торгово-промислової Палати України № 8177 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 09.07.2018, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): аварія (прорив водопровідної труби), щодо обов'язку поставити костюми (сорочка, брюки) типу А у термін до 15.06.2018 за договором № 178НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811) від 31.05.2018, які унеможливили виконання договору у зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання: 13.06.2018, дата закінчення: 14.06.2018.
Також відповідачем було надано позивачу листом від 17.12.2018 за вих. № 1217/01 Висновок Торгово-промислової Палати України від 28.11.2018 № 3404/2/21-10.4 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договором № 178НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) від 31.05.2018, спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити, з якого слідує наступне. В ніч з 12 на 13 червня 2018 мало місце затоплення (прорив водопровідної труби діаметром 2 дюйми) підвального складського приміщення на об'єкті швейного виробництва (Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 2), яке призвело до зіпсування готових виробів костюмів (сорочка, брюки) типу А у кількості 10600 комплектів та крою для виробів костюмів (сорочка, брюки) типу А у кількості 158 комплектів.
У висновку ТПП (розділ V) зокрема зазначено, що ця істотна зміна обставин характеризується ознаками: непередбачуваності, тривалості, невідворотності і відсутності вини у її виникненні, бо знаходяться поза межами волі, бажань і дій сторін, порушуючи баланс їх майнових інтересів і позбавляючи того на що вони розраховували вступаючи в договірні відносини, а також свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом унеможливлення виконання своїх зобов'язань ТОВ «МІК» у термін до 15.06.2018 року та об'єктивно унеможливлює їх виконання… Така істотна зміна обставин за законодавством України надає право ТОВ «МІК» ініціювати (вимагати) внесення змін до договору в частині зміни (продовження) термінів поставки Товару на 1104 календарні дні, встановивши його не раніше ніж 27.09.2018.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в країні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України (зазначено в розділі VI висновку ТПП).
З матеріалів господарської справи слідує, що мало місце наступне листування сторін: листом від 14.06.2018 відповідач звернувся до позивача з письмовим повідомленням за вих. № 0614/1801 про настання обставин непереборної сили; позивач листом від 27.06.2018 за вих. № 3244/31/03-2018 повідомив відповідача про необхідність надання Сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини для вирішення питання щодо перенесення строку поставки товару за договором; позивач листом від 03.07.2018 за вих. № 3325/31/01-2018 зазначив про необхідність надання відповідачем документів на підтвердження вжитих з боку ТОВ «МІК» всіх належних від нього заходів для належного виконання зобов'язань за договором, належного засвідчення настання обставин непереборної сили згідно з розділом Х договору, які перешкоджають поставці товару відповідно до його умов; листом від 10.07.2018 за вих. № 0710/18 відповідач надав позивачу Сертифікат ТПП України від 09.07.2018 № 8177; листом від 17.07.2018 позивач просив відповідача надати обґрунтовані пропозиції щодо поставки товару у якомога стислі строки; листом від 20.07.2018 відповідач повідомив позивача про можливість виготовлення та поставки товару в строки: 2000 шт. (комплектів) - 30.08.2018, 1500 шт. - 05.09.2018, 216 шт. - 10.09.2018; листом від 31.07.2018 відповідач додатково надав позивачу листування із постачальником тканини - ТОВ «Фірма Спешл Текстайл Груп»; листом від 13.08.2018 відповідачем додатково надано позивачу копії документів, зокрема, акту № 1 відкачування води, службової записки, акту комісії від 13.06.2018 тощо; листом від 14.09.2018 позивач просив відповідача надати оригінал Висновку ТПП щодо підтвердження істотної зміни обставин у зв'язку з якими виникла необхідність перенесення строків поставки товару саме до 10.09.2018; листом від 17.12.2018 відповідачем було надано позивачу, зокрема, висновок ТПП України від 28.11.2018 № 3404/2/21-10.4; листом від 09.01.2019 позивач повідомив відповідача, що надані ним документи не свідчать про вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов'язань за договором, а тому не підтверджують настання об'єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку поставки товару за договором.
За змістом ст.ст. 614, 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 10.3 договору відповідач в письмовій формі протягом трьох днів повідомив позивача про настання обставин непереборної сили. На підтвердження настання обставин непереборної сили відповідно до п. 10.4 договору відповідачем надані Сертифікат ТПП України № 8177 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 09.07.2018 та висновок ТПП України від 28.11.2018 № 3404/2/21-10.4 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договором № 178НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) від 31.05.2018, спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити. Що, в свою чергу, за умовами розділу Х договору є достатнім для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за цим договором в т.ч. в частині строків поставки товару.
Доводи позивача, викладені у письмових поясненнях, поданих до суду 21.02.2020, а також викладених у позовній заяві, спростовуються наведеним вище, а також наступним.
Зі статей 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» слідує, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Згідно інформації, наданої 19.01.2018 Торгово-промисловою Палатою України (за вих. № 192) Національній поліції України щодо висновків регіональних ТПП стосовно договорів, укладених згідно Закону України «Про публічні закупівлі» (т. 1 а.с. 200-203), згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» та статтею 3.3 Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною ТПП, відповідно до законодавства України, умов договору (контракту, угоди тощо) та Регламенту, за встановленою формою. В діяльності торгово-промислових палат в Україні склалася практика надання висновків щодо унеможливлення виконання зобов'язань, спричиненого обставинами, за які сторони не відповідають, у тому числі щодо договорів, укладених згідно вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Висновок є остаточною думкою фахівця, логічний підсумок, зроблений на основі досліджених фактичних обставин справи, а також формою мислення фахівця, за допомогою якої виводиться судження щодо відповідних обставин. Як Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), так і Висновок щодо унеможливлення виконання зобов'язань, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чи істотною зміною обставин, при вирішенні питання про звільнення від відповідальності, відповідно до ст. 617 ЦК України, повинні враховуватись у сукупності з іншими доказами по справі, вони не мають визначальної чи переважаючої сили і не є підставою для звільнення особи від виконання самого зобов'язання та можуть бути підставою для звільнення лише від відповідальності, у разі унеможливлення виконання зобов'язання, спричиненого дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чи істотною зміною обставин.
Як слідує зі змісту Сертифікату Торгово-промислової Палати України № 8177 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 09.07.2018 та Висновку Торгово-промислової Палати України від 28.11.2018 № 3404/2/21-10.4, останні були складені за результатами дослідження фахівцем документів, зокрема: договору № 178НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811) від 31.05.2018, договору № 16 про надання платної послуги з відкачування води від 13.06.2018, акту № 1 по відкачуванню вод від 13.06.2018, службової записки начальника виробництва ТОВ «МІК» від 13.06.2018, наказу генерального директора ТОВ «МІК» від 13.06.2018 щодо заходів з ліквідації наслідків затоплення, акту комісії ТОВ «МІК» від 13.06.2018 про встановлення кількості пошкоджених та зіпсованих товарно-матеріальних цінностей внаслідок затоплення, листа ТОВ «МІК» від 14.06.2018 на адресу ТОВ «ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП» щодо необхідності термінової додаткової поставки тканини, листа ТОВ «ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП» від 14.06.2018 щодо можливості поставки тканини не раніше третьої декади серпня 2018, листа ТОВ «ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП» від 14.06.2018 щодо можливості поставки тканини не раніше третьої декади серпня 2018, листа ТОВ «ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП» від 14.06.2018 щодо можливості поставки тканини не раніше третьої декади серпня 2018.
Зазначені докази разом з іншими доказами, які містяться в матеріалах господарської справи, та досліджені судом, у сукупності свідчать про те, що дійсно в ніч з 12 на 13 червня 2018 мало місце затоплення (прорив водопровідної труби) підвального складського приміщення на об'єкті швейного виробництва (Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 2), яке призвело до зіпсування готових виробів костюмів (сорочка, брюки) типу А у кількості 10600 комплектів та крою для виробів костюмів (сорочка, брюки) типу А у кількості 158 комплектів.
Щодо посилання позивача на те, що акт комісії, акт про списання ТМЦ та службова записка не містять обов'язкових реквізитів первинних документів, то зазначене не спростовує факту затоплення підвального складського приміщення на об'єкті швейного виробництва (Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 2), яке призвело до зіпсування готових виробів костюмів та комплектів крою.
Не встановлення причини прориву водопровідної труби, про необхідність якої зазначає позивач, не має вирішального значення для справи за наявності Сертифікату Торгово-промислової Палати України та Висновку Торгово-промислової Палати України.
При цьому, суд враховує, що в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на все вищевикладене, у задоволенні позову судом відмовляється повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2020.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва