вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" березня 2020 р. Cправа №902/22/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", м.Вінниця
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця
про стягнення 7634,01 грн заборгованості згідно договору про постачання електричної енергії
за участю представника позивача: Косунець Д.В., діє на підставі довіреності № 157/2020 від 01.01.2020.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
11.01.2020 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" 7634,01 грн заборгованості за спожиту електроенергію згідно договору про постачання електричної енергії, до якого, за твердженням позивача, відповідач приєднався на підставі заяви від 29.12.2018.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/22/20, призначено судове засідання на 27.02.2020.
За результатами судового засідання, 27.02.2020, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.03.2020.
На визначену судом дату (17.03.2020) представники обох сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується відносно відповідача наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та відносно позивача відомостями отриманими з офіційного сайту "Укрпошта".
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторони належним чином повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
29.12.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі по тексту також - постачальник, позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту також - споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, починаючи з 01.01.2019, шляхом підписання відповідної заяви-приєднання (далі по тексту також - Договір).
Пунктом 1.1. Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі по тексту також - Типовий договір) визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Типового договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно пункту 2.1. Типового договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Положенням п. 3.2.1. ПРРЕЕ, передбачено, що споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов'язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві - приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.
Пунктом 5.1. Типового договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 Типового договору).
В матеріали справи наявний розрахунок цін на універсальні послуги у 2019 році ТОВ "Енера Вінниця" (а. с. 24).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.6. Типового договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.8 Типового договору).
Відповідно до п. 13.2 Типового договору - договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
З умов комерційної пропозиції № 1.1.1.2 (додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) слідує, що постачання електричної енергії у розрахунковому періоді здійснюється за прогнозованою ціною (тарифом) за 1 кВт*год. постачальника, яка розраховується та доводиться до відома споживача у порядку встановленому нормативними актами, затвердженими НКРЕКП. Ціна електричної енергії дорівнює ціні універсальної послуги відповідного класу напруги на відповідний період, яка визначається у відповідності до вимог "Порядку формування цін на універсальні послуги", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 р. № 1177.
Оплата електричної енергії, у тому числі за послугу з розподілу, здійснюється споживачем до початку звітного розрахункового періоду у формі 100 % попередньої оплати заявлених споживачем обсягів споживання на найближчий наступний звітний розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку з донарахування по середньодобовому споживанню до 01 числа місяця. Попередня оплата визначається шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний звітний розрахунковий період. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначений у розрахункових документах. Сума переплати/недоплати споживача визначається після завершення звітного розрахункового періоду. Сума переплати споживача зараховується в якості оплати наступного звітного розрахункового періоду. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.
Також в комерційній пропозиції зазначено, що рахунок надається споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати отримання постачальником даних від оператора системи розподілу про обсяги спожитої електричної енергії. Сплата рахунка постачальника за договором за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
Позивач свої зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії виконав в повному обсязі та поставив (продав) Відповідачу електричну енергію. Натомість, Відповідач, всупереч умовам укладеного між Сторонами Договору не здійснив плату за електричну енергію.
Так, ФОП ОСОБА_1 за період з січня 2019 по листопад 2019 спожито активну електричну електроенергію на загальну суму 10529,16 грн. При цьому останнім за період з 21.01.2019 по 30.11.2019 сплачено 2895,15 грн..
Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії, рахунками-фактурами за активну електричну енергію, виписками з банку та відображено в Акті звірки № 7054 від 30.11.2019 (а.с. 31-58).
При цьому суд враховує, що Акти прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії та відповідні рахунки-фактури були направлені позивачем на адресу відповідача листом № 1.13-6621 від 03.12.2019 та отримані останнім 16.12.2019, що підтверджується відповідним описом вкладення до цінного листа та відомостями отриманим з офіційного сайту Укрпошта в розділі Трекінг (а.с. 25-29).
Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які документи ФОП ОСОБА_1 із викладом своєї позиції щодо відомостей зазначених позивачем в Актах прийняття - передавання активної електричної енергії та рахунках-фактурах.
Враховуючи зазначене, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 7634,01 грн з ПДВ за спожиту активну електричну енергію.
Наявність заборгованість, яка рахується за відповідачем зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Так, Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. N 312 (надалі - ПРРЕЕ).
Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачем, починаючи з 01.01.2019, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.
Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Підпунктом 3.1.5. п. 3.1 Правил НКРЕКП передбачено, що Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.
Відповідно до п.п.3.1.7 п.3.1 Правил НКРЕКП, Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
За загальним правилом, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Частина 1 статті 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи зазначені законодавчі норми, судом встановлено, що між сторонами укладено Договір на умовах, які розроблені електропостачальником та опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Енера Вінниця", без викладення його в паперовій формі. Суд констатує, що факт укладення Договору підтверджується діями відповідача, які спрямовані на укладення договору та виконання його умов, зокрема підписання заяви-приєднання та фактичне споживання електричної енергії.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Приєднавшись до Договору, ФОП ОСОБА_1 взято на себе договірні зобов'язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", - Споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як слідує із змісту абз. 3 п. 2.3.5 розділу II Правил у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред'явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.
Відповідно до п. 3.1.1 розділу III Постачання електричної енергії на роздрібному ринку Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником останньої надії. Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника останньої надії визначаються у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається із п. 4.21. розділу IV "Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії" Правил оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Як зазначалось раніше, позивачем на адресу відповідача була надіслано лист № 1.13-6621 від 03.12.2019, в додаток до якого надано акти прийому-передачі активної електричної енергії, рахунки-фактури на оплату та акт звірки взаємних розрахунків. Із змісту яких слідує обсяг спожитої відповідачем електричної енергії та наявність обов'язку останнього сплатити 7634,01 грн.
Відповідач на вказаний лист не відреагував, вартість спожитої електричної енергії не сплатив.
З огляду на викладене та враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем коштів за спожиту електричну енергію (активна енергія) суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 7634,01 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.
При ухваленні даного рішення суд також враховує наступне.
Як слідує із матеріалів справи, зокрема із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач у справі ФОП ОСОБА_1 станом на дату звернення до суду припинила підприємницьку діяльність, про що свідчить запис за № 21740060006010779 від 13.12.2019 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Враховуючи вказану обставину суд вважає за необхідне зазначити, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічний висновок викладно у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
Враховуючи вищенаведене, та той факт, що відповідач на дату подання позову втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності, а цей спір пов'язаний, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, суд вважає за необхідне стягнути встановлений при розгляді даної справи борг в розмірі 7634,01 грн з ОСОБА_1 , як фізичної особи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (код ЄДРПОУ 41835359, вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037) 7634,01 грн заборгованості, 2102,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 23 березня 2020 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця,21037);
3 - 4 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ).