26.03.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4898/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2019 (повне рішення складено 20.12.2019, суддя Красота О.І.) у справі
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг
про стягнення плати за користування вагонами у сумі 9 558,60 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 1 177,20 грн.
І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у сумі 9558,60грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 1 177,20 грн. та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні 2019 року, за залізничними накладними №№45236361, 45344231, 45344223, 33029307, 33029281, 38314555, 37842, 37737, 37736, 37740, 37739, 37844, 37843, 75608, 37846, 37801, 37734, 37730, 37729, 37732, 37731, 34026, 34023, 34022, 34025, 34024, 34258, 34259, 34616, 34613, 34614, 34615, 52341, 52181, 52342, 483586, 483552, 483560, 483487, 483495, 483511, 483503, 483529, 483545, 483537, 37536, 37535, 37434, 37433, 52280, 38002, 38003, 37489 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ “Північний ГЗК” порожні власні вагони.
На шляху прямування на підставі наказів №972 від 25.04.19р. вказані вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПрАТ “Північний ГЗК” на свою під'їзну колію. За цим фактом станціями затримки Рядова у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, пунктом 9 Правил зберігання вантажів було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №180 від 26.04.2019, акт загальної форми ГУ-23 №139 від 25.04.2019.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника, було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №27049043, 27049214, 28049215, 29049219, 30049220, 28049217 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф.ФДУ-92 №14059015.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2019 у даній справі позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 9 558,60 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 1 177,20 грн., судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Рішення суду першої інстанції умотивовано посиланням на доведеність вини відповідача у зайнятості ним колій призначення, що унеможливило доставку залізницею вантажу до станції Терни.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що відповідач був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони, затримані згідно наказу №972. Судом першої інстанції не здійснено аналіз зайнятості колій на ст.Терни на момент видачі наказу №972.
Апелянт стверджує, що позивачем не зазначено жодних причин відправлення пізніше затриманих потягів за наказом №973, раніше потягу, затриманого за наказом №972. Тобто позивачем не зазначено жодних фактів підтвердження вини відповідача у зайнятості колій по станції Терни в період з 26.04.2019 01:25 год. по 26.04.2019 11:50 год.
3.2 Доводи інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ІV. Апеляційне провадження
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, постановлено здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи, без повідомлення (виклику) учасників справи.
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
14.12.2017 між акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) та приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", (далі-відповідач) укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідача, яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії позивача (а.с.42-44).
За залізничними накладними №№45236361, 45344231, 45344223, 33029307, 33029281, 38314555, 37842, 37737, 37736, 37740, 37739, 37844, 37843, 75608, 37846, 37801, 37734, 37730, 37729, 37732, 37731, 34026, 34023, 34022, 34025, 34024, 34258, 34259, 34616, 34613, 34614, 34615, 52341, 52181, 52342, 483586, 483552, 483560, 483487, 483495, 483511, 483503, 483529, 483545, 483537, 37536, 37535, 37434, 37433, 52280, 38002, 38003, 37489 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ “Північний ГЗК” порожні власні вагони.
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, дані вагони було затримано на підставі наказу №972 від 25.04.1999 вказані вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПрАТ “Північний ГЗК” на свою під'їзну колію. За цим фактом станціями затримки Рядова у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, пунктом 9 Правил зберігання вантажів було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №180 від 26.04.2019, акт загальної форми ГУ-23 №139 від 25.04.2019.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника, було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №27049043, 27049214, 28049215, 29049219, 30049220, 28049217 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №14059015.
Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 відповідачем було підписано із запереченням, згідно якого останній не визнає своєї вини в затримці спірних вагонів.
Наказ про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу.
За цим фактом станцією затримки Рядова, у порядку передбаченому п.9,10 Правил, складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №180 від 26.04.2019, акт загальної форми ГУ-23 №139 від 25.04.2019.
Відповідно до п.5 договору, здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни здійснюється за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Залізниці прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (витяг з книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2, а.с.46-50).
Посилаючись на ст.ст. 46, 119, 125 Статуту залізниць України, п.п. 3, 4, 6, 8, 12 Правил користування вагонами, абз.3 п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) Позивач зазначає про те, що відповідно до всіх перелічених вище нормативних вимог останнім було оформлено відповідніакти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких розраховано плату за користування вагонами у сумі 9 558,60 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 1 177,20 грн., що і є причиною виникнення спору.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, які нараховані за час простою вагонів відповідача на підходах до станції призначення через неможливість приймання їх вантажовласником і відсутність технічної можливості у зв'язку з накопиченням вагонів на станції призначення в адресу відповідача.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 3 Статуту Залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Ст.64 Статуту передбачено, що до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
Згідно ст.71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.
Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно зі ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.
Пунктами 3,6,8 - 10,12 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користуізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру. Начальник залізниці, уповноважені ним керівники організацій, що входять до складу залізниці, відповідно до Правил мають право на укладення договорів про збереження вантажів на складах станцій або у вагонах.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Згідно з п.5, п.8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Судом першої інстанції встановлена вина відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірність дій Залізниці, що підтверджується: актами загальної форми ГУ-23, актом про затримку вагонів ГУ-23а, повідомленням про затримку вагонів, наказом на затримку вагонів, відомостями плати за користування вагонами ф.ГУ-46 та накладними, оформленими працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів.
Приймаючи до уваги, що прийняті до перевезення позивачем вагони були затримані на шляху прямування на станції за наказом у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача, з причин не прийняття вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини відповідача, колегія судді погоджується із висновком господарського суду про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у відповідача обов'язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами.
Доводи апелянта про те, що затримка вагонів сталася не з вини відповідача, оскільки позивачем не надано доказів зайнятості всіх колій станції Терни та не доведено факт зайнятості всіх колій з вини відповідача, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки наявність вільних під'їзних колій на станції Терни, з урахуванням не подання відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.
Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує проїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Наявність тимчасово вільних колій на станції - це виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту.
Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача).
Посилання скаржника на те, що господарський суд не надав правової оцінки відправленню пізніше затриманих потягів за наказами № 973 раніше потягу, затриманого за наказом № 972, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказаний наказ не має жодного відношення до затримки вагонів за наказом № 972.
Крім того, заявка відповідача доставити на його адресу в першу чергу затримані вагони за наказом № 972, із підтвердженням готовності їх прийняти на свою під'їзну колію, відповідачем не подавалася.
Заявник апеляційної скарги не надав належних документальних доказів в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станціях підходу та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами та контейнерами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
4.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2019 у справі №904/4898/19 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді В.Ф.Мороз
А.Є.Чередко