Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 березня 2020 р. Справа№200/2000/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
21.01.2020 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до тексту заяви позивач просить суд:
Визнати незаконними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 05.06.1989 в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до страхового стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 05.06.1989 в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до страхового стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та провести перерахунок пенсії з часу звернення.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 24.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, пенсію позивачу призначено, але не враховано період навчання з 01.09.1982 по 05.06.1989. Відповідач за результатом розгляду поданих документів для призначення, прийняв рішення №55 від 29.01.2020, про відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання до надання відповідно довідки. У зв'язку з викладеним, а також із тим, що незарахований період навчання суттєво впливає на розмір пенсії, позивач вимушений звернутися за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.
Ухвалою суду від 26.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідачем не надано до суду відзив на позовну заяву, що розгляду справи не перешкоджає. Суд розглядає справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд установив таке.
ОСОБА_1 , 24.01.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, зареєстрованою за № 990.
До заяви від 03.05.2019 позивачем додано копію диплому НОМЕР_1 .
Бахмутсько-Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №55 від 29.01.2020 не зараховувати до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1982 по 05.06.1989 при призначенні пенсії.
Підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду, відповідач зазначив наступне.
Період навчання позивача перебільшує загальноприйнятий період навчання у вищому навчальному закладі, уточнюючи довідки з учбового закладу про денну форму навчання відсутні, з огляду на що відповідач вважає не підтвердженим період навчання позивача відповідно до вимог п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Разом із тим, позивач у позові зазначив, що при поданні заяви від 24.01.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були також надані й інші документи: лист від 15.03.2019 року за №01.01-17/185 Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського та довідка від 26.03.2019 року №33/449 видана Державною організацією вищої професійної освіти «Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського».
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Стаття 56 Закону № 1788 визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Згідно із пунктом д) абзацу 3 статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Таким чином, зі вказаного Порядку убачається, що при відсутності у дипломі особи відомостей часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 містяться записи:
№5 з 01.09.1982 зарахований студентом 1-го курсу механічного факультету денного відділення (наказ 675/1 від 25.08.1982);
№6 з 03.07.1984 по 20.05.1986 служба в лавах Радянської Армії підстава в/к НУ №9218329;
№7 з 31.07.1989 відрахований з інституту у зв'язку із закінченням (наказ №521/с від 14.06.1989)
Відповідно до диплому позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у 1982 році вступив до Донецького політехнічного інституту, а у 1989 році закінчив Донецький інститут радянської торгівлі за спеціальністю машини та апарати харчових виробництв, присвоєна кваліфікація інженера механіка.
У дипломі відсутня інформація щодо форми навчання позивача.
В матеріалах адміністративної справи наявний лист Державного вищого навчального закладу «Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського» №01.01.-17/185 від 15.03.2019 з якого вбачається, що підтвердити період навчання позивача неможливо, оскільки у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Донецька, у адміністрації університету відсутній доступ до архівних документів.
Згідно довідки від 26.03.2019 №33/449 (видана з населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження - м. Донецька) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.09.1982 зарахований студентом першого курсу Донецького інституту радянської торгівлі механічного факультету. Спеціальності «Машини та апарати харчових виробництв», денного відділення. Наказ по інституту від 25.08.1982 №675/с (про зарахування на навчання до інституту на 1-й курс, денне відділення). У зв'язку із призивом до лав Радянської Армії, рахувався в академічній відпустці з 09.07.1984 ОСОБА_1 із правом відновлення до числа студентів після демобілізації. Наказ по інституту від 09.07.1984 №548/с (про академічну відпустку). У зв'язку із закінченням строкової служби з 07.07.1986 рахувати таким, що повернувся з академічної відпустки та приступив до навчання. (наказ по інституту від 07.07.1986 №581/с (про поновлення у зв'язку із закінченням строкової служби). З 14.06.1989 відрахований у зв'язку із закінченням інституту з місячною відпусткою з 01 по 31 липня 1989 року.
Наказом Міністерства вищої освіти України та Міністерства внутрішніх економічних зв'язків та торгівлі України від 03.04.1992 №70/4 Донецький інститут радянської торгівлі перейменовано в Донецький комерційний інститут, Наказом Міністерства освіти України від 18.02.1997 №45 Донецький комерційний інститут перейменовано в Донецький державний комерційний інститут, Наказом Міністерства освіти України від 08.12.1998 №428 Донецький державний комерційний інститут перейменовано в Донецький державний університет економіки і торгівлі, Наказом Міністерства освіти України від 21.09.2000 №462 Донецькому державному університету економіки і торгівлі присвоєно ім'я Михайла Туган - Барановського , Наказом Міністерства освіти і науки України від 21.03.2007 №222 присвоєно статус національного - Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського.
Вказані довідки видані державним освітнім закладом вищої професійної освіти «Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського» Міністерства освіти і науки Донецької народної республіки, засвідчені печаткою цього закладу.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Позивач звертався до «Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського» із заявою стосовно підтвердження форми навчання. У відповідь на своє звернення отримав лист від 15.03.2019 № 01.01.-17/185, в якій зазначено, що у зв'язку із проведенням АТО навчальний заклад переведено до м. Кривий Ріг згідно наказу МОН України від 17.10.2014 №1178, при цьому архіви, кадрова та фінансова документація залишилась у м. Донецьк, інформація про працівників та студентів-випускників відсутня у повному обсязі, враховуючи вказане надати інформацію не можливо.
Отже, позивач намагався отримати відповідні документи, проте опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на зарахування до страхового періоду навчання з підстави знаходження підприємств та установ, які видали документи на підтвердження такого періоду, на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був надати належну оцінку всім наданим позивачем для підтвердження спірного періоду документам, які видані та засвідчені з населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження - м. Донецька.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17.
З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведеній довідці від 26.03.2019 №33/449.
За таких обставин суд вважає, що така підстава не зарахування спірного стажу як відсутність підтверджуючої довідки не є обґрунтованою, період перебування позивача на навчанні з 01.09.1982 по 09.07.1984 та з 07.07.1986 по 31.07.1989 підтверджено під час розгляду справи належними та достатніми доказами, а отже, період часу з 01 вересня 1982 року (дата зарахування до навчального закладу) по 09.07.1984 (дата виходу у академічну відпустку), 07.07.1986 (дата повернення з академічної відпустки) по 31.07.1989 (дата відрахування з учбового закладу) з має бути зарахований як період навчання у зазначеному учбовому закладі.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, який відповідає об'єкту порушеного права, скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №55 від 29.01.2020 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з дати її призначення, врахувавши період навчання позивача відповідно інформації, що викладена в уточнюючий довідці від 26 березня 2019 року №33/449.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 18.02.2020 №0.0.1621064056.1.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №55 від 29.01.2020.
Зобов'язати управління Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання позивача з урахуванням інформації, що викладена в уточнюючий довідці від 26 березня 2019 року №33/449 та здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 25 березня 2020 року.
Суддя І.В. Буряк