26 березня 2020 року Справа №215/1190/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
24.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у порушені права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 09.10.2019 року вх-940;
- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 09.10.2019 року вх-940 та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України;
- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у не прийнятті після розгляду заяви від 09.10.2019 року рішення, постанови, тобто правового акту на підставі ст. ст. 3, 8, 34, 49, 60, 68 Конституції України, ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»;
- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у порушенні правової позиції ст. ст. З, 19, ч. 2 28, 34, 60, 68 Конституції України.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
23.03.2020 року матеріали адміністративної справи № 215/1190/20 передано на розгляд судді Сліпець Н.Є..
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов необхідно залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою - 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840,80 грн.
Позивачем не надано доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Разом із позовною заявою надано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Дане клопотання позивач обґрунтовує тим, що предметом позову є частково захист соціальних прав та його тяжкий майновий стан.
Розглянувши заяву позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що наразі неможливо його розглянути з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
У контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити його та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
У своїй заяві позивач посилається на довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 08.10.2019 року № 9378 про суму отриманої ним компенсаційної виплати по догляду за інвалідом І групи за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року.
Проте суд зазначає, що зазначена довідка не дає можливості оцінити майнове становище заявника для того, щоб вирішити клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки отримання позивачем компенсації по догляду за інвалідом є лише одним із видів доходу.
При цьому, достатнім підтвердженням фінансового стану заявника буде інформація про виплачені доходи органів податкової служби.
Посилання позивача у клопотанні про звільнення від сплати судового збору на наявність можливості у суду отримати інформацію про доходи позивача у Єдиному реєстрі фізичних осіб є помилковим, оскільки інформація надається суб'єкту звернення при заповненні ним низки персональних даних.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд зазначає, що диспозиція ч. 1 ст. 80 КАС України чітко передбачає право учасника справи подати клопотання про витребування доказів, у разі неможливості самостійно надати докази.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позивачем недостатньо обґрунтовано клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки не надано достатньо доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому. Отже, адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду доказів на підтвердження майнового стану для вирішення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець