25 лютого 2020 року Справа № 160/13074/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, -
23.12.2019 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс», в якій позивач просить застосувати арешт коштів та інших цінностей, що знаходяться у банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» (ЄДРПОУ 34561966).
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що у інтегрованих картках платника податків станом на 22.08.2019 року у ТОВ «Аском Сервіс» обліковується податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 1 471 857,74 грн. У зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку.
27.12.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30.01.2020 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем наведений податковий борг згідно податкових декларацій за період з грудня 2018 року по липень 2019 року та штрафних санкцій та пені. Проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» вчасно сплачувало самостійно задекларовані податкові зобов'язання. Відповідач вважає, що у разі не доведення наявності майна для погашення цього податкового боргу, слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
10.02.2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
17.02.2020 року від представника позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позов в повному обсязі, та в додатках до відзиву надав підтвердження існування податкового боргу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в інтегрованих картках платника податків станом на 22.08.2019 року у ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 25017616) обліковується борг з податку на додану вартість на загальну суму 1 471 857,74 грн., що складається з недоїмки 1 362 812,8 грн. в результаті несплати платником податків самостійно задекларованих грошових зобов'язань в податкових деклараціях; штрафних санкцій на загальну суму 25 833,89 грн.; залишок несплаченої пені у розмірі 83 211,05 грн.
17.04.2019 року Правобережне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області направило листа ТОВ «Аском Сервіс» з вимогою надати перелік наявних активів у ТОВ «Аском Сервіс».
08.08.2019 року Правобережним управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акти №146 та №147 опису майна, відповідно до яких проведено опис причепу КРЕОН 1Б-2200, номерний знак НОМЕР_1 та будь-якого рухомого майна, яке перебуває у власності ТОВ «Аском Сервіс».
09.08.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області накладено обтяження відповідно складених актів №146 та №147 опису майна.
12.08.2019 року відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно накладено обтяження на все нерухоме майно ТОВ «Аском Сервіс».
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.08.2019 року за ТОВ «Аском Сервіс» відсутнє зареєстроване нерухоме майно.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.
Так, згідно з пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
-платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Аналогічні норми містить ІІІ Розділ Порядку
застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 року №632. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ цього Порядку арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.
З вказаних норм законодавства вбачається, що адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту позивачем не доведені. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.
Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.
Суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена підпунктом 20.1.33. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку
застосування адміністративного арешту майна платника податків, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять рішення керівника контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.05.2018 року по справі №2а/0470/13884/12.
Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходять в банку відповідача, адже позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про відсутність достатніх підстав задля задоволення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, ЄДРПОУ 34561966) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський