Справа № 462/1008/20
провадження 1-кс/462/528/20
19 березня 2020 року м.Львів
Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020140060000418 від 20.02.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ст.290 КК України,
встановив:
ОСОБА_3 17.03.2020 року звернувся до слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова із клопотанням в порядку ст.174 КПК України, про скасування арешту майна, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020140060000418 від 20.02.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ст.290 КК України. В межах даного провадження за клопотання слідчого слідчим суддею Залізничного районного суду м.Львова 21.02.2020 року було накладено арешт на належний йому автомобіль «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2003 року випуску, та один ключ до цього автомобіля, які були вилучені в нього 19.02.2020 року в ході огляду місця події. Оскільки у цьому кримінальному провадженні проведено всі необхідні слідчі дії з використанням належного йому автомобіля, то вважає, що підстав для подальшого арешту цього транспортного засобу немає, просить скасувати арешт та повернути йому автомобіль.
Заявник і слідчий, будучи належним чином повідомленими про час, дату і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явилися. При цьому, ОСОБА_3 у поданому клопотанні просить розглядати таке за його відсутності.
За таких обставин, з огляду на положення ч.2 ст.174 КПК України, слідчий суддя вважав можливим розглянути клопотання за відсутності особи, яка заявила клопотання, та слідчого, за клопотання якої було накладено арешт.
Дослідивши доводи клопотання і документи, додані до такого, та перевіривши матеріали кримінального провадження № 12020140060000418, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 21.02.2020 у рамках кримінального провадження № 12020140060000418 було накладено арешт на речові докази - автомобіль марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2003 року випуску, фактичним володільцем якого є ОСОБА_3 , та один ключ до вищевказаного автомобіля, які були вилучені 19.02.2020 року в ході огляду місця події.
Згідно висновку експертизи №15/1-48 від 28.02.2020 року, яка була проведена на
підставі постанови слідчого ОСОБА_4 про призначення трасологічної експертизи криміналістичного дослідження транспортних засобів, вбачається, що пластина розмірами 165x32 мм з кустарно нанесеним номером кузова НОМЕР_2 вварена в кузов представленого на дослідження автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», н.з. НОМЕР_3 , кустарним способом по периметру номерного майданчика. Номерна деталь - права по ходу руху чаша опори амортизатора кустарним способом в кузов не вварювалась. Згідно даних інформаційно-пошукової бази FADA первинним номером кузова представленого на дослідження автомобіля, ймовірно, є НОМЕР_4 . Номер кузова представленого на дослідження автомобіля піддавався змінам шляхом видалення майданчика з нанесеним на ньому первинним номером кузова та вварюванням на його місце пластини з кустарно нанесеним номером кузова НОМЕР_5 . Номер двигуна НОМЕР_6 представленого на дослідження автомобіля є первинним, нанесено заводом - виробником, змінам не піддавався.
Відповідно до положень ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.
Будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".
Таким чином, гарантія від втручання з боку держави та інших (третіх) осіб у здійснення власником своїх повноважень, перешкоджання перспективі протиправного позбавлення власника його майна, недопустимість дій, які суперечать інтересам власника, можливість захисту зазначеного права становить зміст принципу недоторканності (непорушності) права власності.
За змістом положень ст.2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Дослідженням доданих до клопотання документів, зокрема, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданим 14.02.2020 року Київською митницею, встановлено, що автомобіль «Volkswagen Polo», синього кольору, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , ввезений в Україну громадянином ОСОБА_3 , який, відповідно до законодавства України, уповноважений здійснювати державну реєстрацію цього транспортного засобу.
Таким чином, враховуючи наведене, а також те, що слідством на даний час не встановлено, згідно визначеного експертизою ймовірного первинного номера кузова автомобіля, власника автомобіля, та що з матеріалів кримінального провадження не вбачається причетність ОСОБА_3 до вчинення злочину, щодо якого здійснюється досудове розслідування, заявник є законним фактичним володільцем цього майна.
Водночас, як видно з ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 21.02.2020 року арешт на даний автомобіль накладався саме з метою забезпечення збереження речових доказів.
З матеріалів кримінального провадження № 12020140060000418 вбачається, на даний час досудове розслідування у цьому провадженні триває, не встановлено осіб, які вчинили дане кримінальне правопорушення, транспортний засіб є речовим доказом, тобто матеріальним об'єктом, який зберіг на собі сліди злочину, та містить відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час розслідування вказаного кримінального провадження.
Враховуючи специфіку експлуатації автомобіля як джерела підвищеної небезпеки і водночас об'єкта права власності, законодавець встановив деякі обмеження у діяльності власника (володільця).
Відповідно до ст.37 Закону України «Про дорожній рух» та п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, забороняється експлуатація транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені. Правила дорожнього руху експлуатацію таких транспортних засобів забороняють.
Отже, експлуатація автомобіля, з якого просить зняти арешт ОСОБА_3 , заборонена, а відтак доводи заявника про повернення автомобіля для користування є неприйнятними. За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що потреба у застосуванні даного заходу не відпала, в тому числі, з врахуванням об'єктивної можливості втрати чи знищення речового доказу.
З огляду на викладене, те що у кримінальному провадженні, в рамках якого було накладено арешт на автомобіль, що є у володінні заявника, вже проведено ряд необхідних слідчих дій та слідчий, будучи обізнаною про заяву ОСОБА_3 , жодних заперечень проти такої не надала, слідчий суддя дійшов висновку про можливість, з метою забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства, в даному випадку потребами кримінального провадження, та вимогами захисту прав заявника, як володільця майна, передати автомобіль «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2003 року випуску, та один ключ до цього автомобіля, які були вилучені 19.02.2020 року в ході огляду місця події, на відповідальне зберігання володільцю майна ОСОБА_3 , оскільки таке зберігання не передбачає права користування майном, переданим на зберігання, та водночас забезпечить збереження майна фактичним його володільцем.
Керуючись ст.ст. 100, 174 КПК України, -
постановив:
Заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Залишити в дії арешт на автомобіль марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2003 року випуску, фактичним володільцем якого є ОСОБА_3 , та один ключ до вищевказаного автомобіля, які були вилучені 19.02.2020 року в ході огляду місця події, накладений згідно ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 21.02.2020 у рамках кримінального провадження № 12020140060000418 від 20.02.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ст.290 КК України, в частині заборони користування, розпорядження цим майном та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій.
Зобов'язати слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12020140060000418, передати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер паспорта громадянина України НОМЕР_8 , автомобіль марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2003 року випуску, та один ключ до цього автомобіля, на відповідальне зберігання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Слідчий суддя: ОСОБА_1