Справа № 444/37/20
Провадження № 2-а/444/19/2020
24 березня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Оприск З. Л.,
секретар судового засідання Усманова З.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до сержанта поліції роти № 2 батальйону №1 Патрульної поліції у Волинській області Цисюка Вадима Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення .
08.01.2020 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.
13.01.2020 року розгляд справи відкладено у зв'язку із відсутністю підтвердження належного повідомлення сторін про час та місце проведення засідання.
28.01.2020 року розгляд справи відкладено у зв'язку із першою неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача та необхідністю з'ясування його думки щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем.
11.02.2020 року замінено первісного відповідача на належного відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області, розгляд справи відкладено у зв'язку із заміною неналежного відповідача.
Позивач в судові засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином. Однак представником відповідача на адресу суду надіслано відзив на адміністративний позов, в якому, зорема, просить слухати справу без участі представника відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Беручи до уваги, що неявка позивач, який неодноразово не прибув у судові засідання, не перешкоджає розгляду справи, сторони належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 28 грудня 2019 року відносно Панечко Юрія Володимировича сержантом поліції роти № 2 батальйону №1 Патрульної поліції у Волинській області Цисюком Вадимом Володимировичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, серія ЕАК № 1915247, про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн., відповідно до якої ОСОБА_1 28.12.2019 року о 17 годині 15 хвилин Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» чим порушив п. 8.4 «в» ПДР України. Вказав, що із зазначеною постановою він не погоджується та вважає її незаконною. Зазначив, що відповідач виніс оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Вказав, що постанова серії ЕАК № 1915247 від 28.12.2019 р. не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Ствердив, що 28.12.2019 року близько 17 години 10 хвилин, він здійснював рух транспортним засобом HYUNDAI SONATA, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Винниченка, м. Луцьк, Волинська область, за допомогою подання звукових сигналів його зупинив патрульний автомобіль, зупинившись, до нього підійшов працівник патрульної поліції, представившись, почав огляд технічного паспорту та водійського посвідчення. Вказав, що в подальшому патрульний інспектор - Цисюк Вадим Володимирович почав переконувати позивача, що він порушив правила дорожнього руху, рухаючись по вул. Винниченка, посилаючись на відео-фіксацію даного порушення. Зазначив, що на прохання надати докази цього, позивача повідомили що все є на відео, але з відеозаписом йому ознайомитися не дали. Вказав, що у місці, де він здійснював рух жодних забороняючих знаків, попереджувальних знаків, та взагалі будь-яких дорожніх знаків про те, що на цій ділянці дороги є знак «в'їзд заборонено» не було. Зазначив, що вказана в постанові вулиця Винниченка, 44, де нібито він вчинив адміністративне правопорушення, з даним номерним знаком не існує, є вулиця Винниченка з номерним знаком 45 і 47, що також, на думку позивача, вказує на те, що він не вчиняв вищезазначеного правопорушення. Просив постанову скасувати, провадження в справі закрити.
Представником відповідача на адресу суду надіслано відзив на адміністративний позов.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що 28.12.2019 року патрульним екіпажем в складі поліцейського роти №2 батальйону УПП у Волинській області ДПП Цисюком В.В., при здійсненні патрулювання території міста Луцька, о 17 год. 15 хв. було виявлено факт порушення ПДР, а саме, водій транспортного засобу HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , керуючи даним транспортним засобом по вул.Винниченка у м.Луцьку, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» чим порушив п.8.4 «в» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Після чого було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Поліцейський Цисюк В.В. підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу та надав запитувані документи для перевірки. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог пунктів 8.4 «в» ПДР України, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Інспектором Цисюком В.В. було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення. В ході розгляду справи водію було роз'яснено права особи передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та надано можливість надавати пояснення. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладено стягнення в розмірі 255грн., відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, та надано її копію під підпис. Окрім того зазначив, що позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Наголосив, що факт скоєння позивачем вищезазначеного правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень серії ЕАК J4el915247 від 28.12.2019, відеозаписами від 28.12.2019 з нагрудного відеореєстратора №20191228193344000243, відеозаписом №2020_0113 162744 1 з розташуванням дорожнього знака 3.21 «В'їзд заборонено» у м. Луцьку по вул. Винниченка та схемою ОДР (організації дорожнього руху), та визнаний самим позивачем. Вказав, що зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних, в тому числі і неправильного номеру будинку, не спростовує порушення позивачем вимог підпункту «в» пункту 8.4 Правил Дорожнього руху, та є опискою. Тому просив відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Конституцією України закріплено норму щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно КАС, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак на думку суду це не може розумітись таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог.
З огляду на зазначене суд вважає, що обов'язок доказування розподіляється також таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 року по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17).
Судом встановлено, що 28 грудня 2019 року відносно Панечко Юрія Володимировича сержантом поліції роти № 2 батальйону №1 Патрульної поліції у Волинській області Цисюком Вадимом Володимировичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, серія ЕАК № 1915247, про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн., відповідно до якої ОСОБА_1 28.12.2019 року о 17 годині 15 хвилин Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» чим порушив п. 8.4 «в» ПДР України, що підтверджується копією даної постанови.
З ситуаційної схеми схеми організації дорожнього руху на вулицях міста Луцька - дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено» встановлений на перехресті вулиць Винниченка та Івана Франка у м. Луцьк. Наявність дорожнього знаку також підтверджує відеозапис з автомобільного відеореєстратора №2020 0113 162744 1 від 13.01.2020, на якому чітко видно дорожній знак 4.2 «Рух праворуч», 3.21 «В'їзд заборонено» та дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів». Проте позивач проігнорував вимогу дорожніх знаків 4.2 «Рух праворуч» та 3.21 «В'їзд заборонено» чим порушив п. 8.4 «в» та п. 8.4 «г» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.2.3 Розділу 2 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Позивач керував транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, а тому зобов'язаний згідно Правил дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Отже, позивач, керуючи автомобілем повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, у т.ч. і за організацією дорожнього руху та відповідними дорожніми знаками.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Позивачем не заперечується той факт, що 28 грудня 2019 року він здійснював рух по вул. Винниченка у м. Луцьку, що підтверджено, в тому числі, і відеозаписами.
Твердження позивача про те, що у місці, де він здійснював рух жодних забороняючих знаків, попереджувальних знаків, та взагалі будь-яких дорожніх знаків про те, що на цій ділянці дороги є знак «в'їзд заборонено» не було, спростовується ситуаційною схемою організації дорожнього руху на вулицях міста Луцька - дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено» встановлений на перехресті вулиць Винниченка та Івана Франка у м. Луцьк, та відеозаписом з автомобільного відеореєстратора №2020 0113 162744 1 від 13.01.2020, на якому чітко видно дорожній знак 4.2 «Рух праворуч», 3.21 «В'їзд заборонено» та дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів».
За таких обставин судом встановлено, що позивачем було порушено правила дорожнього руху.
Щодо твердження позивача про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог статтей 245, 252, 258, 268, 276, 278, 279 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до Розділу ІІІ Наказу МВС України від 07.11.2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний суд у постанові від 27 грудня 2019 року по справі №310/4817/17 (2-а/310/156/17) висловив наступну правову позицію. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015). Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З вказаної норми вбачається, що така стосується розгляду справи в суді. Однак розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції.
Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі « О' Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння та користування автомобілем може потенційно завдавати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Щодо зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильного номеру будинку.
Судом встановлено, що позивач здійснював рух по вул. Винниченка у м. Луцьку, відповідно до відомостей, зазначених в позовній заяві по вул. Винниченка з номерним знаком 45 і 47. Зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильного номера будинку не спростовує порушення позивачем вимог підпункту "в" пункту 8.4 Правил дорожнього руху, та є опискою. Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, висловлена Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №459/1801/17 (провадження №К/9901/21710/18) та у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18).
Суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Крім того суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення на транспорті, що за своєю природою несе високий рівень суспільної небезпеки, так як транспорт є підвищеним джерелом небезпеки, а тому інспектор поліції, який виніс оскаржувану постанову, правильно обрав вид та міру стягнення ОСОБА_1 .
Ст. 68 Конституції України проголошує, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов"язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова відповідає встановленим до неї вимогам законодавства, відповідач при її винесенні діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскаржувана постанова така, що вчинена відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставі, спрямовані на уникнення відповідальності та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2,5,7,77,139,245, 251,255, ч.3 ст.286,295 КАС України, суд-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягненняпо справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАК № 1915247 від 28.12.2019 року- відмовити.
У задоволенні вимоги позивача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст247 КпАП України про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАК № 1915247 від 28.12.2019 року- відмовити.
Апеляційна скарги на судове рішення відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Суддя З. Л. Оприск