Справа №333/4757/19
Провадження №1-кп/333/168/20
25 березня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Запоріжжі, який має загальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, малолітніх та неповнолітній дітей на утриманні не має, не має групи інвалідності, не є адвокатом чи депутатом, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -
В провадженні судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді перебуває зазначена вище кримінальна справа.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 ухвалою суду від 29.01.2020 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується 28.03.2020 року. Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Обвинувачений не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, тобто не має стійких соціальних зв'язків, є особою, раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, у зв'язку з чим, обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання, просили суд обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_3 , заслухавши думку інших учасників процесу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2).
Як вбачається із змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р., пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обгрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).
Крім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
З огляду на викладене, суд вважає, що обґрунтованість підозри відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , станом на час розгляду заявленого прокурором клопотання, підтверджується обвинувальним актом та дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, в тому числі: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Заслухавши наведені вище доводи прокурора, суд при розгляді зазначених клопотань враховано рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови», яким визначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. При цьому, ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного особою під вартою (п. 64 рішення ЄСПЛ "Ноймайстер проти Австрії").
Також, в рішеннях ЄСПЛ "Ідалов проти Росії", "Гарицький проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії" зазначено, що у той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи. Крім того, обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами (рішення ЄСПЛ «Белчев проти Болгарії»).
Так, розглянувши доводи прокурора щодо наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, судом прийнято до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, тобто не має стійких соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, є особою, раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів.
З огляду на викладене, прокурором доведено та в судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин, суд вважає, що не має ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, вважає їх не достатніми для запобіганню ризиків та виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків.
У зв'язку з чим, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 строком на 60 діб задовольняється судом.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжити строком на 60 діб - по 23.05.2020 року включно з правом внесення застави у розмірі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження та начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1