Справа № 640/15676/18
н/п 2/953/195/20
11 березня 2020 року Київський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.,
за участю секретаря Черниш О.М.,
за участю представників Бурми Ю.М., Мосейчука А.М.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології», треті особи - ОСОБА_2 , товариство з додатковою відповідальністю «СТ «Київ Ре» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з подальшим уточненням просить стягнути з відповідача на свою користь 112453 грн. 32 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (матеріальних збитків), завданої ДТП; моральну шкоду в розмірі 30000 грн; судовий збір в розмірі 3326,53 грн., та витрати пов'язані на професійну правничу допомогу в розмірі 14720 грн. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. Позивач є власником легкового автомобіля HONDA CRV, 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_1 . 12.08.2017 року о 14.20 год. в м. Харкові на перехресті вул. Білгородське шосе та вул. Рудика сталася ДТП за участю автомобіля позивача та службового автомобіля ВАЗ-21093 р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який на момент ДТП працює водієм в КНП «Обласний центр онкології». Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 04.10.2017 року, яка набула чинності, було встановлено, що 12.08.2017 о 14.20 год. в м. Харкові, на перехресті вул. Білгородське шосе і Рудика, водій ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ-21093, д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись по другорядній дорозі не надав дороги автомобілям, які рухались по головній дорозі, та скоїв зіткнення з автомобілем HONDA CRV д.н.з. НОМЕР_1 , чим заподіяв механічні пошкодження, та завдано матеріальних збитків. Вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним в порушенні п. 16.11 ПДР України, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП позивач також отримав тілесні ушкодження. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ "СТ Київ Ре» (страхова сума - ліміт відповідальності - за майнову шкоду встановлено в сумі 100 000 грн.). Позивач звернувся до страховика відповідача із заявою про отримання страхового відшкодування, та йому було сплачено страхове відшкодування в розмірі 144000 грн. В результаті ДТП належному позивачу автомобілю було завдано механічні пошкодження, які складають 252 642,52 грн. відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження №39с від 14.09.2017 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 . Різниця в силу ст. 1194 ЦК України складає 108642,52 грн. Також позивачем понесені витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1800 грн., витрати на евакуацію автомобіля в розмірі 650 грн., витрати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику в розмірі 576 грн., та послуги банку - 28,80 грн., транспортування транспортного засобу - 170 грн., послуги банку - 8,50 грн., та 550,07 грн., послуги банку - 27,43 грн. Таким чином, понесені додаткові витрати в результаті ДТП складають 2010,80 грн., які позивач також просить стягнути з відповідача, оскільки ОСОБА_2 завдав матеріальну шкоду позивачу під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Також внаслідок ДТП позивачеві була спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в розмірі 30000 грн., які також позивач просить стягнути з відповідача, так як і понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 14720 грн.
Представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просить поновити строк на його подання у зв'язку з відсутністю юриста на підприємстві, та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки 12.08.2017 року ОСОБА_2 офіційно був вихідним, як і у
ОСОБА_4 , яка на той час займала посаду генерального директора КНП «ОЦО», а тому відсутні підстави вважати, що останній виконував обов'язки посадової особи, а тому відповідач не має відшкодувати шкоду позивачу. Також відповідач повністю заперечує проти встановленого розміру матеріальної шкоди завданої позивачу, так і не наведено розрахунків щодо завдання позивачу моральної шкоди саме в розмірі 30000 грн. Враховуючи, обставини наведені представником відповідача, у клопотання про продовження строків на подання відзиву, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву, враховуючи принцип змагальності, однак доказів на підтвердження обставин викладених в клопотанні відповідачем надано не було.
Представником позивача Бурма Ю.М. подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що ОСОБА_2 на момент ДТП працював водієм КНП «Обласний центр онкології», а тому шкоду повинен відшкодувати саме відповідач , а доказів щодо незаконного та неправомірного використання службового автомобілю не надано, а доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Представник позивача - адвокат Бурма Ю.М. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Мосейчук А.М. в судовому засіданні зазначив, що відповідач визнає позов лише в частині стягнення витрат на транспортування транспортного засобу, а в іншій частині позову просив відмовити в повному обсязі за недоведеністю, та зазначив, що в розмір відшкодування шкоди також має враховуватись вартість пошкодженого транспортного засобу позивача, яка є невідомою.
Третя особа ОСОБА_2 та представник третьої особи ТзДВ «СТ «Київ Ре» в судове засідання не з'явились, повідомлялись у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.
29.08.2018 року вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Нев'ядомському Д.В.
Ухвалою судді від 03.09.2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.01.2019 року закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду.
04.03.2019 року здійснено повторний розподіл вказаної судової справи, справу розподілено судді Зуб Г.А.
Ухвалою судді від 21.03.2019 року справу прийнято до провадження судді.
11.04.2019 в судовому засіданні до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з додатковою відповідальністю «СТ «Київ Ре».
Ухвалою суду від 18.06.2019 року по справі призначено судову авто-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. проф. М.С. Бокаріуса, а провадження по справі зупинено.
Ухвалою суду від 21.12.2019 року відновлено провадження по справі.
10.03.2020 року в судовому засіданні судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, оскільки судові засідання вже неодноразово відкладались саме за клопотанням відповідача, та вказане клопотання спрямоване на затягування розгляду справи.
Судом встановлено, що 12.08.2017 року о 14.20 год. в м. Харкові на перехресті вул. Балгородське шосе і Рудика, водій ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ -21093 д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись по другорядній дорозі не надав дороги автомобілям, які рухались по головній дорозі, та скоїв зіткнення з автомобілем HONDA CRV д.н.з. НОМЕР_4 , чим заподіяні механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 04.10.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу.
Власником автомобіля марки HONDA CRV д.н.з. НОМЕР_4 є позивач.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження виготовленого на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 від 14.09.2017 року №39С, вартість матеріального збитку, що завданий володільцю автомобіля марки HONDA CRV д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП 12.08.2017 року складає 252642,52 грн. з ПДВ.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_2 в момент ДТП керував автомобілем ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_3 , що знаходиться в оперативному управлінні відповідача на підставі Договору про закріплення майна на праві оперативного управління від 20.12.2016р. №198, та останній працює водієм в КНП «Обласний центр онкології».
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідальність юридичної особи або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, яка на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків правцівника.
Відповідач в своєму відзиві зазначає, що ОСОБА_2 в момент скоєння ДТП був вихідним, що підтверджується табелем обліку робочого часу, а тому останній повинен відшкодовувати вказану шкоду, а не відповідач.
Однак, аналізуючи вказані доводи, суд береться до уваги доводи позивача про те, що в момент ДТП у вказаному автомобілі знаходилась ОСОБА_4 , яка займала посаду заступника генерального директора КНП «Обласний центр онкології», яка достовірно знала про використання третьою особою автомобілю, який є службовим.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які зазакономможуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодних доказів, які б звільняли саме відповідача від обов'язку відшкодування заданої майнової шкоди, відповідачем по справі не надано, як і не надано доказів неправомірного заволодіння третьою особою транспортного засобу, який перебував у використанні відповідача.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення
цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон у статті 3 визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом вказаного Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс є єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, та документом суворого обліку.
Вдповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до поліса від 07.07.2017 року №АМ/0436315 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик ТзДВ «СК «Київ РЕ», страхувальник - КНП «Обласний центр онкології», страхова сума за шкоду, яка заподіяна наземним транспортним засобом ВАЗ 21093 д.н. НОМЕР_3 становить 100000 грн. з франшизою 0,00 грн.
Так в судовому засіданні встановлено, що страховиком зобов'язання за вказим полісом перед позивачем виконані в повному обсязі, а саме йому сплачено страхове відшкодування в розмірі 144000 грн. у зв'язку з тим, що позивач також в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, позивач звернувся до суду відповідно до ст. 1194 ЦК України, та заявляє вимоги щодо стягнення фактичної різниці завданої шкоди саме з відповідача.
Відповідно до висновку експерта за результатами автотоварознавчої експертизи №15330 від 13.12.2019 року величина матеріального збитку, завданого позивачу на момент ДТП приймається у розмірі ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження та
складає 229 257грн. 60 коп., вартість відновлювального ремонту автомобілю складає 387128,88 грн.
Аналізуючи вказаний висновок судової автотоварознавчої експертизи щодо встановлення величини матеріального збитку, завданого позивачу на момент ДТП, суд приходить до висновку про доцільність покладення саме його в основу рішення з підстав повноти дослідження об'єкта, а не наданого до суду експертного автотоварознавчого дослідження №39С від 14.09.2017 року виготовленого на замовлення позивача.
Положеннями статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно статті 30 Закону якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Судом встановлено, що автомобіль позивача останнім було відремонтовано в повному обсязі, а тому посилання представника відповідача, що транспортний засіб позивача є знищеним є необгрунтованим.
Також, судом встановлено, що позивачем понесені витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1800 грн., витрати на евакуацію автомобіля в розмірі 650 грн., витрати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику в розмірі 576 грн., та послуги банку - 28,80 грн., транспортування транспортного засобу - 170 грн., послуги банку - 8,50 грн., та 550,07 грн., послуги банку - 27,43 грн. Таким чином, понесені додаткові витрати в результаті ДТП складають 2010,80 грн. + 1800 грн. витрати за проведення експертного дослідження.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди та покладення обов'язку з її відшкодування в силу ст. 1194 ЦК України саме на відповідача в розмірі 89068 грн. 40 коп., виходячи з наступного: 229257, 60 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до висновку експертизи - 144000 грн. (страхове відшкодування) + 2010,80 грн. (додаткові витрати понесені позивачем) +1800 грн. (витрати за проведення експертного дослідження).
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 ЦК).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд вважає доведеними ті обставини, що внаслідок протиправної поведінки третьої особи ОСОБА_2 , позивач пережив душевні страждання, отримав психологічний стрес та тілесні ушкодження, перебуваючи за кермом під час ДТП, що безумовно негативно вплинуло на психологічний стан потерпілого від ДТП, порушило звичайний життєвий ритм та вимагало додаткових зусиль для організації життя, що з урахуванням п.2 ч.2 ст.23 ЦК України свідчить про наявність моральної шкоди.
Разом з тим, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди у сумі 5000 гривень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки визначений розмір позивачем моральної шкоди в розмірі 30000 грн. є надмірним та завищеним.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 06.07.2018 року з адвокатом Бурма Ю.М., копію ордеру, та копію акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги, та попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на правову допомогу складають - 14720 грн. Доказів, що позивач сплатив вказані кошти адвокату Бурма Ю.М. матеріали справи не містять.
Отже немає правових підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування йому повністю або частково за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки документального підтвердження понесення ним цих витрат, як того вимагає процесуальний закон, в матеріалах справи немає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 206,263-265 ЦПК України, ст. ст. 999, 1166, 1187, 1188 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології», треті особи - ОСОБА_2 , товариство з додатковою відповідальністю «СТ «Київ Ре» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології», код ЄДРПОУ 40929168, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП в розмірі 89068 (вісімдесят дев'ять тисяч шістдесят вісім) гривень 40 коп.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології», код ЄДРПОУ 40929168, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології», код ЄДРПОУ 40929168, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 2196 (дві тисячі сто дев'яносто шість) гривень 66 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 .
Відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Обласний центр онкології», місцезнаходження: м. Харків, вул. Лісопарківська, буд. 4, код ЄДРПОУ 40929168.
Третя особа - ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 .
Третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «СТ «Київ Ре», місцезнаходження: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 13-Б, код ЄДРПОУ не відомий.
Повний текст рішення виготовлено 23 березня 2020 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ