Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 336/2281/15-к
Провадження №: 1-кп/332/50/20
25 березня 2020 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів: за участю прокурора: захисника: обвинуваченої:ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Білозерка, Василівського району, Запорізької області, громадянки України, з середньо - спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованої, розлученої, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 , згідно з обвинувальним актом від 07.10.2015 року, пред'явлено обвинувачення в наступній редакції: 29 вересня 2014 року, приблизно о 13-30 годині, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на кухні вказаної квартири, спільно з раніше їй знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вживала спиртні напої. Під час спільного вживання спиртних напоїв, ОСОБА_8 , перебуваючи в коридорі квартири за зазначеною адресою почала конфліктувати з ОСОБА_9 та штовхати його обома руками в область грудної клітини, намагаючись виштовхати з приміщення своєї квартири. В процесі виниклого конфлікту та розмови на підвищених тонах, що супроводжувалась взаємним штовханням один одного, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перейшли до кімнати вказаної квартири, де ОСОБА_10 , з метою усунення конфліктної ситуації, вирішив розборонити їх та зайшов до зазначеної кімнати, де помітив, як ОСОБА_9 обома руками душив ОСОБА_8 за горло, у зв'язку з чим він обхватив ОСОБА_9 руками за плечі та відтягнув його від ОСОБА_8 . Після цього, ОСОБА_9 наніс два удари кулаком правої руки в область голови ОСОБА_10 , а останній у свою чергу наніс ОСОБА_9 не менше двох ударів в область голови. В результаті виниклого конфлікту між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , в коридорі квартири виникла бійка.
В цей час ОСОБА_8 , вказаного дня та у вказаний час, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_9 , з метою його вбивства, вибігла з коридору на кухню де взяла ніж та повернулася до коридору де нанесла ОСОБА_9 наявним у неї ножем не менше двох ударів в область спини. Після чого ОСОБА_9 повернувшись через правий бік відштовхнув ОСОБА_8 рукою та направився до ОСОБА_10 , який в цей час перейшов до кімнати квартири.
В подальшому між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжилася бійка в кімнаті в ході якої вони наносили один одному удари кулаками рук по тілу, в результаті чого останні опинилися на підлозі кімнати, де ОСОБА_9 , який схилившись над ОСОБА_10 наносив останньому удари в область голови, в цей час ОСОБА_8 нанесла наявним у неї в руках ножем не менше трьох ударів в область спини.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 спричинила потерпілому ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи № 3642 від 11.11.2014 року тілесні ушкодження, а саме: колото-різану рану з пошкодженням правої легені, на задній поверхні грудної клітини справа, по задній під паховій лінії; проникаючу, колото-різану рану з пошкодженням правої легені на задній поверхні грудної клітини справа; проникаючу, колото-різану рану, з пошкодженням селезінки на задній поверхні грудної клітини зліва; проникаючу, колото-різану рану з пошкодженням правої легені на правій боковій поверхні грудної клітини; проникаючу, колото-різану рану, з пошкодженням печінки на правій боковій поверхні тулуба, які являються тяжкими тілесними ушкодженнями, що є небезпечними для життя, знаходяться в прямому, закономірному, причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Після нанесення зазначених ударів ножем, ОСОБА_8 , тримаючи ніж в правій руці, почала ховати його за своєю спиною, оскільки ОСОБА_9 намагався вихопити ніж у неї з рук. Спостерігаючи за вказаними подіями, ОСОБА_10 взяв з правого кута при вході в кімнату дерев'яну биту та з метою придушення його опору, наніс не менше чотирьох ударів в область голови потерпілого.
Після отримання вказаних тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 впав на підлогу, ОСОБА_8 , з метою доведення злочину до кінця, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 , сіла зверху на нього та хаотично нанесла множинну кількість ударів потерпілому наявним у неї в руці ножем по різним частинам тіла.
Тим самим ОСОБА_8 згідно висновку судово-медичної експертизи № 3642 від 11.11.2014 року спричинила ОСОБА_9 чисельну кількість тілесних ушкоджень, а саме :
садна, синці та крововиливи тулубу та кінцівок, які являються легкими тілесними ушкодженнями;
дві рубані рани в тім'яно-потиличну область голови; чотирнадцять рублених ран в тім'яно-потиличну область справа, із захватом вушної раковини та навколо вушної області; шість рубаних ран в щочно-виличній області справа; три колото-різані поверхневі рани на задній поверхні правого плеча, в верхній третині; колото-різану рану на задній поверхні грудної клітини справ по лінії лопатки; дві колото-різані, поверхневі рани на правій боковій поверхні грудної клітини; колото-різану, поверхневу рану на задній поверхні грудної клітини справа; дві колото-різані, поверхневі рани на правій боковій поверхні грудної клітини; колото різану поверхневу рану на передній поверхні грудної клітини справа; дві колото-різані, поверхневі рани в правій поперековій області; дві колото-різані, поверхневі рани на рівні крила правої підвздовшної кістки; дві різані рани на тильній поверхні перших фаланг другого та третього пальців правої кисті, які являються легкими тілесними ушкодженнями, що викликають короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 діб, проте, не більше, ніж 21 день;
повні поперечні переломи 3-6 ребер справа по середньо-ключичні лінії, які являються тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, проте викликають тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 день;
забиту веретеноподібну рану в лобно-тім'яній області зліва; забиту дугоподібну рану в лобно-тім'яній області зліва; забиту косовертикальну, веретеноподібну рану в правій скроневій області; сім забитих ран в лобній області справа; забиту рану на рівні правої брови; забиту, косовертикальну рану на верхньому повіці правого ока; дві забиті поверхневі рани на шкірі верхньої губи справа; забиту рану на підборідді; багато-уламковий перелом кісток склепіння черепа; повний поперечний перелом нижньощелепної кістки на рівні перших зубів, які являються тяжкими тілесними ушкодженнями, що є небезпечними для життя.
Таким чином, ОСОБА_8 скоїла умисне вбивство ОСОБА_9 (а.с.2-35, т.1).
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України - як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Прокурором обвинувачення в порядку ст.338 КПК України не змінювалось.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину не визнала і пояснила, що умислу на вбивство ОСОБА_9 не мала, не спричиняла ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, які перебувають у причинному зв'язку з його смертю, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок дій ОСОБА_10 . ОСОБА_9 вона знала тривалий час, підтримувала з ним близькі стосунки, однак спільно вони майже не проживали. 29.09.2014 року вранці у неї в гостях були сусідки - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з якими вона вживала спиртне, святкували розлучення ОСОБА_13 . Приходив ОСОБА_9 , який також вживав з ними спиртні напої. Потім всі розійшлися. Вона займалася справами по господарству, домофон був вимкнений, коли почула шум, вийшла на кухню і побачила ОСОБА_9 , який вліз через вікно та почав сварку, запідозривши, що вона з іншим чоловіком. Обшукавши квартиру, ОСОБА_9 нікого не знайшов та запропонував випити горілки, яку приніс із собою. В цей час до неї у двері постукав ОСОБА_10 , який шукав ОСОБА_14 . Він був запрошений ОСОБА_8 на кухню, де познайомився із ОСОБА_9 . Разом вони вжили близько 600 грамів горілки. ОСОБА_9 , у стані сп'яніння, став розпитувати ОСОБА_8 про її стосунки з ОСОБА_10 , почав її ревнувати, схопив за волосся та нахиляв обличчям до плити, де готувалася їжа, погрожуючи зробити її лисою, душив руками за горло, штовхав, у зв'язку з чим ОСОБА_10 за неї заступився. Між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виникла бійка, під час якої ОСОБА_9 зняв светр і залишався з голим торсом. Конфліктуючи, вони перемістилися з кухні до коридору, де почали битися. З метою залякування останніх, ОСОБА_8 взяла кухонний ніж, пішла до коридору, де, утримуючи ніж прямим хватом лезом донизу, нанесла ОСОБА_9 , який знаходився до неї спиною, 2-3 удари полотном ріжучої кромки ножа в область спини, які мали наслідком подряпини. Таким чином вона мала на меті налякати ОСОБА_9 та вигнати конфліктуючих з квартири. Внаслідок цих дій ОСОБА_9 відмахнувся в її бік та продовжив з ОСОБА_10 бійку, яка перейшла до кімнати. ОСОБА_8 чула сильний гуркіт у кімнаті, боялась, що вони розіб'ють дзеркала у шафі. Заглянувши до кімнати побачила, що ОСОБА_10 лежав на підлозі, а ОСОБА_9 знаходився на ньому зверху, наносив удари та душив коліном у горло. З метою відвернення уваги ОСОБА_9 від ОСОБА_15 , вона завдала ОСОБА_9 ще 2-3 порізи ззаду. Останній вихопив у неї ніж, порізавши їй руку, пішовши на неї з пропозицією викликати для себе швидку допомогу. ОСОБА_8 злякалась ОСОБА_9 , забігла до ванної кімнати та зачинила двері. Конфлікт продовжувався ще тривалий час, вона чула глухий звук ніби то били молотком, виглядала з ванної кімнати та бачила, як ОСОБА_10 сидів на лежачому ОСОБА_9 , знову закривалась у ванній кімнаті, було страшно. Коли настала тиша, у ванну постукав ОСОБА_10 , повідомив що «добив» ОСОБА_9 та повернеться вночі, щоб заховати його труп. Питав, чи є у неї знайомі, хто може в цьому допомогти, після чого помив руки та пішов з квартири. Увійшовши до кімнати, де відбувалася бійка, вона побачила на підлозі мертвого ОСОБА_9 у крові, яка була навколо, на всіх предметах та речах. Намагалася надати йому допомогу та підкладала під голову подушку, проте ОСОБА_9 був вже мертвий. В кімнаті на підлозі лежали закривавлена бита та ніж. У подальшому, про те що трапилось вона повідомила свого колишнього чоловіка, який є адвокатом та викликала за його порадою наряд поліції. Зазначила, що вона спричинила ОСОБА_9 ряд незначних ушкоджень ножем, які не спричинили смерті ОСОБА_9 .
За клопотанням сторони обвинувачення, в судовому засіданні досліджені наступні докази, які на думку прокурора, свідчать про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України:
- протокол огляду місця події з фототаблицею та диском від 29.09.2014, відповідно до змісту якого, на підставі повідомлення чергового по Шевченківському РВ та заяви ОСОБА_8 оглянуто приміщення квартири АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_8 , в ході якого, на підлозі в кімнаті виявлено труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті. При вході до кімнати виявлений ніж, загальною довжиною 33 см, з дерев'яною рукояткою та металевим клинком, довжиною 21 см., а також дерев'яна бита, довжиною 79 см з найбільшим діаметром 6 см., найменшим діаметром 3,5 см, вся поверхня якої щільно вкрита нашаруванням та згустками рідини бурого кольору. На підвіконні кухні виявлений слід низу взуття. На порозі при вході до житла, на стіні при вході до житла, на пральній машині, унітазі, в приміщенні кімнати на підлозі та стіні, постільних предметах виявлені нашарування рідини бурого кольору. З приміщення квартири вилучені предмети одягу з нашаруванням рідини бурого кольору, дерев'яна бита, ніж, фрагменти шпалер, слід низу взуття, які були упаковані та опечатані (а.с.1-44, т.2);
- постанова про визнання речовим доказом DVD диску із записом огляду місця події від 29.09.2014 (а.с.45, т.2);
- протокол огляду трупа ОСОБА_9 від 30.09.2014 у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , згідно до якого були виявлені множинні рани, садна та крововиливи. На момент огляду труп був одягнутий у брюки спортивні синтетичні, із слідами бурої підсохлої рідини, труси з ділянкою просочення бурої підсохлої рідини. (а.с.47-50 т.2);
- постанова про відібрання біологічних зразків для проведення експертиз від 03.10.2014 у ОСОБА_8 (а.с.52, т.2);
- висновок експерта № 703 від 28.11.2014, відповідно до змісту якого, на кухонному ножі, який виявлено під час огляду місця події, знайдено кров, яка не виключає свого походження від потерпілого ОСОБА_9 . Окрім того, на ножі виявлено сліди крові, походження яких не виключається від обвинуваченої ОСОБА_8 , при наявності у неї тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину (а.с.53-55 т.2);
- висновок експерта № 933 від 17.10.2014, відповідно до змісту якого, у змивах з вхідних дверей, на наволочці з дивану, у кімнаті, з дверей холодильника, на плямах з фрагментів шпалер із коридору та кімнати квартири, виявлені сліди крові, утворення яких не виключається від потерпілого ОСОБА_9 . При цьому, у змивах з поверхні пральної машини виявлені сліди крові, походження яких не виключається від обвинуваченої ОСОБА_8 . Домішок крові від потерпілого ОСОБА_9 не виключається (а.с.56-60 т.2);
- висновок експерта № 934 від 20.10.2014, відповідно до змісту якого, на спортивній куртці, в яку була вдягнена ОСОБА_8 29.09.2014 р., виявлені сліди крові ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 . На спортивних брюках, в які була вдягнена ОСОБА_8 , виявлено сліди крові ОСОБА_9 (а.с.61-64 т.2);
- висновок експерта № 940 від 17.10.2014, відповідно до змісту якого, на спортивних брюках потерпілого ОСОБА_9 , під час огляду місця події від 29.09.2014, встановлена наявність крові самого потерпілого ОСОБА_9 (а.с.65-67 т.2)
- постанова про відібрання зразків для порівняльного дослідження від 03.10.2014 у ОСОБА_16 (а.с.68, т.2);
- висновок експерта № 91 від 27.02.2015, відповідно до змісту якого, вилучений 29.09.2014 під час огляду місця події, ніж до холодної зброї не відноситься (а.с.69-73 т.2);
- висновок експерта № 393 від 13.10.2014, відповідно до змісту якого, вилучені 29.09.2014 під час огляду місця події сліди пальців рук залишені ОСОБА_8 та іншою особою (а.с.74-83 т.2);
- постанова про визнання речовим доказом від 25.10.2014 DVD диску із аудіозаписом повідомлення ОСОБА_8 про вчинення нею кримінального злочину (а.с.83а т.2);
- витяг з журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події в Шевченківському РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 29.09.2014 (а.с.86-88 т.2);
- висновок експерта № 478 від 20.11.2014, відповідно до змісту якого, слід низу взуття, вилучений 29.09.2014 під час огляду місця події, придатний для встановлення групової приналежності слідоутворюючого об'єкту, яким він був залишений ( а.с.91-93 т.2);
- висновок експерта № 67 від 13.02.2015, відповідно до змісту якого, слід взуття, вилучений 29.09.2014 під час огляду місця події, залишений кросівкою на ліву ногу, вилучений там же (а.с.95-102 т.2);
- висновок експерта № 23к від 03.03.2015, відповідно до змісту якого, причиною смерті ОСОБА_9 є сполучена травма голови й тулуба: - тупа відкрита черепно-мозкова травма у вигляді: забитих ран, переломів кісток склепіння черепа, крововиливів під м'які оболонки мозку, часткове руйнування мозку у правій тім'яній ділянці мозку, що ускладнилася набряком та дислокацією головного мозку (п.1.1) - множинні проникаючі колото-різані поранення тулуба з ушкодженням правої легені, селезінки й печінки, з накопиченням крові (700 мл) в правій плевральній та черевній порожнині, що ускладнилися розвитком крововтрати (п. 1.2). Вказані вище ушкодження, навіть кожне окремо, було цілком здатне призвести до смерті потерпілого. Згідно п. 2.3.1 висновку, провідну роль у розвитку крововтрати, яка зіграла більшу роль у настанні смерті потерпілого, слід віддати ушкодженням №№ 44, 49-51, 55, які проникають у порожнини тіла та за ходом своїх ранових каналів ушкоджують внутрішні органи потерпілого: праву легеню, селезінку та печінку. Вказані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя та знаходяться в прямому, закономірному, причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого. Потерпілий був здатний здійснювати активні дії протягом часу - від кількох хвилин до кількох десятків хвилин після заподіяння йому ушкоджень, що знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті, за умови зберігання достатнього рівня свідомості (а.с. 103-120 т.2);
- висновок експерта № 4187 від 30.09.2014, відповідно до змісту якого, (мовою оригіналу) «ссадины в области правого предплечья, левого плеча, кровоподтеки в области левого предплечья, кровоизлияния в области шеи, рана между 1 и 2 пальцами левой кисти, кровоподтеки в области бедер у ОСОБА_17 квалифицируются как легкие телесные повреждения» (а.с. 121-122 т.2);
- висновок експерта № 3642 від 11.11.2014, відповідно до змісту якого, у потерпілого ОСОБА_9 виявлені наступні ушкодження: • множинні колото-різані сліпі проникаючі рани тулуба з ушкодженнями правої легені, печінки та селезінки; • відкриті переломи кісток зводу та основи черепа, розливний крововилив під м'якими оболонками головного мозку, ділянка неповного руйнування правої тім'яної долі, відкритий перелом нижньощелепної кістки, множинні забиті рани і крововилив у м'які тканини голови, множинні рубані рани голови з ушкодженнями кісток черепа, садна, синці і забійні рани голови; • конструкційні переломи 3-6 ребер справа по середньо ключичній лінії, садна і синці тулубу; • множинні поверхневі колото-різані рани шиї, тулуба і правої верхньої кінцівки; • садна і синці кінцівок. Причиною смерті ОСОБА_9 стала поєднана травма тулуба та голови з множинними колото-різаними сліпими проникаючими пораненнями тулуба з пошкодженням правої легені, печінки та селезінки, відкритої черепно-мозкової травми, що викликало масивну крововтрату та набряк, дислокацію головного мозку. Ушкодження на шиї, тулубі й правій кінцівці ОСОБА_9 являються колото-різаними, які виникли від дії плаского залізовмісного колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа (а.с.123-132 т.2);
- висновок експерта № 504 від 26.12.2014, відповідно до змісту якого, не виключається можливість утворення колото-різаних ушкоджень в області правої бокової поверхні грудної клітини потерпілого від кухонного ножа, який було вилучено під час огляду місця події 29.09.2014 за адресою проживання обвинуваченої (а.с.133-140 т.2);
- протокол проведення слідчого експерименту від 20.03.2015, за участю обвинуваченої ОСОБА_8 , відповідно до змісту якого, обвинувачена на місці вчинення злочину розповіла та показала механізм та локалізацію нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Зокрема, обвинувачена показала, що в процесі конфлікту з потерпілим, заподіяла йому травми ножем в область спини зліва, посередині та праворуч, можливо, у праву руку, без застосування сили, чим спричинила порізи, всього заподіяла 4-6 поверхневих поранень (а.с.148-179 т. 2);
- протокол визнання речовим доказом диску із записом слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_8 (а.с. 178 т.2);
- протокол слідчого експерименту від 12.02.2015, за участю підозрюваного ОСОБА_10 , відповідно до змісту якого, ОСОБА_10 на території подвір'я Шевченківського РВ ЗМУ розповів про обставини, що мали місце 29.09.2014 за місцем мешкання ОСОБА_8 . Зокрема, ОСОБА_10 показав, що в процесі конфлікту з потерпілим, заподіяв йому два чи три удари кулаком в область голови та два удари битою по голові. Удари ножем ОСОБА_9 наносила ОСОБА_8 , коли потерпілий сидів на ньому та душив його (а.с.14-19 т. 3);
- протокол визнання речовим доказом диску із записом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_10 (а.с. 20 т.3);
- акт судово-психіатричного експерта № 597 від 22.10.2014, відповідно до змісту якого, ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням не страждала та не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. В період вчинення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового розладу психічної діяльності не виявляла, а знаходилась у стані простого алкогольного сп'яніння. Відтак, вона могла давати звіт у своїх діях та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, потребує протиалкогольного лікування (а.с. 180-185 т.2);
- ухвала слідчого судді від 17.10.2014 про дозвіл на обшук приміщення та протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого були вилучені одяг ОСОБА_8 та п'ять ножів (а.с. 186-205 т.2);
- постанова про визнання речовим доказом від 07.11.2014 одягу з трупу ОСОБА_9 , зразки волосся, змиви, одягу ОСОБА_8 , мобільного телефону, порожньої пачки цигарок (а.с. 206-209 т.2);
- постанова про визнання речовим доказом від 25.12.2014 одягу ОСОБА_8 , п'яти ножів (а.с. 210-211 т.2);
- постанова про визнання речовим доказом від 27.01.2015 зрізів нігтьових пластин, двох недопалків, матеріалу для можливого ДНК дослідження (а.с. 212-214 т.2);
- постанова про визнання речовим доказом від 20.03.2015 зразків крові, бити, ножа, одягу, мікрочасток, сліду низу взуття (а.с. 215-217 т.2);
Свідок обвинувачення ОСОБА_18 пояснила суду, що з ОСОБА_8 вона не знайома. ОСОБА_19 , який помер 4 роки потому, був співмешканцем свідка, який за час спільного життя з нею зловживав спиртними напоями та міг тижнями бути відсутнім вдома. Десь 5-6 років потому восени, точно не пам'ятає, її було викликано до Шевченківського РВ поліції, які шукали ОСОБА_20 . У подальшому від ОСОБА_15 дізналась, що в гуртожитку по вул. Пархоменко він був разом у компанії з ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Після спільного вживання спиртного він нібито декілька разів вдарив битою ОСОБА_22 за те, що останній душив ОСОБА_21 . Ножем ОСОБА_22 не бив. Що робила ОСОБА_21 по відношенню до ОСОБА_22 їй не відомо. Все це ОСОБА_23 розповідав їй будучі напідпитку. Після цих подій, вона перестала спілкуватись з ОСОБА_24 .
Свідок обвинувачення ОСОБА_25 пояснила суду, що ОСОБА_8 вона знає давно, як особу, яка також як і вона проживає у гуртожитку по АДРЕСА_3 . Знала також ОСОБА_20 , який вже помер. Декілька разів бачила ОСОБА_26 в гостях у ОСОБА_27 . Про вбивство у квартирі ОСОБА_28 29.09.2014 року їй нічого не відомо, в той день у ОСОБА_21 її не було. Про вбивство дізналась від ОСОБА_29 .
Свідок обвинувачення ОСОБА_30 пояснив суду, що у вересні 2014 року до чергової частини Шевченківського РВ, де він на той час працював начальником слідчого відділення, надійшло повідомлення від жінки про те, що вона вбила людину, зазначила адресу. Прибувши на місце виклику із слідчим Цибою, їх очікувала ОСОБА_8 , у приміщенні квартири побачили труп чоловіка із слідами крові, якого впізнали як раніше судимого ОСОБА_9 , а також ніж та биту у крові.
За клопотанням сторони захисту, в судовому засіданні допитано експерта ОСОБА_31 , який підтвердив висновки комісійної експертизи № 23/к від 03.02.2015 р. та на запитання учасників процесу зазначив,що причиною смерті ОСОБА_9 є сполучена травма, яка складається з 2-х груп тілесних ушкоджень, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті,що описані в у п.2.1 и 2.3.1 цього висновку, могли окремо привести до смерті особи. Всі травми утворилися протягом дуже короткого проміжку часу (хвилини), могли бути заподіяні як чоловіком, так і жінкою, взаємне розташування потерпілого і нападника змінювались протягом часу нанесення тілесних ушкоджень. Провідну роль у настанні смерті мають проникаючі колото-різані поранення правої легені, селезінки, правої долі печінки, що призвело до масивної крововтрати.
Інших доказів суду не надано.
Провівши судове слідство, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків:
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч.1 ст. 337 КПК України).
Дії ОСОБА_8 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України - як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З урахуванням норм кримінального та кримінального процесуального права, аналізуючи та підсумовуючи докази, надані сторонами кримінального провадження, можна категорично зазначити, що судом встановлені ряд верифікованих фактів:
- факт виявлення працівниками поліції 29.09.2014 року за місцем реєстрації обвинуваченої ОСОБА_8 та за її зверненням до правоохоронних органів труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті. Про це свідчать дослідженні у сукупності протокол огляду місця події від 29.09.2014, протокол огляду трупу ОСОБА_9 від 30.09.2014, витяг з журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події в Шевченківському РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 29.09.2014, висновок експерта № 23к від 03.03.2015, висновок експерта № 3642 від 11.11.2014, висновок експерта № 993 від 17.10.2014;
- факт насильницької смерті ОСОБА_9 , смерть якого настала за допомогою виявлених під час огляду місця події кухонного ножа та дерев'яної біти. Про це свідчать дослідженні у сукупності протокол огляду місця події від 29.09.2014, висновок експерта № 703 від 28.11.2014, висновок експерта № 23к від 03.03.2015, висновок експерта № 3642 від 11.11.2014, висновок експерта № 504 від 26.12.2014;
- факт перебування в квартирі АДРЕСА_2 під час вбивства ОСОБА_9 господарки - обвинуваченої ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Зазначений факт не піддається сумніву ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту;
- факт виявлення на одязі обвинуваченої ОСОБА_8 та вилученому під час огляду місця події кухонному ножі слідів крові вбитого ОСОБА_9 . Про це свідчать дослідженні у сукупності протокол огляду місця події від 29.09.2014, висновок експерта № 703 від 28.11.2014, висновок експерта № 934 від 20.10.2014;
- факт наявності у обвинуваченої ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, які утворились в день вбивства ОСОБА_9 . Про це свідчать дослідженні у сукупності протокол огляду місця події від 29.09.2014, висновок експерта № 4187 від 30.09.2014.
За клопотанням прокурора, в судовому засіданні допитано у якості свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_25 та ОСОБА_32 , які не були очевидцями подій вбивства ОСОБА_9 та з приводу сформульованого обвинувачення ОСОБА_8 щодо вбивства нею ОСОБА_9 нічого суду не пояснили.
Суд критичного ставиться до показань свідка обвинувачення ОСОБА_32 , який пояснив, що в день вбивства, він як черговий по Шевченківському РВ виїхав на місце пригоди, де його зустріла ОСОБА_8 , яка була у стані сп'яніння та пояснила, що це вона вбила ОСОБА_9 .
Згідно до ч.7 ст.97 КПК України, у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
Відтак, показання свідка ОСОБА_32 , який обіймав посаду начальника слідчого відділення у частині наданих йому, як керівнику слідства, пояснень іншими особами, не відповідають встановленим законом критеріям допустимості доказів і не можуть бути покладені в основу судових рішень.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка була висловлена в ухвалі від 12 листопада 2015 року, справа № 5-2095км15.
На вимогу сторони обвинувачення судом досліджено протокол слідчого експерименту від 12.02.2015 р. з відеозаписом, який долучений до кримінального провадження як речовий доказ за участю особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження (а.с.14-21 т.3).
Зазначений протокол суд визнає недопустимим доказом, виходячи з наступного.
Згідно до ст.95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Висновки суду повністю узгоджуються з роз'ясненнями Верховного Суду України про порядок застосування зазначеної норми процесуального права у постанові від 21.01.2016 року по справі № 5-249кс15, правовий висновок якого в силу ст. 458 КПК України є обов'язковим для застосування всіх судів загальної юрисдикції.
Відповідно до вказаної постанови, суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Недотримання принципу безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, якщо засудження ґрунтується виключно або вирішальною мірою на показаннях свідків, яких обвинувачений не мав можливості допитати або вимагати їхнього допиту - як під час розслідування, так і під час судового розгляду - право на захист настільки обмежене, що стає не сумісним з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції («Унтерпертінджер проти Австрії» (Unterpertinger v. Austria), рішення від 24 листопада 1986 року, пункти 31-33; «Саїді проти Франції» (Saidi v. France), рішення від 20 вересня 1993 року, пункти 43-44; «Лука проти Італії» (Luca v. Italy), п. 40, 27 лютого 2001 року).
Враховуючи, що обвинувачена як під час досудового розслідування, так і в процесі розгляду справи в суді, не мала можливості допитати особу, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, заперечити її покази як свідка обвинувачення, прийняття судом до уваги протоколу зазначеного слідчого експерименту як доказу порушує право обвинуваченої на захист та межує з несправедливістю, що не є сумісним з гарантіями, передбаченими ст.6 Конвенції.
Посилання сторони обвинувачення на те, що зазначений протокол отриманий в порядку ст.240 КПК України, висновків суду не спростовує, оскільки містить лише показання особи, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження та ніяких інших процесуальних джерел доказів, передбачених ч.2 ст.84 КПК України, у ньому не зафіксовано.
Аналізуючи доводи обвинувачення щодо самовикриття ОСОБА_8 , яке вона зробила у формі зізнання під час звернення до Шевченківського ВР за телефоном «102» (а.с.84-85 т.2), що було досліджено в судовому засіданні,суд встановив наступне:
Телефонуючи до міліції з викликом, ОСОБА_8 повідомила (пряма мова): «Ко мне через окно залез мой знакомый, я его убила, адрес…, дата рождения…, залез ОСОБА_33 ». Відповідаючи на питання, чим вбила, пояснила: «…тем, что было под рукой».
В судовому засіданні ОСОБА_8 підтвердила, що саме вона телефонувала до міліції та повідомила про подію злочину, проте на той момент була у стані алкогольного сп'яніння, не хотіла залишатися на одинці з трупом, не усвідомлюючи, що сталося, вважала себе причетною до його смерті.
Згідно до вимог кримінального та кримінального процесуального права, у кримінальному провадженні серед ряду об'єктів доказування є мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Вирішуючи питання про відповідальність за умисне вбивство, необхідно обов'язково встановити мотив та мету діяння винної особи. У всіх випадках без встановлення цих обставин, які часто є кваліфікуючими ознаками і показниками ступеня суспільної небезпеки вчиненого умисного вбивства, свідчать про зміст, характер і спрямованість умислу винної особи, справа не може остаточно вирішуватись по суті. (ст. 91 КПК України, Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України під загальною редакцією ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ).
Через призму вищезазначеного, аналізуючи викладене в обвинувальному акті сформульоване обвинувачення ОСОБА_8 , суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення мотив і мета інкримінованого ОСОБА_8 вбивства ОСОБА_9 не відображені та не встановлені.
Згідно з обвинуваченням та дослідженими під час судового розгляду доказів встановлено, що смерть ОСОБА_9 настала внаслідок сполученої травми голови і тулуба, в тому числі відкритої черепно-мозкової травми у виді: забитих ран, переломів кісток склепіння черепа, крововиливів під м'які оболонки мозку, часткове руйнування мозку у правій тім'яній ділянці мозку, що ускладнилося набряком та дислокацією головного мозку, яка окремо цілком була здатна призвести до смерті потерпілого. Ці тілесні ушкодження у потерпілого утворилися практично одночасно з колото-різаними пораненнями, і хоча дії по заподіянню цих тілесних ушкоджень в обвинуваченні ОСОБА_8 не інкримінуються, висновок сторони обвинувачення за фактом їх заподіяння потерпілому в обвинувальному акті відсутній.
Крім того, згідно з версією обвинувачення, ОСОБА_8 вбила ОСОБА_9 ножем, завдавши множинну кількість ударів потерпілому, чим спричинила чисельну кількість тілесних ушкоджень, у тому числі повні попередні переломи 3-6 ребер справа по середньо-ключичній лінії. Відповідно до висновку експерта № 4187 від 30.09.2014, вищезазначені переломи утворились на віддалені від травматичного впливу тупого предмету. Отже обвинувачення є неконкретним та таким, що суперечить дослідженим доказам.
Покази обвинуваченої про характер та локалізацію заподіяних нею потерпілому тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з висновком експерта, яким встановлені поверхневі поранення у ОСОБА_9 саме у тих частинах тіла, які зазначила обвинувачена.
В ході проведення слідчого експерименту з обвинуваченою ОСОБА_8 за участю судово-медичного експерта, від останнього не надходило заперечень, що заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому і саме тих, які зазначила обвинувачена, неможливе, а відтак, її покази в цій частині узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами і об'єктивно нічим не спростовані.
За змістом обвинувачення, ОСОБА_8 заподіяла потерпілому всі колото-різані поранення у сукупності, у тому числі проникаючі колото-різані поранення тулуба з ушкодженням правої легені, селезінки й печінки, які перебувають у причинному зв'язку із смертю ОСОБА_9 .
Проте така версія обвинувачення свого об'єктивного підтвердження доказами не знайшла.
Так, пояснюючи на місці під час слідчого експерименту механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, обвинувачена за допомогою макету ножа на прикладі статиста показала, що під час бійки у коридорі ножем «штовхала» ОСОБА_9 ножем в область спини на рівні правої лопатки та демонструвала рух правої руки з ножем прямо від себе, а під час бійки у кімнаті «стукала» кілька разів ОСОБА_9 , який в той момент сидів на ОСОБА_10 , демонструючи рухи руки з ножем зверху вниз в область верхньої частини спини .
Судово-медичною експертизою трупа ОСОБА_9 встановлено, що раневі канали проникаючих поранень № 44, 49, 50, 51, 55 направлені знизу вгору, водночас, такого взаємного розташування обвинуваченої та потерпілого, коли вона наносила йому поранення знизу вгору, під час слідчого експерименту не встановлено.
Відповідно до показів експерта ОСОБА_37 , взаємне розташування нападника та потерпілого змінювались протягом часу нанесення тілесних ушкоджень, натомість, при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_8 показала, що наносила потерпілому удари лише знаходячись позаду нього в область спини, а коли він обертався через праве плече - в область правої руки.
На користь позиції захисту свідчить той факт, що після нанесення йому ушкоджень ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_9 продовжував вчиняти активні дії та протягом певного проміжку часу активно бився з ОСОБА_10 .
Висновком експерта № 23/к встановлено, що ОСОБА_9 був здатний здійснювати активні дії після спричинення йому лише тих ушкоджень, що не знаходяться в причинному зв'язку із настанням смерті, тобто, за умови отримання ним саме від дій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння та супроводжувались масивною крововтратою, можливість активних дій з боку потерпілого виключається.
Відтак, версія обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях та не спростовує поза розумними сумнівами доводи захисту про те, що проникаючи ножові поранення ОСОБА_9 заподіяв ОСОБА_10 , а протокол слідчого експерименту не є доказом винуватості ОСОБА_8 в умисному вбивстві ОСОБА_9 .
Судом в умовах змагальності процесу досліджені в повному обсязі усі докази, представлені стороною обвинувачення, проте, належних, достовірних, допустимих доказів, які були б достатніми для доведення винуватості ОСОБА_8 поза розумними сумнівами у скоєнні інкримінованого їй злочину, в ході судового розгляду не встановлено, і можливість збирання доказів вичерпана, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них інших доказів і доповнень.
Підводячи підсумки судового розгляду справи, суд враховує основні засади кримінального судочинства.
Так, ст.2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази та проаналізувавши та дослідивши їх у судовому засіданні, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та аналогічної позиції держави, закріпленої у ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Враховуючи обставини справи і результати судового слідства, суд ухвалює виправдувальний вирок за недоведеністю стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Долю речових доказів, наданих суду, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 17, 373, 374 КПК України, -
Виправдати ОСОБА_8 за обвинуваченням у скоєні злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, у зв'язку з недоведеністю її винуватості.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у виді застави - скасувати.
Заставу у сумі 24 360 гривень, внесені ОСОБА_8 , код платника НОМЕР_1 , по квитанції № 151660998 від 03.10.2014 р. банк платника АТ «Райффазен Банк Аваль» відділення № 0857, на розрахунковий рахунок № 37311050000607, отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій області, код отримувача 26316700, банк отримувача ГУ ДКСУ у Запорізькій області, код банку отримувача 813015 - повернути ОСОБА_8 .
Речові докази:
- сукню з орнаментом у вигляді «кленових» листків, сіро-біло-червоного кольору з коротким рукавом, атласний халат рожевого кольору з мереживом, халат з орнаментом у виді нерівних різнокольорових смуг з поясом, махровий халат світло-синього кольору, п'ять ножів кухонних, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області по квитанції № 267 від 29.12.2014 р. - підлягають поверненню ОСОБА_8 за належністю;
- мобільний телефон «Сіменс СХ 65» та сім-карта, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області по квитанції № 299 від 10.11.2014 р. - підлягають поверненню ОСОБА_8 за належністю;
- диски з відеозаписом слідчих дій, що долучені до матеріалів кримінального провадження,залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
- вісім слідів папілярних узорів, спортивну куртку сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, кофту чорного кольору та штани блакитного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, спортивну кофту та штани з нашаруванням речовини бурого кольору, пару чоловічих кросівок з речовиною бурого кольору, светр та футболку з нашаруванням речовини бурого кольору, дерев'яну биту, ніж, фрагменти шпалер з нашаруванням речовини бурого кольору, фрагмент наволочки, два недопалки цигарок маркування «Столичні», мікрооб'єкти на дві дактилоплівки, змиви речовини бурого кольору та контролі до них, пачку з під цигарок з нашаруванням речовини бурого кольору, слід низу взуття, джинсові брюки, спортивну кофту, джинсову куртку, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області - підлягають подальшому зберіганню у камері схову Шевченківського ВП до набрання законної сили судовим рішенням про встановлення особи, винуватої в умисному вбивстві ОСОБА_9 .
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Суддя Суддя
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3