Справа № 331/1110/20
Провадження № 2-з /331/14/2020
24 березня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Жукова О.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ,
Заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви .
У заяві заявник просив суд забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки в спільному майні подружжя, визнання права власності на частку в нерухомому майні шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що має намір звернутися з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки в спільному майні подружжя, визнання права власності на частку в нерухомому майні, а оскільки відповідачі мають намір продати житловий будинок, звернувся до суду з вказаною заявою.
У відповідності до положення ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно доп.1ч.1 ст.150 ЦПК України , позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суддя, дослідивши матеріали заяви , приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надано доказів існування реального спору з відповідачами, оскільки твердження заявника про те, що він має право на частку у спільному майні подружжя та виникнення у нього права спільної сумісної власності подружжя на спірний будинок не підтверджені належними доказами. Так саме жодними докази не підтверджено наявність наміру співвласників житлового будинку на його відчуження.
З урахуванням вищенаведеного , суддя приходить до висновку , що заява про забезпечення позову є не обґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суддя
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: О.Є. Жукова
24.03.2020