Справа № 314/3482/19
Провадження № 2/314/186/2020
(заочне)
09.01.2020 року м. Вільнянськ
Справа № 314/3482/19;
провадження № 2/314/186/2020;
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кіяшко В.О.,
секретар судового засідання Павлівська І.В.,
учасники справи:
-позивач ОСОБА_1 ;
-позивачОСОБА_2 ;
-позивачОСОБА_3 ;
-позивачОСОБА_4 ;
-відповідач ОСОБА_5 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратили право користування жилим приміщенням,
стислий виклад позицій сторін.
Позивачі звернулися до суду 07.08.2019 року з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратили право користування жилим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що в АДРЕСА_1 , позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають у власності жилу квартиру під номером 2. Кожен співвласник має у власності ј частину квартири. У 2016 році позивачка ОСОБА_2 уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_5 . За згодою всіх співвласників відповідач ОСОБА_5 зареєструвався у вказаній квартирі, а у травні 2018 року виселився з квартири. Про своє місце перебування не повідомляє, повертатись проживати наміру не виказує, свого майна в квартирі не тримає, таким чином відповідач у зазначеній квартирі не проживає без поважної причини більше року. В квітні 2019 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. Наявність зазначеної реєстрації ОСОБА_5 в квартирі створює позивачам перешкоди у вільному користуванні та розпоряджанні своїм житлом на власний розсуд, а також додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, оскільки враховуються доходи всіх зареєстрованих членів сім'ї. У зв'язку з чим, позивачі змушені звернутись до суду з вказаним позовом.
Заперечень на позов від відповідача ОСОБА_5 до суду не надійшло.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити в повному обсязі на тих підставах, що в ньому зазначені, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Позивач надала свою згоду на заочний розгляд справи.
Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 18.11.2019 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.
Ухвалою суду від 17.12.2019 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши обставини, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив
в АДРЕСА_1 , позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають у власності жилу квартиру під номером 2. Кожен співвласник має у власності ј частину квартири. У 2016 році позивачка ОСОБА_2 уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_5 . За згодою всіх співвласників відповідач ОСОБА_5 зареєструвався у вказаній квартирі, а у травні 2018 року виселився з квартири. Про своє місце перебування не повідомляє, повертатись проживати наміру не виказує, свого майна в квартирі не тримає, таким чином відповідач у зазначеній квартирі не проживає без поважної причини більше року. В квітні 2019 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. Наявність зазначеної реєстрації ОСОБА_5 в квартирі створює позивачам перешкоди у вільному користуванні та розпоряджанні своїм житлом на власний розсуд, а також додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, оскільки враховуються доходи всіх зареєстрованих членів сім'ї.
Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.
Доводи позивачів, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання особи такою, що втратили право користування жилим приміщенням випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ст.ст. 386, ст. 391 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом припинення дії, яка порушує право. У зв'язку з чим позивачі, які мають намір визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням вважають, що у них є всі законні на це підстави, мають право звернутись до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 30, ст. 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 319, ст. 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 383 ЦК України власник має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усік суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вилогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які не проживають разом з ним в будинку (квартири), що йому належить, користується жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до вимог ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування житловим приміщенням, відповідно до закону житлове приміщення, яке вони мають право займати визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475\97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстраційного обліку міста проживання здійснюється протягом семи діб на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 20.08.1993 року. Відповідно до довідки виконавчого комітету Кам'яної селищної ради Вільнянського району Запорізької області № 402 від 16.07.2019 року в даній квартирі зареєстровані пять осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та відповідач по справі ОСОБА_5 . Згідно акту обстеження житлових умов № 403 від 16.07.2019 року, відповідач ОСОБА_5 за вищевказаною адресою зареєстрований, але не проживає в квартирі більше року. Наявність зазначеної реєстрації ОСОБА_5 в квартирі створює позивачам перешкоди у вільному користуванні та розпоряджанні своїм житлом на власний розсуд, а також додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, оскільки враховуються доходи всіх зареєстрованих членів сім'ї.
Станом на 09.01.2020 року відзив на позов від відповідача ОСОБА_5 до Вільнянського районного суду Запорізької області не надійшов.
Враховуючи, що відповідач понад рік у зазначеній квартирі не проживає без поважних причин, суд приходить до висновку, що він втратив право на користування житловим приміщенням.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що розглядаючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме житловим приміщенням, слід звертати увагу, що реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника будинку залежить від вирішення питання про їх право проживання в цьому будинку (відсутність такого права, втрата права користування), яке регулюється нормамиЖК УРСР та ЦК (статтями71,72,156 ЖК УРСР та статтею 405 ЦК).
Як зазначено у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.12. 2014 року у справі № 6-35436 св14 за наявності рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням окремого рішення суду щодо зняття особи з реєстрації місця проживання не потребується.
Враховуючи викладене вище, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивачів, визнавши відповідача ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд не вбачає.
Судові витрати.
Судові витрати у справі складаються із судового збору в сумі 768,40 грн., вони понесені та сплачені позивачем і в силуст. 141 ЦПК України підлягають зарахуванню на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 30, ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16, ст. 319, ст. 321, ст. 383, ст. 386, ст. 391, ст. 405 ЦК України, ст.ст.141, 258,259,263-265,268,273,280-289, 354 ЦПК України, ст. 156 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
вирішив:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 20.01.2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко
20.01.2020