Справа № 308/11331/19
21 лютого 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Лемак О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 15 вересня 2012 року між нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ») та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстрований Пацканівською сільською радою Ужгородського району Закарпатській області, актовий запис за № 04, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 15.09.2012 року.
Вказує, що від шлюбу вони мають двох дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.04.2013 р. та доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29.07.2014 року.
Зазначає, що починаючи з 2018 року вони з відповідачем почали жити окремо. Шлюбні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведеться. Під час спільного проживання виявилося, що у них різні погляди на життя. Це відображалося зокрема у відсутності порозуміння між ними, недбайливим ставленням з боку відповідача до нею та неповагою, через що часто виникали конфліктні ситуації та сварки, що може негативно вплинути на майбутній світогляд їхніх дітей.
Також вказує, що на даний час вона проживає з ОСОБА_6 . Від спільного проживання у них народилася дитина - син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 20.09.2019 року. Свідоцтво про народження сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було видано у відповідності до частини 3 ст. 122 СК України.
Стверджує, що за таких обставин їхній шлюб із відповідачем носить лише формальний характер.
Також пояснює, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають з нею, що підтверджується довідкою про місце проживання від 01.10.2019 р. № 5920/18-21 та знаходяться на повному її утриманні. На даний час вона не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 - х років.
Стверджує, що відповідачу відомо скільки необхідно грошей на утримання дітей, проте він не бажає надавати кошти на та їхнє утримання. Адже кошти необхідні для навчання, продуктів харчування, одягу та інше, що потрібно дітям для її повноцінного розвитку.
Наскільки їй відомо, відповідач офіційно не працює, проте має не погані доходи від різних неофіційних робіт.
Також стверджує, що відповідач інших утриманців немає, він працездатний, отримує дохід, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вважає, що він може сплачувати такий розмір аліментів.
У зв'язку з наведеним просить суд:
1. Розірвати шлюб між нею та відповідачем.
2. Після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_10 ».
3. Стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі - 2500,00 гривень щомісячно, по 1250,00 грн. на кожну дитину з урахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до повноліття кожної з дітей.
4. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.11.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У підготовче засідання позивач - ОСОБА_1 не з'явилася, однак, 21.02.2020 року подала через канцелярію суду заяву від 21.02.2020 року про розгляд справи без її участі.
У підготовче засідання відповідач - ОСОБА_2 не з'явився, однак, 21.02.2020 року подав через канцелярію суду заяву від 21.02.2020 року про розгляд справи без його участі, в заяві зазначив, що не заперечує проти винесення рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2012 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_10 ) було укладено шлюб, який зареєстровано у Пацканівській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області, за актовим записом № 04, що стверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 15.09.2012 року виконавчим комітетом Пацканівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
Судом встановлено, що від даного шлюбу у сторін народилися діти: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 23.04.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 29.07.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, батьками яких записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалось, шлюбних стосунків вони не підтримують, даний шлюб існує тільки формально.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, а також те, що відповідач не заперечує проти позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб підлягає розірванню.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Стаття 182 СК України передбачає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, вік та стан здоров'я дитини, майновий стан відповідача, який є особою молодого та працездатного віку, а також вимоги щодо мінімального гарантованого розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України.
Як встановлено судом, спільні діти сторін проживають з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки № 5920/18-21 від 01.10.2019 року, виданою відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Судом також встановлено, що на даний час позивач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, яка народилася від спільного проживання з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_4 від 20.09.2019 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач офіційно не працює, проте має не погані доходи від різних неофіційних робіт. Від утримання сина ухиляється, інших утриманців немає.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, а також визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі - 2500,00 гривень, по 1250,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до повноліття кожної з дітей.
Беручи до уваги, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.01.2019 року установлено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 1626 грн., з 01.07.2019 року - 1699 грн., з 01.12.2019 року - 1779 грн., згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня, то така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дітей хоча б найнеобхіднішим.
Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.
При цьому, оскільки позивач пред'явила позов 02.10.2019 року, то в силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Що стосується вимоги позивача про залишення за нею прізвища отриманого в шлюбі « ОСОБА_10 », то така підлягає задоволенню, так як, відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету позивачу необхідно повернути 384,20 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 105, 110, 112, 113, 115, 180-182, 184 СК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 15.09.2012 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (до реєстрації шлюбу прізвище - ОСОБА_3 ) у Пацканівській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області, за актовим записом № 04, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.09.2012 року - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище « ОСОБА_10 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 2500,00 гривень, а саме по 1250,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_6 і до досягнення ними повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 4 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Дата складення повного тексту рішення - 21 лютого 2020 року.
Головуюча О.В. Лемак