Справа № 545/727/20
Провадження № 3/545/228/20
"25" березня 2020 р. суддя Полтавського районного суду Полтавської області Стрюк Л.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Грузії, громадянина Російської Федерації, проживаючого в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , інші відомості суду не відомі,
за ст. 44-3, ч.1 ст.160 КУпАП, -
Згідно з протоколами про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 22.03.2020 року близько 09:30 год. у с.Терешки Полтавського району по вулиці Шевченка,5, здійснював реалізацію картоплі та цибулі з автомобіля у невстановленому місці та без дозволу, чим порушив режим карантину, встановлений Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року, та вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст. 44-3 та ч.1 ст.160 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчинених правопорушеннях не визнав та пояснив, що 22.03.2020 року о 09:30 год. він дійсно перебував у АДРЕСА_2 вулиці АДРЕСА_3 , однак він не здійснював продажу товарів, а чекав на свого знайомого ОСОБА_3 , якому на його прохання привіз картоплю та цибулю, а також здійснював дезінфекцію автомобіля.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.44-3 та ч.1 ст.160 КУпАП, з таких підстав.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ст.44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до п.п. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, (зі змінами від 16 березня 2020 року) забороняється з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Частиною 1 ст.160 КпАП України передбачено відповідальність за торгівлю в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях , що тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази(відеозаписи, пояснення свідків, тощо) які б могли підтвердити чи спростувати факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.44-3 та ч.1 ст. 160 КУпАП.
Допитаний у судовому засіданні за клопотанням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідок ОСОБА_3 пояснив, що домовився із ОСОБА_4 про те, що останній привезе йому картоплю та цибулю в обмін на його допомогу на будівництві; будь-яких коштів за продукти він ОСОБА_1 не передавав .
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Михайлова проти України (ст. 6 Конвенції, заява № 10644/08, від 06 березня 2018 року ЄСПЛ нагадав власну практику, де визнав порушення принципу безсторонності, коли прокурор був відсутній упродовж усього кримінального процесу над заявниками, але суди продовжували розглядати докази, допитували відповідачів і свідків і засудили заявників, а також вказав, що за таких обставин суди сплутали ролі обвинувача і судді, а отже, надали підстави для законних сумнівів у їх безсторонності (рішення у справах «Озеров проти Росії» (заява № 64962/01, від 18 травня 2010 року) та «Крівошапкін проти Росії» (заява № 42224/02, 27 січня 2011 року). У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, від 20 вересня 2016 р.) Суд визнав порушення принципу безсторонності під час провадження, пов'язаного з адміністративним правопорушенням, проти заявника, на якому була відсутня сторона обвинувачення.коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Підсумовуючи викладене, вважаю, що обставини, які викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 44-3 та ч.1 ст.160 КУпАП, тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у з'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44-3, ч.1 ст.160, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 та ч.1 ст.160 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.І.Стрюк