Справа № 320/1544/19
25 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року вперше подану Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку із ненаданням документу про сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області, визначаючи себе правонаступником Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, апелянтом подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано неможливістю своєчасної сплати судового збору.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України тридцятиденний строк оскарження рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції контролюючого органу на супровідному листі від 24 лютого 2020 року, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 27 лютого 2020 року.
На виконання вимог даної ухвали відповідачем до суду подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що причиною пропуску процесуального строку була неможливість забезпечити сплату судового збору вчасно у зв'язку із тривалістю процедури його сплати.
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було отримано відповідачем не пізніше 08 липня 2019 року, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому до суду надійшла вперше подана клопотання (т. 2, а.с.5). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних та святкових днів було 09 серпня 2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 05 лютого 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вперше подану Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у зв'язку з несплатою судового збору. Вказаним судовим рішенням було надано контролюючому органу десятиденний строк для усунення недоліків.
У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 03 вересня 2019 року повернув Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС вперше подану останньою апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
Відтак, на переконання суду, контролюючий орган мав більше місяця для забезпечення сплати судового збору.
При цьому, суд наголошує, що вдруге звернення до суду апеляційної інстанції відбулося більше ніж через 4 місяці з моменту постановлення ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги. Тобто, протягом значного часу відповідачем повторно не ставилося питання про оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року.
У контексті наведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 820/4420/18.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 травня 2018 року у справі № 820/4558/16, від 22 травня 2018 року у справі № 826/26113/15.
Посилання ГУ ДПС у Київській області на гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов