Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 березня 2020 р. № 520/1831/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лук'яненко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Бондара О.В.,
сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Гончаренко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002) про скасування постанови, -
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.01.2020 №ХК 7915/297/НП/АВ/П/ТД-ФС.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки інспектора, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування №ХК7915/297/НП/АВ від 27.12.2019 та на підставі якого винесена оскаржувана постанова від 31.01.2020 №ХК 7915/297/НП/АВ/П/ТД-ФС про накладення на фізичну особу - підприємцю ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250380 грн., не відповідають фактичним обставинам справи, а інспекційне відвідування проведено з грубим порушенням норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не забезпечено повноти та об'єктивності з'ясування фактичних обставин справи .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач, Головне Управління Держпраці у Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту інспекційного відвідування з огляду на встановлений факт допуску позивачем двох працівників до виконання роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, без належного оформлення.
Протокольною ухвалою від 17.03.2020 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем складено наказ від 19.12.2019 №2347 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .
На підставі вищевказаного наказу відповідачем оформлено направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування об'єкту відвідування №02.03-03/3769 від 19.12.2019.
20 грудня 2020 року інспекторами праці здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 20.12.2019 №ХК7915/297/НП.
Головним управлінням Держпраці в Харківській області 20 грудня 2019 року складено вимогу про надання документів №ХК7915/297/НД, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 10 год. 00 хв. 27 грудня 2019 року надати до управління документи для проведення інспекційного відвідування.
За результатами проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідачем складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХК7915/297/НП/АВ від 27 грудня 2019 року.
В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: до роботи допущено 2-х працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 .
Позивач не погодившись з висновками акту інспекційного відвідування подав до Головного управління Держпраці в Харківській області свої зауваження.
Листом від 13.01.2020 №18869/27/364/02.03/02-10/426 Головне управління Держпраці в Харківській області повідомило позивача, що наведені у зауваженнях доводи не спростовують встановлених порушень, виявлених під час проведення заходу інспекційного відвідування.
На підставі зазначеного акту інспекційного відвідування відповідачем винесено припис №ХК/7915/297/НП/АВ/П від 27.12.2019, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 27.01.2020 року усунути порушення, зазначені в акті інспекційного відвідування №ХК7915/297/НП/АВ від 27.12.2019.
Позивач не погодившись із винесеним приписом подав на нього скаргу до відповідача.
Листом від 13.01.2020 №27/361/02.03/02-10/428 Головне управління Держпраці в Харківській області повідомило позивача, що наведені у скарзі доводи не спростовують встановлених порушень, виявлених під час проведення заходу інспекційного відвідування, а тому припис про усунення виявлених порушень №ХК/7915/297/НП/АВ/П від 27.12.2019 до акту інспекційного відвідування №ХК7915/297/НП/АВ від 27.12.2019 залишено без змін.
На підставі акту інспекційного відвідування №ХК7915/297/НП/АВ від 27.12.2019 Головним управлінням Держпраці в Харківській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7915/297/НП/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020 у розмірі 250380,00 грн. на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК7915/297/НП/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1 п. 4 затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №386/2011 Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.
У відповідності до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 року (далі Закон №877-V), заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Статтею 265 КЗпП передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, повинен бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМУ № 509 від 17.07.2013 р. (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 КЗпПУ та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті інспекційного відвідування.
Як зазначалося судом раніше та підтверджено матеріалами справи, підставою прийняття оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК7915/297/НП/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020 слугував акт інспекційного відвідування в якому зазначено, що позивачем при здійсненні своєї підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 (виробництво паперової продукції), ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи двох працівників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладання з ними трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено приписи ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України.
У позовній заяві та у судовому засіданні позивач зазначив, що особи, які зазначені в акті інспекційного відвідування, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є працівниками позивача та вони не допускались фізичною особою - підприємцем до виконання трудових обов'язків, оскільки перебували в приміщенні позивача на підставі договорів підряду.
Поряд із цим, позивачем (замовник) надано до суду договір підряду від 18.12.2019 укладений з гр. ОСОБА_3 (підрядник), відповідно до п. 2 підрядник виконує сортування, перевірку та оформлення засобами та із матеріалів, які надає замовник. Згідно п.п.5.1 п. 5 даного договору виконання робіт підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт.
Крім того, між позивачем (замовник) та гр. ОСОБА_2 (підрядник) укладено договір підряду від 19.12.2019, за умовами якого підрядник виконує прибирання (миття) власними засобами. Матеріали для виконання робіт (вода, миючі засоби та ін.) надає Замовник. На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано акти приймання - передачі виконаної роботи, видаткові касові ордери та платіжні доручення щодо сплати позивачем єдиного внеску, військового збору та податку на доходи фізичних осіб (а.с. 31-53).
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.
За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою спірного договору є отримання певних послуг.
Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, отримання певних послуг. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.
Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
Таким чином, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату.
Системно аналізуючи зазначені вище норми права, суд зазначає, що позивачем при здійсненні своєї господарської діяльності не допускались порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 03.12.2018 по справі №200/9385/16.
Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 КАС України).
Отже, наданий відповідачем електронний відеозапис не містить інформацію щодо предмета доказування, оскільки не підтверджує обставин викладених в акті інспекційного відвідування.
Таким чином, суд не вбачає наявності у позивача порушень ч.3 ст. 24 КЗпП України, викладені в оскаржуваній постанові факти не відповідають дійсності, оскільки відповідачем належними доказами не доведено, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності, використовував найману працю без офіційного оформлення трудових відносин.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7915/297/НП/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020, складеної Головним управлінням Держпраці в Харківській області, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування такої постанови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 246, 250,255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.01.2020 №ХК 7915/297/НП/АВ/П/ТД-ФС.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2503.81 (дві тисячі п'ятсот три гривні 81 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 25 березня 2020 року.
Суддя М.О. Лук'яненко