П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/3068/19
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 19 грудня 2019 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи - Міністерства оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_1 , а саме: визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік? зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як у спірному періоді військовослужбовцям не надавались додаткові відпустки у зв'язку з особливим періодом, а як наслідок позивач не отримав права на відповідну грошову компенсацію.
Крім того, апелянт зазначає, що позивач не мав жодних зауважень щодо виплати йому спірної компенсації станом на день його виключення зі списків особового складу військової частини.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , в період з 2003 року по 29 квітня 2017 року, проходив військову службу за контактом у ВЧ НОМЕР_2 .
При цьому, ВЧ НОМЕР_2 безпосередньо підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 та знаходиться на повному фінансовому забезпеченні вказаної військової частини.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) № 14-РС від 31 березня 2017 року звільнено позивача з військової служби у запас за п. 8 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 84 від 29 квітня 2017 року позивача виключено зі списків частини та остаточно звільнено з військової служби в запас.
Між тим, в період з 23 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року, позивач приймав участь в проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою від 10 березня 2016 року № 282.
Крім того, позивач має статус «учасника бойових дій» та відповідне посвідчення серії НОМЕР_3 .
В свою чергу, вважаючи, що ВЧ НОМЕР_1 протиправно не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, за період з 2015 по 2017 рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивач мав право на отримання спірної компенсації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно з п. 12 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
В свою чергу, Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Між тим, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно абз. 3 п. 14 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивачем оскаржено бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати його грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, за період з 2015 по 2017 рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік.
В свою чергу, аналіз зазначених норм свідчить про те, що у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію.
При цьому, право на отримання додаткової відпустки може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Між тим, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм має виплачуватись компенсація за всі невикористані ними дні щорічної та додаткової відпустки.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при звільненні з військової служби позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2017 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дана справа є типовою, а тому при її розгляді потрібно керуватись висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 21 серпня 2019 року, ухваленій у зразковій справі № 620/4218/18.
Між тим, щодо посилань апелянта на те, що позивачем пропущено передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне..
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В даному випадку, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).
В свою чергу, колегія суддів вважає, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю, так як на час надання відповідної відпустки за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), а тому такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову НОМЕР_4 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.