13 березня 2020 року Справа № 160/11187/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.,
при секретарі Андріяші А.М.,
за участю:
представника позивача Середи Н.О.,
представника відповідача Бузунової К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альбатрос» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
08.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альбатрос» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В»4 від 12.07.2019 року №0020741405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 281351 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, зазнаючи, що:
- господарські операції між позивачем та ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН» підтверджені видатковими накладними та актами виконаних робіт, оформленими у повній відповідності до вимог законодавства, контролюючий орган не зазначив про наявність будь-яких недоліків у наданих до перевірки первинних документах;
- єдиним недоліком всіх господарських операцій, описаних в акті, відповідач визначає лише факт наявності кримінальних проваджень, в яких згадуються контрагенти позивача. Однак при цьому контролюючим органом не зазначається навіть, яку роль грають ці контрагенти у кримінальному провадженні, а також немає інформації про те, чи закінчене досудове розслідування, чи повідомлено будь-кого із посадових осіб контрагентів про підозру, чи винесене судом рішення про притягнення конкретних осіб до кримінальної відповідальності.
На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альбатрос» було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.
13.12.2019 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду, зокрема, уточнений адміністративний позов з наступними уточненими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.07.2019 № 0020751405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 991 042 грн. 50 коп. (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сорок дві гривні 50 копійок), з яких: за податковими зобов'язаннями 792 834,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 198 208,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 12.07.2019 № 0020741405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 281 351,00 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча триста п'ятдесят одна гривня 00 копійок);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.07.2019 № 0020761405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 338 127,50 коп. (триста тридцять вісім тисяч сто двадцять сім гривень 50 копійок), з яких: за податковим зобов'язанням + 270 502,00 грн. (двісті сімдесят тисяч п'ятсот дві гривні 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67 625,50 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 50 копійок).
В обгрунтування уточненої позовної заяви, позивачем додатково до вказаного в позовній заяві, зазначено, що позивачем від ТОВ «УВТ» отримані грошові кошти, які є оплатою за поставлений товар, та жодним чином не є безповоротно наданими коштами, а таким чином, висновки відповідача не відповідають дійсності та спотворюють реальні обставини справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 15.01.2020 року.
02.01.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:
- в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з контрагентами-постачальниками послуг перевезення, по яким внесено інформацію до бази даних СФП та отримано пояснення та протоколи допиту директорів щодо причетності до ведення фінансово-господарської діяльності, в ЄДРСР наявна інформація по ст. 205, ст. 212 КК України та встановлено відсутність походження товарно-матеріальних цінностей та послуг по ланцюгу постачання, а саме: ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН»;
- в наданих позивачем первинних документах по всім складеним суб'єктам господарювання зазначено однакові транспортні засоби та водії, які фактично не обліковувались у жодного з них;
- до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості;
- на протязі всієї діяльності з моменту реєстрації зазначені суб'єкти господарювання здійснювали придбання тільки сигарет, м'яса, курки та риби;
- зазначене дає підстави вважати, що вказані суб'єкти господарювання створені без мети здійснення реальної господарської діяльності, а лише для надання вигоди третім особам в частині безпідставного формування податкового кредиту та витрат реального сектору економіки.
Підготовче судове засідання, призначене на 15.01.2020 року перенесено на 29.01.2020 року, у зв'язку з перебуванням судді Юхно І.В. у відпустці.
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 29.01.2020 року, оголошено перерву до 13.02.2020 року.
11.02.2020 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в обгрунтування якої зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві, та вказує, що такі доводи не підтверджують правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 13.02.2020 року, продовжено підготовче судове засідання на 30 днів та оголошено перерву до 25.02.2020 року.
25.02.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року допущено заміну відповідача у справі №160/11187/19 - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А; код ЄДРПОУ 43145015).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі №160/11187/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альбатрос» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 03.03.2020 року.
В судовому засіданні 03.03.2020 року оголошено перерву перед судовими дебатами до 13.03.2020 року.
В судовому засіданні 13.03.2020 року представники сторін підтримали обрані правові позиції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ТОВ ВГ «Альбатрос» (код ЄДРПОУ 40054622) є юридичною особою приватного права, зареєстровано 07.10.2015 року, перебуває на податковому обліку в органах ДПС. Основний вид діяльності - Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (код КВЕД 17.22).
ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі направлень від 12.04.2019 року №№2636, 2637, 2638, 2639, 2640, 2641 та від 10.05.2019 року № 3203, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в період з 25.04.2019 року по 27.05.2019 року (з продовженням терміну перевірки на 10 робочих днів) проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альбатрос» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2018, на підставі чого відповідачем складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВГ «Альбатрос» (код за ЄДРПОУ 40054622), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року.
За результатами перевірки складено акт від 18.06.2019 № 33883/04-36-14-05/40054622, яким встановлені порушення:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 270 502 грн., в т.ч.: 2 квартал 2017 на суму 62 601 грн.; 3 квартал 2017 на суму 75 736 грн.; 4 квартал 2017 на суму 38 820 грн.; 1 квартал 2018 на суму 21 120 грн.; 2 квартал 2018 на суму 19 125 грн.; 3 квартал 2018 на суму 19 515 грн.; 4 квартал 2018 на суму 33 585 грн.;
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість на суму 792 834 грн., в т. ч.: за квітень 2018 у сумі 164 435 грн.; за листопад 2018 у сумі 52 419 грн.; за грудень 2018 у сумі 575 980 грн.;
- встановлено завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2018 року у сумі 281 351 грн.
На підставі акту перевірки від 18.06.2019 № 33883/04-36-14-05/40054622 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 12.07.2019 року:
- форми «Р» № 0020751405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 991 042 грн. 50 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями 792 834,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 198 208,50 грн.;
- форми «В4» № 0020741405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 281 351,00 грн.;
- форми «Р» № 0020761405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 338 127,50 коп., з яких: за податковим зобов'язанням 270 502,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67 625,50 грн.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН», суд виходить з наступного.
ТОВ «ВГ «Альбатрос» у перевіряємому періоді з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року здійснювалась діяльність з придбання плівки ПВХ та інших промислових товарів зі сталі від підприємств-постачальників: ТОВ «Рінгстар-Лімітед», ТОВ «Рінго абсолют», ТОВ «Револт», ТОВ «Проул Юнайтед», ТОВ «Раншорт», ТОВ «Растек Груп», ТОВ «Пебл компані», ТОВ «Пінар Груп», ТОВ «Промінтент Трейд», ТОВ «Патріс-Індастриз», ТОВ «Оушен Біз», ТОВ «Мілагро Люкс», ТОВ «Мірендіум», ТОВ «Ньюлайн Корп», ТОВ «Мембран», ТОВ «Мелагрос», ТОВ «Лінде Старт», ТОВ «Констракторс», ТОВ «Контіназ Плюс», ТОВ «Крайвест», ТОВ «Крісталз Індастріз», ТОВ «Кежл Март», ТОВ «Карнісер», ТОВ «Інтекспрострах», ТОВ «Зум Бізнес Солюшинс», ТОВ «Зоргіоно», ТОВ «Зонелі Трейдінг», ТОВ «Зонелі Дистрибьюшн», ТОВ «Зардона», ТОВ «Етмалао», ТОВ «Ермандіно», ТОВ «Ердондо», ТОВ «Єкса Трейд», ТОВ «Єва Стайл», ТОВ «Дуал павер солюшенс», ТОВ «Доніш Трейд», ТОВ «Доміант Солюшенс», ТОВ «Доміоро», ТОВ «Домейн компані», ТОВ «Домантано», ТОВ «Док супор», ТОВ «Діпвеб», ТОВ «Дамі Трейд груп», ТОВ «Далсит», ТОВ «Дакт Ділінг», ТОВ «Дайн-Джин», ТОВ «Гуд-Маркетс», ТОВ «Голден трейд груп», ТОВ «Глоріа-Груп», ТОВ «Гет-Маркетс», ТОВ «Греус-компані», ТОВ «Гегунко», ТОВ «Гартано», ТОВ «Ганторе», ТОВ «Вінтогон», ТОВ «Вердемон», ТОВ «Велтхауз», ТОВ «Вальто Лім», ТОВ «Бьюті плюс», ТОВ «Брейндейн», ТОВ «Брайтон-Фрі», ТОВ «Бланко Олівер», ТОВ «Бірвер-Хаус», ТОВ «Бізнес-Аріал», ТОВ «Белмаркгруп», ТОВ «Баско-Груп», ТОВ «Барсідан-Лімітед», ТОВ «Бардісан-Плюс», ТОВ «База корп центр», ТОВ «Антін ЛТД», ТОВ «Анте чіз», ТОВ «Анконіян», ТОВ «Анга Компані», ТОВ «Адісем центр», ТОВ «Бені раш», ТОВ «Агатіс компані», ТОВ «Багон трейд», що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних про поставку товару, відвантаженого вказаними підприємствами на адресу позивача, договорами поставки та видатковими накладними (а.с.123 т.1- а.с.124 т.2).
З метою здійснення транспортування товару, придбаного у вказаних підприємств-постачальників, ТОВ «ВГ «Альбатрос» (замовник) було укладено договори про надання послуг при перевезення вантажу автомобільним транспортом:
- з ТОВ «Алькор Некст» (виконавець) №230816/1 від 23.08.2016 року, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги (а.с.125-130 т.2).
Згідно з пунктом 2.3 договору виконавець оформлює товарно-транспортні документи у вантажовідправника та повертає їх замовнику.
На підставі пункту 5.2 договору виконавець надає замовнику для оплати рахунок з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу, товарно-транспортні документи, податкову накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт, який є одночасно і протоколом погодження договірної ціни.
Згідно з пунктом 10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання.
На виконання умов договору виписано наступні акти здачі-прийняття робіт з надання транспортно-експедиційних послуг на території України з визначенням маршруту та автомобіля із зазначенням державного номеру на загальну суму 644400 грн., в тому числі ПДВ 107400 грн.: №АН-445 від 01.04.2017 року, №АН-510 від 04.04.2017 року, №АН-512 від 05.04.2017 року, №АН-513 від 06.04.2017 року, №АН-542 від 12.04.2017 року, №АН-543 від 13.04.2017 року, №АН-554 від 21.04.2017 року, №АН-638 від 27.04.2017 року, №АН-685 від 12.05.2017 року, №АН-687 від 13.05.2017 року, №АН-719 від 16.05.2017 року, №АН-720 від 16.05.2017 року, №АН-731 від 18.05.2017 року, №АН-776 від 24.05.2017 року, №АН-894 від 13.06.2017 року, №АН-985 від 22.06.2017 року, №АН-1276 від 26.06.2017 року, №АН-1038 від 30.06.2017 року, №АН-1549 від 15.07.2017 року, №АН-1552 від 16.07.2017 року, №АН-1804 від 27.07.2017 року, №АН-1806 від 27.07.2017 року, №АН-1764 від 01.08.2017 року, №АН-1818 від 02.08.2017 року, №АН-1814 від 02.08.2017 року, №АН-1813 від 02.08.2017 року, №АН-1820 від 03.08.2017 року, №АН-1825 від 05.08.2017 року, №АН-1918 від 19.08.2017 року, №АН-1923 від 22.08.2017 року, №АН-1950 від 29.08.2017 року, №АН-2068 від 30.08.2017 року, №АН-2173 від 02.09.2017 року, №АН-2298 від 15.09.2017 року, №АН-2383 від 19.09.2017 року, №АН-2630 від 06.10.2017 року, №АН-2674 від 12.10.2017 року, №АН-2676 від 14.10.2017 року, №АН-2818 від 19.10.2017 року, №АН-2911 від 26.10.2017 року, №АН-2914 від 27.10.2017 року, №АН-2919 від 31.10.2017 року, №АН-3327 від 27.11.2017 року, №АН-3527 від 05.12.2017 року, №АН-3530 від 07.12.2017 року, №АН-3615 від 14.12.2017 року, №АН-3754 від 20.12.2017 року, №АН-3833 від 28.12.2017 року, №АН-3832 від 28.12.2017 року, №АН-3 від 04.01.2018 року, №АН-7 від 06.01.2018 року, №АН-14 від 10.01.2018 року, №АН-86 від 19.01.2018 року, №АН-222 від 01.02.2018 року, №АН-366 від 22.02.2018 року, №АН-394 від 22.03.2018 року, №АН-398 від 23.03.2018 року, №АН-411 від 30.03.2018 року, №АН-566 від 03.04.2018 року, №АН-570 від 05.04.2018 року, №АН-1065 від 31.05.2018 року, №АН-1078 від 01.06.2018 року, №АН-1088 від 07.06.2018 року, №АН-1112 від 25.06.2018 року, №АН-1436 від 19.07.2018 року, №АН-1525 від 03.08.2018 року, №АН-1572 від 13.09.2018 року (а.с.131-197 т.2).
Зазначені суми віднесені до складу витрат підприємства у повному обсязі.
Позивачем виписані наступні податкові накладні на адресу ТОВ «Алькор Некст» на загальну суму 657900 грн., в тому числі ПДВ 109650,01 грн.: №17 від 13.09.2018 року, №4 від 03.08.2018 року, №204 від 24.07.2018 року, №161 від 19.07.2018 року, №37 від 25.06.2018 року, №12 від 07.06.2018 року, №2 від 01.06.2018 року, №241 від 31.05.2018 року, №8 від 05.04.2018 року, №4 від 03.04.2018 року, №141 від 30.03.2018 року, №49 від 23.03.2018 року, №25 від 22.03.2018 року, №77 від 22.02.2018 року, №4 від 01.02.2018 року, №86 від 19.01.2018 року, №14 від 10.01.2018 року, №7 від 06.01.2018 року, №3 від 04.01.2018 року, №328 від 28.12.2017 року, №329 від 28.12.2017 року, №241 від 20.12.2017 року, №99 від 14.12.2017 року, №13 від 07.12.2017 року, №10 від 05.12.2017 року, №508 від 27.11.2017 року, №485 від 09.11.2017 року, №292 від 31.10.2017 року, №287 від 27.10.2017 року, №284 від 26.10.2017 року, №190 від 19.10.2017 року, №47 від 14.10.2017 року, №45 від 12.10.2017 року, №32 від 06.10.2017 року, №285 від 19.09.2017 року, №200 від 15.09.2017 року, №74 від 02.09.2017 року, №305 від 30.08.2017 року, №186 від 29.08.2017 року, №159 від 22.08.2017 року, №154 від 19.08.2017 року, №61 від 05.08.2017 року, №56 від 03.08.2017 року, №49 від 02.08.2017 року, №54 від 02.08.2017 року, №50 від 02.08.2017 року, №24 від 01.08.2017 року, №270 від 27.07.2017 року, №268 від 25.07.2017 року, №87 від 19.07.2017 року, №84 від 15.07.2017 року, №208 від 30.06.2017 року, №254 від 26.06.2017 року, №155 від 22.06.2017 року, №87 від 13.06.2017 року, №127 від 24.05.2017 року, №91 від 18.05.2017 року, №79 від 16.05.2017 року, №80 від 16.05.2017 року, №46 від 13.05.2017 року, №44 від 12.05.2017 року, №170 від 27.04.2017 року, №86 від 21.04.2017 року, №75 від 13.04.2017 року, №74 від 12.04.2017 року, №45 від 06.04.2017 року, №44 від 05.04.2017 року, №42 від 04.04.2017 року, №1 від 01.04.2017 року (згідно інформації з акту перевірки а.с.27-31 т.1);
- з ТОВ «Домінанта КМ» (виконавець) №010816/1 від 01.08.2016 року, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги (а.с.198-203 т.2).
Згідно з пунктом 2.3 договору виконавець оформлює товарно-транспортні документи у вантажовідправника та повертає їх замовнику.
На підставі пункту 5.2 договору виконавець надає замовнику для оплати рахунок з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу, товарно-транспортні документи, податкову накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт, який є одночасно і протоколом погодження договірної ціни.
Згідно з пунктом 10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання.
На виконання умов договору виписано наступні акти здачі-прийняття робіт з надання транспортно-експедиційних послуг на території України з визначенням маршруту та автомобіля із зазначенням державного номеру на загальну суму 488750 грн., в тому числі ПДВ 97750 грн.: №05041 від 05.04.2017 року, №06041 від 06.04.2017 року, №13043 від 13.04.2017 року, №22041 від 22.04.2017 року, №01062 від 01.06.2017 року, №30067 від 30.06.2017 року, №01073 від 01.07.2017 року, №11081 від 11.08.2017 року, №16083 від 16.08.2017 року, №23082 від 23.08.2017 року, №24083 від 24.08.2017 року, №07092 від 07.09.2017 року, №09091 від 09.09.2017 року, №12091 від 12.09.2017 року, №28103 від 28.10.2017 року, №01111 від 01.11.2017 року, №34 від 28.12.2017 року, №21 від 12.12.2017 року, №20 від 12.12.2017 року, №2 від 04.01.2018 року, №14 від 18.01.2018 року, №89 від 10.05.2017 року, №75 від 26.04.2018 року, №90 від 12.05.2018 року, №109 від 31.05.2018 року, №122 від 28.06.2018 року, №127 від 05.07.2018 року, №128 від 05.07.2018 року, №143 від 01.08.2018 року, №184 від 05.09.2018 року, №144 від 01.08.2018 року, №151 від 02.08.2018 року, №157 від 09.08.2018 року, №209 від 19.09.2018 року, №235 від 17.10.2018 року, №236 від 17.10.2018 року, №326 від 31.10.2018 року, №324 від 31.10.2018 року, №325 від 31.10.2018 року, №338 від 06.11.2018 року, №343 від 10.11.2018 року, №346 від 13.11.2018 року, №347 від 13.11.2018 року, №348 від 13.11.2018 року, №223 від 03.10.2018 року, №108 від 31.05.2018 року, №455 від 03.11.2018 року, №456 від 03.11.2018 року, №457 від 03.11.2018 року, №458 від 05.11.2018 року, №459 від 05.11.2018 року, №460 від 05.11.2018 року, №470 від 16.11.2018 року, №471 від 20.11.2018 року, №472 від 20.11.2018 року, №608 від 23.11.2018 року, №632 від 11.12.2018 року, №654 від 18.12.2018 року, №655 від 19.12.2018 року (а.с.204 т.2- а.с.13 т.3).
Зазначені суми віднесені до складу витрат підприємства у повному обсязі.
Позивачем виписані наступні податкові накладні на адресу ТОВ «Домінанта КМ» на загальну суму 599700 грн., в тому числі ПДВ 99590,02 грн.: №192 від 19.12.2018 року, №183 від 18.12.2018 року, №181 від 18.12.2018 року, №112 від 11.12.2018 року, №232 від 23.11.2018 року, №202 від 20.11.2018 року, №201 від 20.11.2018 року, №162 від 16.11.2018 року, №135 від 13.11.2018 року, №133 від 13.11.2018 року, №134 від 13.11.2018 року, №101 від 10.11.2018 року, №61 від 06.11.2018 року, №54 від 05.11.2018 року, №52 від 05.11.2018 року, №53 від 05.11.2018 року, №33 від 03.11.2018 року, №31 від 03.11.2018 року, №32 від 03.11.2018 року, №315 від 31.10.2018 року, №313 від 31.10.2018 року, №314 від 31.10.2018 року, №172 від 17.10.2018 року, №171 від 17.10.2018 року, №32 від 03.10.2018 року, №197 від 19.09.2018 року, №51 від 05.09.2018 року, №93 від 09.08.2018 року, №24 від 02.08.2018 року, №1 від 01.08.2018 року, №2 від 01.08.2018 року, №52 від 05.07.2018 року, №53 від 05.07.2018 року, №284 від 28.06.2018 року, №312 від 31.05.2018 року, №311 від 31.05.2018 року, №121 від 12.05.2018 року, №104 від 10.05.2018 року, №264 від 26.04.2018 року, №182 від 18.01.2018 року, №41 від 04.01.2018 року, №281 від 28.12.2017 року, №122 від 12.12.2017 року, №121 від 12.12.2017 року, №1 від 01.11.2017 року, №65 від 28.10.2017 року, №21 від 12.09.2017 року, №15 від 09.09.2017 року, №9 від 07.09.2017 року, №44 від 24.08.2017 року, №40 від 23.08.2017 року, №24 від 16.08.2017 року, №17 від 11.08.2017 року, №3 від 01.07.2017 року, №69 від 30.06.2017 року, №72 від 30.06.2017 року, №2 від 01.06.2017 року, №29 від 22.04.2017 року, №15 від 13.04.2017 року, №7 від 06.04.2017 року, №5 від 05.04.2017 року (згідно інформації з акту перевірки а.с.35-39 т.1);
- з ТОВ «фірма «Арон» (виконавець) №011116/1 від 01.11.2016 року, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги (а.с.14-19 т.3).
Згідно з пунктом 2.3 договору виконавець оформлює товарно-транспортні документи у вантажовідправника та повертає їх замовнику.
На підставі пункту 5.2 договору виконавець надає замовнику для оплати рахунок з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу, товарно-транспортні документи, податкову накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт, який є одночасно і протоколом погодження договірної ціни.
Згідно з пунктом 10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання.
На виконання умов договору виписано наступні акти здачі-прийняття робіт з надання транспортно-експедиційних послуг на території України з визначенням маршруту та автомобіля із зазначенням державного номеру на загальну суму 232500 грн., в тому числі ПДВ 38750 грн.: №АР-267 від 29.03.2017 року, №АР-276 від 31.03.2017 року, №АР-299 від 01.04.2017 року, №АР-302 від 06.04.2017 року, №АР-329 від 13.04.2017 року, №АР-353 від 21.04.2017 року, №АР-346 від 21.04.2017 року, №АР-397 від 05.05.2017 року, №АР-453 від 27.05.2017 року, №АР-491 від 09.06.2017 року, №АР-499 від 13.06.2017 року, №АР-533 від 21.06.2017 року, №АР-765 від 12.07.2017 року, №АР-766 від 13.07.2017 року, №АР-770 від 14.07.2017 року, №АР-768 від 14.07.2017 року, №АР-808 від 15.08.2017 року, №АР-826 від 23.08.2017 року, №АР-853 від 08.09.2017 року, №АР-868 від 13.09.2017 року, №АР-876 від 18.09.2017 року, №АР-893 від 28.09.2017 року, №АР-907 від 10.10.2017 року, №АР-931 від 11.10.2017 року, №АР-967 від 20.10.2017 року, №АР-980 від 26.10.2017 року, №АР-981 від 28.10.2017 року, №АР-984 від 30.10.2017 року, №АР-989 від 03.11.2017 року(а.с.20-49 т.3).
Зазначені суми віднесені до складу витрат підприємства у повному обсязі.
Позивачем виписані наступні податкові накладні на адресу ТОВ «фірма «Арон» на загальну суму 209700 грн., в тому числі ПДВ 34950 грн.: від 03.11.2017 року, №81 від 30.10.2017 року, №78 від 28.10.2017 року, №77 від 26.10.2017 року, №64 від 20.10.2017 року, від 11.10.2017 року, №6 від 04.10.2017 року, №58 від 28.09.2017 року, №36 від 18.09.2017 року, №29 від 13.09.2017 року, №15 від 08.09.2017 року, №38 від 23.08.2017 року, №20 від 15.08.2017 року, №20 від 14.07.2017 року, №22 від 14.07.2017 року, №18 від 13.07.2017 року, №17 від 12.07.2017 року, №68 від 26.06.2017 року, №54 від 21.06.2017 року, №20 від 13.06.2017 року, №12 від 09.06.2017 року, №65 від 27.05.2017 року, №6 від 05.05.2017 року, №58 від 24.04.2017 року, №51 від 21.04.2017 року, №31 від 13.04.2017 року, №33 від 13.04.2017 року, №10 від 06.04.2017 року, №7 від 03.04.2017 року (згідно інформації з акту перевірки а.с.41-43 т.1).
В акті перевірки, також, встановлено, що у перевіряємому періоді, ТОВ «ВГ «Альбатрос» реалізовано на адресу ТОВ «Укрвтортрейдінг» прокат плоский з вуглецевої сталі, рулон х/к оцинк на загальну суму 283633,14 грн., в тому числі ПДВ 47272,19 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями:
- видаткової накладної №пр-00002394 від 05.09.2017 року та рахунку-фактури №пр-00002295 від 31.08.2017 року на суму 174932,86 грн., в тому числі ПДВ 29155,48 грн. (а.с.112,116 т.1);
- видаткової накладної №пр-00001482 від 07.06.2017 року та рахунку-фактури №пр-00001457 від 02.06.2017 року на суму 108700,34 грн., в тому числі ПДВ 18116,72 грн. (а.с.114,115 т.1);
- податкових накладних №18 від 04.09.2017 року та №19 від 05.09.2017 року (а.с.117,119т.1);
- довіреності №396 від 31.08.2017 року на отримання товару (а.с.113 т.1).
Перевіряючими зроблено висновок про нереальність господарських операцій з поставки товару від ТОВ «ВГ «Альбатрос» до ТОВ «Укрвтортрейдінг», у зв'язку з чим кошти, отримані від ТОВ «Укрвтортрейдінг» є для позивача отриманим активом у вигляді безповоротно наданих коштів, а отже, на думку відповідача, повинні відображатись у складі інших доходів підприємства та у складі доходів податкової декларації з податку на прибуток.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції на час здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:
ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;
для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;
для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку зі споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (тут і далі - в редакції на час здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення ТОВ «ВГ «Альбатрос» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на непідтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН» та ТОВ «Укрвтортрейдінг» і встановлення проведення фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, які не мають реального характеру.
Посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки зазначено, що згідно з аналізом баз даних ДФС та податкової звітності по контрагентам встановлено:
1) відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу товару;
2) недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності в частині здійснення автотранспортних перевезень;
3) згідно з аналізом баз даних ДФС встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вищезазначеними контрагентами-виконавцями послуг.
Суд вважає неправомірними доводи податкового органу в акті перевірки на відсутність у контрагентів позивача ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, трудових ресурсів, як на підставі непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
До того ж, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати ними податку до бюджету, а тому якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за наявності факту реального вчинення господарських операцій, як у даній ситуації, та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 року у справі №820/8206/15, у постанові від 20.03.2020 року у справі №520/399/19.
Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз інформації баз даних ДФС, яким встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вищезазначеними контрагентами-виконавцями послуг, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.
Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №2а/0470/4526/12.
Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно зазначених контрагентів позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом до суду не надано, а, отже, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Суд, також, звертає увагу, що акт перевірки не містить жодних посилань на конкретні кримінальні справи із зазначенням номерів кримінальних проваджень, номерів справ, які перебувають на розгляді у слідчого судді. Посилання на конкретні кримінальні провадження надано представником відповідача під час розгляду справи, однак, акт перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як база даних для доказування правомірності винесеного відповідачем рішення, не містить жодного посилання на номери кримінальних проваджень, відтак, на стадії проведення перевірки, перевіряючими не було встановлено фактичної наявності залучення позивача або його контрагентів до досліджуваного ланцюга досудового розслідування.
Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що сам факт того, що деякі контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу для підтвердження заперечень в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18), в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18).
Частиною четвертою статті 95 КПК України, передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18.
Судом не встановлено наявності жодного вироку суду стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів: ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН» та ТОВ «Укрвтортрейдінг».
Також, суд зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції за наявності інших належних доказів. З огляду на що певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17.
Відповідачем не спростовано факт наявності у ТОВ «ВГ «Альбатрос» податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальниками та виконавцями послуг у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані усі декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України то, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічна позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах по справах №822/1815/17 від 21.03.2018р., №804/939/16 від 20.03.2018р.
Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ Булвес АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об'єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об'єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).
Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.
В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ «ВГ «Альбатрос» у взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН» та ТОВ «Укрвтортрейдінг».
Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові по справі №К/9901/1349/17.
Контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів купівлі - продажу, укладених позивачем з контрагентом, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону
Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.07.2018 року у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).
Судом встановлено, що отримання послуг з перевезення вантажів від ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН» було обумовлено господарською діяльністю позивача з отриманням товарів від контрагентів-постачальників.
У товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи, на отримання плівки ПХЛ, міститься інформація щодо автотранспортного перевізника, яким визначено ТОВ «ВГ «Альбатрос».
Отже, саме на позивача покладався обов'язок доставки вантажу, придбаного у контрагентів-постачальників. Відтак, судом встановлено економічну мету та обґрунтованість залучення ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН» до здійснення перевезення вантажу позивача.
Суд зазначає, що до складених первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН», у перевіряючих не було жодних зауважень.
Стосовно ненадання сертифікатів якості на продукцію, суд зазначає, що предметом дослідження у цій справі були правовідносини позивача з підприємствами-надавачами послуг з перевезення вантажу, а не правовідносини позивача з контрагентами-постачальниками товару, який було перевезено автотранспортними підприємствами.
Стосовно твердження відповідача про безповоротно надані кошти ТОВ «Укрвтортрейдінг» на адресу ТОВ «ВГ «Альбатрос», то суд зазначає, що вказана позиція відповідача не підтверджена під час розгляду справи, оскільки наданими суду первинними документами підтверджено поставку товару на адресу ТОВ «Укрвтортрейдінг», за який позивач отримав грошові кошти.
Жодних підстав для невизнання вказаної господарської операції, крім наявності кримінальних проваджень без конкретизації номера, акт перевірки не містить, а тому суд вважає недоведеним відповідачем отримання безповоротно наданих коштів.
Натомість позивачем належно складеними первинними документами доведено правомірність оподаткування отриманих сум коштів від ТОВ «Укрвтортрейдінг».
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що зазначені господарські операції з контрагентами ТОВ «АЛЬКОР НЕКСТ», ТОВ «ДОМІНАНТА КМ», ТОВ «ФІРМА «АРОН» та ТОВ «Укрвтортрейдінг» здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вказаними контрагентами, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування позивачеві податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій по господарським операціям із зазначеними контрагентами.
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.07.2019 № 0020751405, від 12.07.2019 № 0020741405, від 12.07.2019 № 0020761405 є такими, що прийняті за відсутності правових підстав для його прийняття, а тому підлягають скасуванню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №6513 від 19.09.2019 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альбатрос» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд.169, корп. 2, кв. 23; код ЄДРПОУ 40054622) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.07.2019 № 0020751405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 991 042 грн. 50 коп. (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сорок дві гривні 50 копійок), з яких: за податковими зобов'язаннями 792 834,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 198 208,50 грн.;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 12.07.2019 № 0020741405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 281 351,00 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча триста п'ятдесят одна гривня 00 копійок).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.07.2019 № 0020761405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 338 127,50 коп. (триста тридцять вісім тисяч сто двадцять сім гривень 50 копійок), з яких: за податковим зобов'язанням + 270 502,00 грн. (двісті сімдесят тисяч п'ятсот дві гривні 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67 625,50 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 50 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альбатрос» судові витрати у розмірі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення складено 23 березня 2020 року.
Суддя І.В. Юхно