Справа № 755/2058/20
"13" березня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Бурячек О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей,
Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до суду в порядку окремого провадження із спільною заявою про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що з 12 вересня 2014 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільне життя не склалось, шлюбні стосунки подружжя не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюб носить лише формальний характер, тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, які мають обопільне бажання розірвати шлюб, примирення між подружжям не можливо.
10 лютого 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Заявники в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, заяву підтримують та просили ухвалити рішення про розірвання шлюбу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як визначено статтею 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст.55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Як роз'яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Як убачається з матеріалів справи, з 12 вересня 2014 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільне життя між заявниками не склалося, шлюбні стосунки подружжя не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, мають обопільне бажання розірвати шлюб.
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
Стаття 109 Сімейного кодексу України встановлює, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Як убачається з матеріалів справи, 24 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений Договір про участь батьків у забезпечені умов життя та виконання неповнолітньої дитини та утримання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В., зареєстрованої в реєстрі за № 122, за умовами якого між сторонами досягнуто згоди щодо утримання і виховання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що рішення заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких подружжя наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, та відповідає їх дійсній волі, не зачіпає та не порушує їх особисті та майнові права, та права їх дитини, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливими, останній час подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, досягли спільної згоди щодо участі у виховані дитини, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України,
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене та керуючись 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 209, 210, 265, 293, 294, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей,- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 12 вересня 2014 року (актовий запис №1334) - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище дружини залишити « ОСОБА_4 », прізвище чоловіка залишити « ОСОБА_4 ».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: