ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18857/19
провадження № 1-кп/753/983/20
"07" лютого 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
провівши в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019100020006182 з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
До Дарницького районного суду м. Києва надійшло вказане кримінальне провадження.
Прокурор, думку якого підтримали захисник та обвинувачений, просив призначити судовий розгляд.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, з огляду на відсутність підстав для прийняття інших, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України рішень, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_7 виходячи з наступного.
Кримінальне провадження за територіальною підсудністю підлягає розгляду Дарницьким районним судом м. Києва, підстав для його закриття немає.
Обвинувальний акт та додатки до нього складено відповідно до вимог КПК України.
Кримінальне провадження має розглядатися у відкритому судовому засіданні колегіально судом у складі трьох суддів.
Крім того прокурор заявив клопотання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою. Посилався на те, що репутація обвинуваченого, який нещодавно звільнився з місць позбавлення волі та знову вчинив злочин, свідчить про ризик вчинити нове кримінальне правопорушення. Також вказував, що з урахуванням тяжкості покарання, яке включає в себе також і конфіскацію майна, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Захисник та обвинувачений просили змінити запобіжний захід на більш м'який. Вказували, що потерпілій повністю відшкодовано заподіяну шкоду, остання будь-яких претензій до обвинуваченого не має, крім того обвинувачений повністю визнає себе винним у вчиненому. Крім того просили звернути увагу на те, що кваліфікація дій за ч. 3 ст. 289 КК України за кваліфікуючою ознакою - завдання великої матеріальної шкоди, є помилковим, оскільки заявлена стороною обвинувачення спричинена шкода є більшою, ніж вартість автомобіля, яка за розміром не відноситься до великої.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання суд виходить з наступного.
Так, згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Аналізуючи заявлені прокурором ризики, суд виходить з того, що до затримання обвинувачений від органів досудового слідства не переховувався; документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження долучені до матеріалів кримінального провадження та перебувають в прокуратурі, що унеможливлює їх знищення, ховання або спотворення обвинуваченим, крім того в самому обвинувальному акті вказана така обставина, що пом'якшує покарання, як щире каяття.
При цьому суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України враховує: наявність обгрунтованої підозри та тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до правової позиції Європейського суду, викладеної у справі «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року зокрема, зазначено, що небезпека можливості переховування від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що належить до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалого тримання особи під вартою.
На даний час прокурором не доведено обставин, які би свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ним ризикам на даній стадії судового розгляду.
Посилання прокурора на можливість призначення покарання у виді конфіскації майна взагалі суперечить нормам матеріального права, оскільки, відповідно до положень ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, при цьому ОСОБА_7 не обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів.
Також суд приймає до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, те, що він має постійне місце проживання, яке збігається із місцем реєстрації.
При цьому судом враховується думка потерпілої, яка в попередньому судовому засіданні вважала за можливе застосувати більш м'який запобіжний захід, а в поданій заяві підвтердила відсутність будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.
Також суд, не вдаючись до вирішення тих питань, які підлягають оцінці в ході судового розгляду, вважає слушними твердження сторони захисту про те, що розмір спричиненої матеріальної шкоди не може перевищувати розмір ринкової вартості транспортного засобу, встановленої на час вчинення злочину.
Крім того, зазначення в обвинувальному акті про наявність рецидиву злочинів також суперечить положенням ст. 67 КК України, оскільки якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. При цьому згідно висунутого ОСОБА_7 , який має судимість за вчинення злочинів, пердбачених ч. ч. 2, 3 ст. 186 КК України, обвинувачення, він вчинив злочин повторно.
З урахуванням наведеного, а також того, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою тривалий термін, і самостійною підставою для тримання особи під вартою чинним законодавством України, не визначається, а повинна враховуватися з іншими обставинами, які вказані в ст. ст. 177, 183 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, а саме домашній арешт, шляхом заборони обвинуваченому залишати своє житло цілодобово, з роз'ясненням обов'язку прибувати за кожною вимогою суду та покладенням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 314-316 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дарницького районного суду м. Києва /м. Київ, вул. Севастопольська, 7/13/ о 15 год. 30 хв. 17.03.2020 року.
Судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 проводити судом колегіально.
Про час та місце судового розгляду повідомити учасників судового провадження, яких викликати в судове засідання.
Змінити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт на два місяці, тобто до 07 квітня 2020 року, з роз'ясненням зобов'язання прибувати за кожною вимогою суду та з покладенням на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України наступних обов'язків: заборонити залишати цілодобово місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , утриматися від спілкування із потерпілою та свідками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019100020006182.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали доручити органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську місцеву прокуратуру № 2.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді