Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/1266/20
Провадження № 1-кс/723/1810/20
24 березня 2020 року
Слідчий суддя Сторожинецького районного суду
Чернівецької області ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши клопотання слідчого СВ Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 про арешт майна.
Слідчий СВ Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Сторожинецького районного суду з клопотанням, погодженим прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, посилаючись на те, що 20 березня 2020 близько 14 год. ОСОБА_6 на власній підводі без будь-яких документів в адміністративних межах с. Нова Красношора Сторожинецького району Чернівецької області року перевозив лісо деревину породи ялина в кількості 2 шт. по 6 метрів.
Відомості по даному факту були внесені до ЄРДР 21.03.2020 року за № 12020260150000241 з правовою кваліфікацією ст. 246 ч.1 КК України.
В ході проведеного огляду місця події від 20.03.2020 року було вилучено лісо деревину дві колоди породи ялина довжиною 6 м кожна, діаметром 21см. та 25 см, загальною кубомасою 0,64 метра кубічних.
Посилаючись на те, що лісо деревина, зазначена вище є, на підставі постанови слідчого речовим доказом, і не накладення арешту може призвести до втрати цих основних речових доказів, оскільки будь-яка особа матиме змогу відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, сховати ці речі, що в свою чергу перешкоджатиме повному об'єктивному дослідженню всіх обставин кримінального провадження, тому необхідно накласти арешт на лісо деревину.
В суді прокурор підтримав клопотання, посилаючись на обставин викладені у клопотанні.
Розглянувши клопотання і дослідивши додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ст. 171 ч.2 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Разом з тим, статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, ратифікувавши яку 17.07.1997 року Україна визнала не лише право на мирне володіння майном, а визнала обов'язок щодо запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
В рішеннях Європейського Суду «Маркс проти Німеччини» та «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» відображено визнання права будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
Однак, зазначених вимог закону слідчий та прокурор не дотрималися.
Фабула кримінального правопорушення, яка зазначена у витязі № 12020260150000241 внесеній до ЄРДР від 21.03.2020 року, що 20.03.2020 року близько 14 год. ОСОБА_6 на власній підводі без будь-яких відповідних документів в адміністративних межах с. Нова Красношора Сторожинецького району Чернівецької області здійснював перевезення лісо деревини породи ялина в кількості 2 шт. по 6 метрів, не відповідає правовій кваліфікації ст. 246 ч.1 КК України - незаконній порубці дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду. Як вбачається з пояснення ОСОБА_6 , яке додано до клопотання він пояснив, що в лісомасиві в межах с. Нова Красношора виявив стовбури хвойної породи, які вирішив викрасти. Крім того, відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 20.03.2020 року громадянин ОСОБА_7 звернувся з заявою про те, що в період часу з 19.03.2020 року по 20.03.2020 року ОСОБА_6 здійснив крадіжку двох колод породи ялиця з кварталу 15 Чудейського лісництва ДП «Сторожинецький лісгосп». В поданому клопотанні та безпосередньо в судовому засіданні не було отримано обґрунтованих доводів необхідності арешту майна.
Згідно ст. 173 ч.1 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
В задоволенні клопотання слідчого СВ Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 про арешт майна відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького Апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Сторожинецького районного суду А. Пташник