2-н/754/234/20
Справа № 754/3368/20
Іменем України
20 березня 2020 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва, ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини, -
До Деснянського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь, на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) боржника, починаючи з моменту звернення до суду та досягнення найстаршою дитиною повноліття..
Ознайомившись із заявою та наданими до неї матеріалам, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України.
Статтею 161 ЦПК України визначений вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, в тому числі згідно п.4 ч.1ст.161 ЦПК України передбачено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; згідно п.5 ч.1ст.161 ЦПК України передбачено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Отже, в порядку наказного провадження можуть бути заявлені виключно визначені у ст.161 ЦПК України вимоги.
Зміст заявлених заявницею вимог не відповідає вищенаведеним положенням, про що свідчить заявлений нею розмір аліментів, який не передбачений п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України.
Крім того, згідно п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Суду не надані докази того, що дитина проживає разом із заявницею, яка у своїй заяві зазначає, що дитина після розірвання шлюбу залишились проживати саме з нею та просить стягнути на свою користь аліменти на їх утримання.
Враховуючи вищевикладене, на підставі того, що до даної заяви, не було додано ніяких документів, що можуть підтвердити обставини, якими заявниця обґрунтовує свої вимоги, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Таким чином, невідповідність заяви вимогам закону перешкоджає суду видати судовий наказ у чіткій відповідності до положень ст.161 ЦПК України та в силу п.п.1,3 ч.1 ст.165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 163, 165 п. 3 ч.1 165, 260, 261, 353 ЦПК України,
У задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: