Справа № 635/4026/18
Провадження № 1-кп/635/109/2020
24 березня 2020 року смт Покотилівка
Колегія суддів Харківського районного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів: - ОСОБА_2 ,
- ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220780000115 від 18.02.2018, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, -
У провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , посилаючись на наявність ризиків, які дають підстави вважати, що, враховуючи тяжкість злочину, обвинувачений може переховуватися від суду,оскільки не має міцних соціальних зв'язків, незаконно впливати на потерпілих, свідків, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому існують ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 ст. 177 КПК України, і інший більш м'який запобіжний захід не може запобігти вказаним ризикам.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти клопотання прокурора, просила застосувати запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Вислухавши думку учасників судового процесу, при вирішенні клопотання прокурора суд виходить з наступного.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 неодноразово продовжувався у встановленому КПК України порядку, останній раз - на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року до 29 березня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 29 березня 2020 року.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У контексті практики Європейського суду з прав людини слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює у сукупності всі обставини, підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115 КК України, обґрунтованість якої визнана підтвердженою ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року, суспільну небезпеку злочину, та приходить до висновку про продовження існування ризику можливості вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
При цьому суд приймає до уваги, що обвинувачений, маючи на меті уникнення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків, оскільки останні ще не допитані, а також може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, та за який, у разі визнання його винним, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавленням волі, тому останній, перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, може перешкодити кримінальному провадженню з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, вірогідність їх настання є досить високою, що виправдовує тримання особи під вартою.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження, а саме тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та сторонами кримінального провадження не доведено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою, а тому суд приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 слід продовжити ще на 60 днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 22 травня 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3