Справа № 645/1633/20
Провадження № 3/645/684/20
24 березня 2020 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі головуючого - судді Алтухової О.Ю., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, що надійшов з Головного управління держпраці в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м.Луганська, громадянина України, працюючого директором ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «РОТОРМАШ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КУпАП,-
До Фрунзенського районного суду м. Харкова з Головного управління держпраці в Харківській області надійшов протокол про адміністративне правопорушенняпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 188-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП підчас підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали та інше.
Дослідивши вказаний протокол та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку про повернення протоколу Головноу управлінню держпраці в Харківській області для належного оформлення, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно абз. 2 п.12 постанови Пленуму ВССУ з розгляд у цивільних і кримінальних справ № 11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» визначено, що норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного без додержання вимог статті 256 цього Кодексу вмотивованою постановою суду для належного оформлення.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення № 20-01-4301/0014 від 10.02.2020 року не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а саме: в протоколі про адміністративне правопорушення не вказаний конкретний часовий проміжок часу вчинення адміністративного правопорушення. Зазначення у протоколі - «в 2019 році», позбавляє суд визначити чіткий час вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відсутність вищенаведених даних позбавляє суд повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи та винести обґрунтовану постанову.
Окрім того, диспозицією ч.2 ст.188-1 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 1, 2 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до ч.3 ст.18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
З аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом із тим, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Як вбачається з акту перевірки №20-01-4301/0136 від 07.02.2020 року, щороку ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «РОТОРМАШ» щомісячно подає звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», проте фактично на підприємстві в 2019 році не працевлаштовані особи з інвалідністю.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, виходячи із змісту диспозиції ч.2 ст.188-1 КУпАП, адміністративна відповідальність може наступити за умови умисного невиконання посадовою особою нормативу для працевлаштування інвалідів, відсутність такого умислу передбачає відсутність суб'єктивної сторони правопорушення.
На підставі викладеного, приходжу до висновку про необхідність повернення адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 188-1 КУпАП до Державної служби України з питань праці Головного управління держпраці в Харківській області - для належного оформлення.
Керуючись ст.ст.268, 278, 283 КУпАП,-
Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 188-1 КУпАП повернути до Головного управління держпраців Харківській області - для належного оформлення.
Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя -