Справа № 629/1301/20
Номер провадження 1-кп/629/291/20
24 березня 2020 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора- ОСОБА_3 , потерпілого- ОСОБА_4 , обвинуваченого- ОСОБА_5 , захисника- ОСОБА_6 , обвинуваченого- ОСОБА_7 , захисника- ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020220380000184 від 07.02.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Драгово Хустського району Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,-
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
Ухвалами слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2020 р. було застосовано відносно обвинувачених запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою на строк до 06 квітня 2020 року.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу слідчим суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області 10.02.2020 р., та які на цей час не зменшилися та не зникли. Зазначив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні умисного злочину, не працюють, не мають законного джерела доходу, не мають міцних соціальних зв'язків; усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інший злочин.
Потерпілий не заперечував проти задоволення клопотань прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували з підстав відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Заявили клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді від 10.02.2020 р., з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме -домашній арешт. Крім того, захисник зазначила, що ризики, вказані в клопотанні, прокурором не доведені, клопотання не містить додатків в обґрунтування наявності ризиків, що у ньому зазначені.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували з підстав відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Заявили клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді від 10.02.2020 р., з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме -домашній арешт. Пояснили, що ОСОБА_7 має хронічні захворювання та в умовах слідчого ізолятору неможливо призначити йому відповідне медичне обстеження та лікування. Крім того, захисник зазначила, що ризики, вказані в клопотанні, прокурором не доведені, клопотання не містить додатків в обґрунтування наявності ризиків, що у ньому зазначені.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4-ох до 8-ми років.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, не працює, не має стабільного джерела прибутку, за місцем реєстрації не мешкає, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, не працює, не має стабільного джерела прибутку, розлучений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, в силу ст. 89 КК України не судимий, але в провадженні Енергодарського міського суду Запорізької області та Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебувають кримінальні провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185 КК України.
Зазначені обставини свідчать про можливість обвинувачених переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.
Крім того, потерпілий та свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.
Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в якому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачуються.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора. А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Щодо доводів обвинувачених та захисників про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винними, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого, та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи адвокатів про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.
За таких обставин клопотання обвинувачених та захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який, а саме- домашній арешт, суд залишає без задоволення.
Враховуючи обставини злочину, а також те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину з застосуванням насилля, суд, відповідно до п.п.1 та 2 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.177,183, 194, 315, 372, 376, 392 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора -задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" строком на 60 днів, а саме з 24.03.2020 р. до 22.05.2020 р., включно, без визначення застави.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" строком на 60 днів, а саме з 24.03.2020 р. до 22.05.2020 р., включно, без визначення застави.
В задоволенні клопотань обвинувачених та захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який, а саме- домашній арешт- відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1