Справа № 646/8455/18
№ провадження 2/646/305/2020
(заочне)
18.03.2020 м.Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі :
головуючого у справі судді Шелест І.М.
за участю секретарів - Ушакової Г.В., Коммунарової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована: АДРЕСА_2 ), третя особа- Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (місцезнаходження: вул.Чернишевського, б. 55, м. Харків, 61002) про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини та про стягнення аліментів,
у присутності позивача - ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до суду із позовом та просить позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 , на користь позивача аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 у розмірі 1500, 00 коп. від усіх видів доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.11.2018 і до повноліття дитини. В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначив, що з відповідачем перебував у шлюбі, який було зареєстровано 08.08.2009 у Комінтернівському відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 304. Від шлюбу має неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2011 року по справі № 2034/2-4014/11 шлюб між сторонами було розірвано. Дитина проживає з позивачем та утримує малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про реєстраціцю місця проживання особи та актами обстеження житлових умов, розпискою відповідачки про передачу дитини позивачу на виховання. Крім того, відповідачка не надає матеріальної допомоги на дитину. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь аліменти на малолітнього ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., а також судові витрати по справі зі сплати судового збору у сумі 704 ,80 грн.
17.04.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
13.11.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
18.03.2020 у протокольній формі суд ухвалив: враховуючи повторну неявку відповідача, якій було направлена судова повістка, а також відсутність даних щодо поважності причин неявки, розглянути справу у заочному порядку.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити. Позивач пояснив, що малолітній ОСОБА_5 фактично з двох років мешкає із ним, матір не приймає участь у вихованні і утриманні сина.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзивів на позов суду не подала.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Представник третьої особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради до суду не з'явився, до суду надійшов висновок разом із заявою про розгляд справи у відсутності їх представника, при ухваленні рішення просили враховувати інтереси малолітньої дитини.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Харків народився ОСОБА_3 , про що в актовому запису за № 159, зробленому 27.02.2010 Комінтернівським ВРАЦС ХМУЮ, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 батьками новонародженого зазначені: батько - ОСОБА_1 , матір - ОСОБА_2 (а.с. 14).
На час народження дитини батьки перебували у шлюбі зареєстрованому 08.08.2009 у Комінтернівському відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 304 (а.с. 26).
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2011 року по справі № 2034/2-4014/11 шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 13).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виховання та утримання дитини, що підтверджується актом обстеження матеріальних житлово-побутових умов неповнолітньої дитини, в якому зазначено про те, що будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 у будинку зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 -мешкає фактично, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Будинок складається з чотирьох кімнат, обладнаний сучасною побутовою технікою. У будинку здійснений ремонт, дитина мешкає у одній кімнаті із молодшим братом. У дитини є власне ліжко, шафа, письмовий стіл, шафа з книгами, іграшки, спортивний куточок. У гаражі розміщено дитячі транспортні засоби: велосипед, самокат, роліки. У дитини є все для занять фізичного та духовного розвитку. Вихованням дитини ОСОБА_3 займається батько, Мати до сина не приходила близько 6 років (а.с. 18).
Згідно інформації Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 35 ХМР Харківської області ОСОБА_3 навчається у даній школі, навчальну програму засвоює на достатньому рівні. Перевагу надає предметам природничого циклу. Не пропускає заняття без поважних причин. Контроль з боку батька, ОСОБА_1 , з навчанням та вихованням дитини здійснюється систематично. У школі навчанням дитини цікавиться тільки батько. Мати ОСОБА_2 , протягом трьох років навчанням, вихованням, фізичним розвитком ОСОБА_4 не цікавилась, з усними та письмовими заявами не зверталась.
Відповіддю на запит адвоката КНП Харківської міської дитячої поліклініки № 1 повідомило, дитина перебуває на обліку в поліклініці з народження до 19.07.2011 та з 04.11.2015 до 14.04.2016, станом здоров'я та забезпеченням його належного догляду до 19.07.2011 опікувались обидва батьки, з 04.11.2015 по 14.04.2016 дитину до поліклініки супроводжував батько ОСОБА_1 , лікуванням дитини також займався батько, з 01.01.2013 по теперішній час мати дитини, ОСОБА_2 з усними та письмовими заявами, запитами щодо надання інформації стосовно до стану здоров'я сина - не зверталась (а.с. 20).
Також відповіддю КНП «Харківська міська дитяча поліклініка № 24», що дитина перебуває на обліку в поліклініці з 14.04.2016, дитина перебуває у лікарів-фахівців офтальмолога дитячого і невролога з приводу гіперметрофії середнього ступеню обох очей синдрому малої мозкової дисфункції (а.с. 21).
Згідно відповіді КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)» № 300 Харківської міської ради» про те, що за період відвідування дитини з 01 вересня 2013 року по 31 серпня 2016 року мати дитини жодного разу не приходила до ДНЗ, не спілкувалася з вихователем, адміністрацією дошкільного закладу, не брала участь у батьківських зборах, святах, не забирала дитину додому, дитину ОСОБА_7 зазвичай супроводжував його батько ОСОБА_1 , він же здійснював і матеріальне забезпечення під час перебування дитини у дошкільному навчальному закладі (а.с. 25).
Відповідно до відповіді від 31.10.2018 Основянський ВП ГУНП в Харківській області повідомив, що в період з 01.04.2016 і по теперішній час з будь-якими заявами скаргами про перешкоджання у вихованні (спілкуванні) сина - ОСОБА_3 , його мати ОСОБА_2 - не зверталась (а.с. 23).
Як вбачається з довідки дільниці № 21 КП «Жилкомсервіс» від 28.11.2017 за адресою: АДРЕСА_5 постійно зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
З Висновку Департаменту Служб у справах дітей ХМР вбачається, що Департаментом служб розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього. З вересня 2012 року малолітній ОСОБА_3 мешкає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . З пояснень батька, ОСОБА_2 довгий час ухиляється від обов'язків по вихованню та утриманню дитини, ніколи не відвідує сина, не цікавиться його здоров'ям, розвитком та досягненнями. Тому, представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дала пояснення про те, що приблизно 8 років перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_1 , Відповідача ОСОБА_2 не знає. Вихідні дні, їхні родини часто проводять разом у будинку АДРЕСА_1 . Син ОСОБА_3 свою мати не знає і вважає дружину ОСОБА_1 своєю матір'ю.
Свідок ОСОБА_9 у суді свідчив про те, що з дитинства має дружні стосунки з ОСОБА_1 , є хрещеним батьком ОСОБА_4 , який мешкає з батьком ОСОБА_10 і його дружиною ОСОБА_11 та спільним сином ОСОБА_12 . ОСОБА_2 знає з моменту її знайомства з ОСОБА_1 . Коли подружжя Каракуця почали жити окремо, ОСОБА_4 деякий час проживав із матір'ю, точніше з бабусею. ОСОБА_4 було не більше 2-х років, коли він став проживати разом із батьком за згодою батьків. ОСОБА_13 , яка дома майже не була, займалася влаштуванням свого життя. Мати ОСОБА_4 жодного разу, навіть по телефону не вітала сина з днем народження. ОСОБА_4 вважає своєю матір'ю теперішню дружину позивача ОСОБА_14 . На теперішній час не відомо, де перебуває відповідач.
Свідок ОСОБА_15 повідомила суду, що ОСОБА_1 - її син, приблизно у 2012 році ОСОБА_16 зателефонувала її сину і повідомила, що не може утримувати дитину, що її нікуди діти та запропонувала забрати ОСОБА_4 . Вони з сином поїхали до батьків ОСОБА_17 та забрали ОСОБА_4 , якому було тоді 2 роки. Дитину винесла з речами та документами ОСОБА_17 . З того часу, ОСОБА_4 став проживати спочатку з ними, потім ОСОБА_18 одружився і забрав ОСОБА_4 до себе. Хлопчик вважає другу дружину своєю матір'ю. ОСОБА_13 останній раз бачила свого сина 7 років тому, з того часу ним не цікавиться ніяким чином. Приблизно 5 років тому, необхідна була згода матері на зняття з реєстрації ОСОБА_4 і син її знайшов через сторінку інтернет Фейсбук у Запоріжжі. На даний час, де вона, не відомо.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність достатніми доказами невиконання батьківських обов'язків відповідачкою по відношенню до своєї неповнолітньої дитини, що має наслідком позбавлення батьків батьківських прав.
Частиною 1 ст. 2 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року,№ 789-X11) передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Відповідно до ч.1ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» - виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Проте, жодного з покладених законом на батьків обов'язків, відповідач не виконувала та не виконує. Позивач не чинив відповідачу перешкод у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків. Тож поведінка відповідача є свідомим, винним ухиленням від виховання дитини. Через байдужість відповідача до сина, її бездіяльність щодо участі у його вихованні, права дитини суттєво обмежуються. Оскільки деякі права діти можуть здійснювати лише за згоди та сприяння батьків, відсутність такої згоди позбавляє їх можливості реалізувати свої немайнові права.
Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ніяким чином не утримує свого сина, не надає йому матеріальної допомоги, а тому позивач, захищаючи права малолітнього, належним чином становить питання щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.2 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини; одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
На підставі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Батьки з метою належного фізичного, духовного та морального розвитку дитини зобов'язані забезпечити її потреби у розмірі не менше визначеного чинним законодавством прожиткового мінімуму.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір прожиткового мінімуму на одну особу дитини від 6 до 18 років в розрахунку на місяць з 01.01.2020 року становить 1779,00 грн.
Суд, вважає можливим вимоги позивача задовольнити повністю та стягнути аліменти з відповідача на утримання сина ОСОБА_4 у сумі 1500, 00 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Враховуючи те, що позивач при зверненні до суду сплачено судовий збір, а позов підлягає задоволенню, тому судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - з відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 704, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13,76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 289, 354,355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини та про стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідн. НОМЕР_3 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот гривень) 00 коп. від усіх видів доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.11.2018 і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідн. НОМЕР_3 сплачений судовий збір у сумі 704, 80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідн. НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, місцезнаходження: вул. Чернишевського, б. 55, м. Харків, 61002.
Повний текст рішення виготовлений 24.03.2020.
Суддя І.М. Шелест