Справа № 953/21261/19
н/п 1-кс/953/2575/20
"24" березня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі Київського районного суду м. Харкова заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 від розгляду клопотань у кримінальному провадженні №22019220000000165 від 25.09.2019 року,
24.03.2020 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчому судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 .
Особа, якій заявлено відвід - слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 подала заяву, в якій просить розглядати заяву про відвід у її відсутність, у задоволенні заявленого відводу просить відмовити.
Заявник в судове засідання з'явилась, повідомлялась шляхом її виклику за номером мобільного телефону, вказаного у заяві, клопотань чи заяв до суду не надала.
Відповідно до ч.4 ст. 107 фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Вивчивши заяву про відвід з доданими до неї документами, суд приходить до наступного.
Як вбачається зі змісту заяви на розгляді у слідчого судді ОСОБА_4 перебувають клопотання органу досудового розслідування в межах кримінального провадження №22019220000000165 від 25.09.2019 року.
Згідно ч. 2 ст. 80 КПК України відвід може бути заявлений особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Положення ст.ст. 75, 76 КПК України зазначають підстави відводу щодо слідчого судді.
У своїй заяві про відвід заявник посилається на підставу, передбачену п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, яка визначає, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Разом з тим, на переконання суду, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України, оскільки заявником не надано достатнього обґрунтування на те, що вказують на необ'єктивність слідчого судді при розгляді конкретної справи.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).
Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швецарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).
Проте, на думку суду, ті підстави, на які посилається заявник у своїй заяві про відвід слідчого судді ОСОБА_4 не містять будь-яких об'єктивних відомостей щодо можливої зацікавленості судді під час здійснення судового розгляду скарги та не ставлять під сумнів її об'єктивність.
Таким чином, дослідивши викладені підстави для відводу, суд прийшов до висновку, що заявником не було доведено існування обставин, які виключають можливість слідчого судді ОСОБА_4 приймати участь у розгляді клопотань у кримінальному провадженні №22019220000000165 від 25.09.2019 року та які б викликали б сумнів у її неупередженості, а наведені доводи заявника на думку суду є лише її незгодою із раніше прийнятими процесуальними рішеннями в межах розгляду кримінального провадження №22019220000000165 від 25.09.2019 року, їх формулюванням, та можуть бути лише підставами для їх оскарження.
Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_4 в процесі розгляду заяви про відвід, судом встановлено не було.
Таким чином, за відсутності обставин, визначених ст. 75 КПК України, підстав відводу слідчого судді ОСОБА_4 не вбачається, а тому заява про відвід розглянута в межах заявлених доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 75,76, 80, 81 КПК України, суд
Заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 від розгляду клопотань у кримінальному провадженні №22019220000000165 від 25.09.2019 року - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1